Содержание

Слайд 2

[n]; [n] = {значення}; [ ] = {значення}; Приклад: float m


<тип> <ім'я> [n];
<тип> <ім'я> [n] = {значення};
<тип> <ім'я> [

] = {значення};
Приклад:
float m [6];
float m [6] = {3.4, 4.5, 5.6, 6.7, 8.9, 10.3};
float m [ ] = {3.45, 4.56, 5.67, 6.78};
Надалі кількість елементів змінити неможливо. Для того, щоб обнулити елементи оголошеного масиву, достатньо ініціювати його перший елемент:
int mas [0]= {0};
Слайд 3

За замовчуванням, якщо в оголошеному масиві ініціюється тільки декілька перших елементів,

За замовчуванням, якщо в оголошеному масиві ініціюється тільки декілька перших елементів,

то його інші елементи ініціюються нулями. Так, у випадку, коли
float mas [10] = {2.2, 34.56},
останні вісім елементів масиву одержать значення 0.
Доступ до елементів реалізується через індекси або через вказівники (адреси).
У разі доступу через індекси застосовують конструкцію
ім’я масиву [індекс елементу]
Індекс може бути довільним виразом цілого типу: arr [ 2*k-5 ]
Слайд 4

Слайд 5

Приклад: Обчислити середнє арифметичне від’ємних елементів масиву х[10] та їх кількість.

Приклад: Обчислити середнє арифметичне від’ємних елементів масиву х[10] та їх кількість.

#include

< stdio.h >
void main();
{ int mas [10], i, k, s;
float sa;
k=0; s=0;
puts (“ Введіть елементи масиву\n”);
for ( i=0; i<10; i++)
scanf (“%i”, &mas[i]);
for (i=0; i<10; i++)
if (mas[i]<0 ) { s+=mas[i]; k++};
sa= (float)s/k;
printf (“Середнє арифметичне від’ємних елементів
масиву %f \n”, sa);
printf (“Кількість: %i\n”, k);
}
Слайд 6

Багатовимірні масиви Масив, елементи якого є масиви меншої вимірності. Матриці являють

Багатовимірні масиви
Масив, елементи якого є масиви меншої вимірності.
Матриці являють собою

порядковий запис декількох одновимірних масивів. Місце розташування кожного елемента визначається за допомогою двох індексів — номера рядка і номера стовпця, тобто порядкового номера в рядку. Індекси двовимірних масивів записуються в квадратних дужках і нумерація індексів починається з нуля (0).
Двовимірні (і багатовимірні) масиви оголошуються так:
int mas [2] [5] ={ 1, 5, 3, 7, 4,
10, 11, 13, 14, 25 };
int mas [ ][5] ={ 1, 5, 3, 7, 4,
10, 11, 13, 14, 25 };
int mas [ ][5] ={ { 1, 5, 3, 7, 4 },
{10, 11, 13, 14, 25} }
Слайд 7

Приклад: Читаючи матрицю по стовпчиках, побудувати вектор з від’ємних елементів матриці

Приклад: Читаючи матрицю по стовпчиках, побудувати вектор з від’ємних елементів матриці

а[3][4] і підрахувати їх кількість.

#include< stdio.h >
void main()
{
int a[3][4], b[12], i, j, k;
for (i=0; i<3; i++)
for (j=0; j<4; j++)
scanf (“%i”, &a[i][j]);
k=0;
for (j=0; j<4; j++)
for (i=0; i<3; i++)
if (a[i][j]<0) { b[k]=a[i][j];
printf(“b[%i]=%i\n”, k, b[k]);
k++;
}
}

Слайд 8


Слайд 9

Алгоритми сортування масивів За принципом дії розрізнятимемо наступні алгоритми: 1. сортування

Алгоритми сортування масивів
За принципом дії розрізнятимемо наступні алгоритми:
1. сортування методом вставки

(by insertion);
2. сортування методом вибору (by selection);
3. сортування методом обміну (by exchange).
Слайд 10

Сортування методом вставки Один елемент завжди можна вважати відсортованим масивом довжини

Сортування методом вставки
Один елемент завжди можна вважати відсортованим масивом довжини 1.

Розглядаючи послідовно решту елементів масиву будемо включати їх у відсортовану частину масиву, ставлячи на потрібне місце, тобто не порушуючи відсортованості цієї частини. Повторивши операцію включення n-1 раз, одержимо відсортований масив.

На i-му кроці відсортованим вважається масив a[1] .. a[i], а вставляємо елемент a[i+1]. Вставляти можна, послідовно порівнюючи a[i+1] з a[1], a[2],..., поки не знайдеться "дірка" j
a[j] Ј a[i+1] Ј a[j+1].
Тоді слід зсунути елементи a[j+1] .. a[i] вправо на один елемент, а a[i+1] записати на місце a[j+1]. Може статися, що a[i+1] більше за будь-який з членів відсортованої частини. Тоді дірку не буде знайдено. Тому слід контролювати номер j, щоб не вийти за межи відсортованої частини.

Слайд 11

Сортування методом вибору Основна ідея методу полягає в тому, що на

Сортування методом вибору
Основна ідея методу полягає в тому, що на кожному

кроці шукається елемент, найменший з тих, що залишилися невпорядкованими, а після цього він додається до впорядкованої частини масиву останнім ( бо він там - найбільший).
Якщо відшукано min, то він обмінюється значенням з першим елементом.
Потім операція повторюється для підмасиву a[2..n]:
і. т. д..