Уран має 27 супутників. Вони отримали назви на честь персонажів творів
Вільяма. Перші два супутники (Титанію і Оберон) 1787 року відкрив Вільям Гершель. Ще два сферичні супутники (Аріель та Умбріель) були відкриті 1851 року Вільямом Ласселом. 1948 року Джерард Койпер відкрив Міранду. Останні супутники були відкриті після 1985 р., під час місії «Вояджера-2».
Супутники Урана можна поділити на три групи:
тринадцять внутрішніх,
п'ять великих
дев'ять нерегулярних супутників.
Внутрішні супутники — невеликі, темні об'єкти, схожі за характеристиками та походженням на кільця планети.
П'ять великих супутників досить масивні, щоб гідростатична рівновага надала їм сфероїдальної форми. На чотирьох з них помічено ознаки внутрішньої і зовнішньої активності, такі як формування каньйонів і гіпотетичний вулканізм на поверхні.
Супутники Урана