Економічні теорії та базисні інститути національної економіки

Содержание

Слайд 2

Меркантилізм (фр.merkantilisme, італ. merkante – торговець, купець) XV ст. – середина

Меркантилізм (фр.merkantilisme, італ. merkante – торговець, купець) XV ст. –

середина XVIII ст.
вважали зовнішню торгівлю і грошовий обіг джерелом багатсва і пропагували забезпечення державою активного торгового балансу.
Слайд 3

Ранній меркантилізм – теорія “грошового балансу” (заборона вивозити гроші за кордон)

Ранній меркантилізм – теорія “грошового балансу” (заборона вивозити гроші за кордон)
Пізній

меркантилізм- друга половина XVI ст.
теорія торгового балансу, політична економія
видатні представники: А. Монкретьен, Т. Мен.
Слайд 4

Мета досліджень – пошуки джерел багатства Об’єкт спостереження – торгівля Предмет

Мета досліджень – пошуки джерел багатства
Об’єкт спостереження – торгівля
Предмет уваги –

рух грошей і товарів між окремими країнами
Слайд 5

Фізіократи — економічна школа (засновником є Ф. Кене, XVIII ст.), представники

Фізіократи — економічна школа (засновником є Ф. Кене, XVIII ст.),

представники якої вважали, що джерелом багатства є праця у сільському господарстві, тому рекомендували урядам своїх країн розвивати саме цю галузь.
Слайд 6

Класична теорія регулювання (саморегулювання) — найвидатніші представники — англійські економісти А.

Класична теорія регулювання (саморегулювання) — найвидатніші представники — англійські економісти

А. Сміт і Д. Рікардо (друга половина XVIII — початок XIX ст.). Основним регулятором економічних процесів визнає ринковий механізм, який ефективно регулює розподіл ресурсів, автоматично встановлює економічну рівновагу (між попитом і пропозицією) і заперечує необхідність втручання держави в економіку.
Слайд 7

“Невидима рука” Адама Сміта Функція – самоорганізація та саморегулювання національної економіки

“Невидима рука” Адама Сміта

Функція – самоорганізація та саморегулювання національної економіки
Головні складові

– поділ праці, ціни та конкуренція
Слайд 8

Марксизм — економічна школа, ХІХ ст., заснована на вченні К. Маркса,

Марксизм — економічна школа, ХІХ ст., заснована на вченні К.

Маркса, яка обґрунтовує необхідність знищення приватної влас­ності та конкуренції, заміни стихійного розвитку свідомим, ціле­спрямованим впливом держави на соціально-економічні процеси за допомогою плану на основі суспільної (загальнонародної) власності.
Слайд 9

Кейнсіанство — напрямок розвитку економічної теорії, засновником якого вважають видатного англійського

Кейнсіанство — напрямок розвитку економічної теорії, засновником якого вважають видатного англійського

економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883—1946). Обґрунтовує об'єктивну необхідність і практичне значення державного регулювання національної економіки.
Слайд 10

Кейнсіанство виникло у 30-х роках XX ст. як відповідь на потреби

Кейнсіанство виникло у 30-х роках XX ст. як відповідь на потреби

Великої депресії. У теоретичному аспекті ідеї Кейнса сприяли зародженню нового розділу економічної теорії — макроекономіки — та першим спробам застосовування агрегованих економічних величин. Кейнсіанство відкрило "першу сторінку" в економетричному аналізі національного господарства, ввівши у світ найважливіші математичні інструменти і прийоми. У прак­тичному плані економічна політика, що відображала ідеї Кейнса і яку проводила більшість країн після Другої світової війни, бага­то в чому сприяла виходу їх із кризи і пом'якшенню циклічних коливань.
Слайд 11

Для неолібералізму характерно: Ринковий механізм не забезпечує автоматичного саморегулювання та економічної

Для неолібералізму характерно:

Ринковий механізм не забезпечує автоматичного саморегулювання та економічної

рівноваги
Необхідність державного втручання в економіку з метою певного коригування дій ринкових механізмів
Надмірна активність держави є шкідливою і небезпечною
Слайд 12

Монетаризм — економічна школа, яка пропагує відмову від широкого втручання держави

Монетаризм — економічна школа, яка пропагує відмову від широкого втручання

держави в економіку, віддає перевагу непря­мим методам, а саме — регулюванню грошового обігу.
Слайд 13

"Неокласичний синтез" — економічна школа, що поєднала достоїнства неокейнсіанства та неолібералізму

"Неокласичний синтез" — економічна школа, що поєднала достоїнства неокейнсіанства та неолібералізму

і стала теоретич­ною основою змішаної системи регулювання ринкової економіки.
Слайд 14

Теорія раціональних очікувань — неокласична теорія, яка стверджує, що заходи держави

Теорія раціональних очікувань — неокласична теорія, яка стверджує, що заходи держави

зі стабілізації економіки є неефективними. Це обумовлено тим, що суб'єкти господарювання (підприємці, споживачі, наймані робітники), осмислюючи всю інформацію про об'єкти, які представляють для них грошовий інтерес, розуміючи можливі наслідки економічної політики держави, ведуть себе раціонально: приймають оптимальні (найкращі для них) рішення — рішення, які максимізують їхнє благополуччя.
Слайд 15

Теорія "економіки пропозиції“ — неоліберальна економічна теорія, яка, на відміну від

Теорія "економіки пропозиції“ — неоліберальна економічна теорія, яка, на відміну

від кейнсіанства, пропагує необхідність стимулювання пропозиції, а також зростання ефективності вироб­ництва на основі зниження витрат виробництва, скорочення прибуткових податків, стимулювання інноваційного підприємництва, скорочення соціальних витрат тощо.
Слайд 16

Теорія суспільного вибору - засновником якої є лауреат Нобелівської премії американський

Теорія суспільного вибору - засновником якої є лауреат Нобелівської премії

американський економіст Джеймс Б'юкенен. її представники виходять з того, що займаючись політичною діяльністю, беручи участь у розробці й реалізації рішень в економічній сфері, людина, що зайняла державну посаду (державний службовець, парламентарій, президент), не обов'язково буде керуватись інтересами суспільного благополуччя. Використовуючи політичні (бюрократичні) інститути, вона намагатиметься реалізувати свої індивідуальні цілі, отримати політичну чи економічну "ренту". Нерідко використовуються лобізм (діяльність, направлена на забезпечення прийняття громадських рішень в інтересах групи людей), логроллінг (взаємна підтримка рішень певни­ми групами: "ти мені — я тобі"), торгівля голосами (скупка го­лосів). Мета пошуку "ренти" — отримання привілеїв, преференцій, державних кредитів, інформації, обмеження конкуренції тощо.
Слайд 17

2.2. Базисні інститути національної економіки Система базисних відносин Національно-громадські відносини Державно-політичні

2.2. Базисні інститути національної економіки

Система базисних відносин
Національно-громадські відносини
Державно-політичні відносини
Соціально-економічні відносини
Інститути національної

економіки
Слайд 18

Система базисних відносин Розвивається на основі об’єктивних суспільних законів і навколо

Система базисних відносин

Розвивається на основі об’єктивних суспільних законів і навколо свого

національного суспільно-утворюючого ядра – людини національної
Сім’я – група людей – громада - суспільство
Слайд 19

Національно-громадські відносини Визначають внутрішній зміст самої людини, сім’ї та інше.

Національно-громадські відносини

Визначають внутрішній зміст самої людини, сім’ї та інше.

Слайд 20

Державно-політичні відносини Створення держави у формі відповідних інститутів влади і надання

Державно-політичні відносини

Створення держави у формі відповідних інститутів влади і надання

їм суспільно необхідних функцій законодавчої, виконавчої і судової.
Слайд 21

Соціально-економічні відносини Засіб, механізм створення матеріальної і духовної основи життя суспільства, його добробуту

Соціально-економічні відносини

Засіб, механізм створення матеріальної і духовної основи життя суспільства,

його добробуту
Слайд 22

Інститути національної економіки Стабільне і збалансоване функціонування національної економіки потребує інституційного

Інститути національної економіки

Стабільне і збалансоване функціонування національної економіки потребує інституційного

забезпечення щодо управління та регулювання системи базисних відносин
Слайд 23

Інститут сталого національного способу мислення; Інститут держави; Інститут правових норм; Інститут

Інститут сталого національного способу мислення;
Інститут держави;
Інститут правових норм;
Інститут конкуренції;
Інститут монополії;
Інститут податків;
Інститут

профспілок.