Штучні супутники Землі - презентация по Астрономии скачать бесплатно

Август 31, 2022

Главная
Астрономия
Штучні супутники Землі - презентация по Астрономии скачать бесплатно

Содержание

2. Штучні Супутники Землі (ШСЗ) - космічні літальні апарати, виведені на орбіти довкола Землі і призначені для
3. Користуючись законом всесвітнього тяжіння і ІІ законом Ньютона, можна розрахувати швидкість, яку необхідно надати тілу, щоб
4. Мінімальну швидкість, яку необхідно надати тілу в горизонтальному напрямі, щоб воно стало штучним супутником Землі, називають
5. Запуск першого ШСЗ, що став першим штучним небесним тілом, створеною людиною, був здійснений в СРСР 4
6. За допомогою цього вперше була виміряна щільність верхньої атмосфери (по змінах його орбіти), досліджені особливості поширення
7. 1 лютого 1958 на орбіту був виведений перший американський ШСЗ (штучний супутник Землі) «Експлорер-1», а декілька
8. Всього до 1973 запущено понад 1300 ШСЗ різного типа, у тому числі близько 600 радянських і
9. Відповідно до міжнародної домовленості космічний апарат називається супутником, якщо він зробив не менше одного звороту довкола
10. Якщо на супутнику встановлені радіопередавачі, та або інша вимірювальна апаратура, імпульсні лампи для подачі світлових сигналів
11. Пасивні ШСЗ призначені зазвичай для спостережень із земної поверхні при вирішенні деяких наукових завдань (до таких
12. Науково-дослідницькі служать для досліджень Землі, небесних тіл, космічного простору. До їх числа відносяться, зокрема, геофизичні супутники,
13. Прикладними є супутники зв‘язку, метеорологічні супутники, ШСЗ для дослідження земних ресурсів, навігаційні супутники, супутники технічного призначення
14. Відповідно до різноманітності наукових і прикладних завдань, що вирішуються з допомогою ШСЗ, супутники можуть мати різні
15. Енергоживлення бортової апаратури більшості ШСЗ здійснюється від сонячних батарей, панелі яких орієнтуються перпендикулярно напряму сонячних променів
16. ШСЗ виводяться на орбіти за допомогою автоматичних керованих багатоступінчастих ракет-носіїв, які від старту до деякої розрахункової
17. Контроль руху ШСЗ і вторинних орбітальних об'єктів здійснюється шляхом спостережень їх із спеціальних наземних станцій. За
18. По використовуваній апаратурі спостереження ШСЗ розділяються на оптичних, радіотехнічних, лазерних; по їх кінцевій меті — на
19. Найбільш простими позиційними спостереженнями є візуальні (оптичні), виконувані за допомогою візуальних оптичних інструментів і дозволяючі визначати
21. Скачать презентацию

Слайд 2

Штучні Супутники Землі (ШСЗ) - космічні літальні апарати, виведені на орбіти

довкола Землі і призначені для вирішення наукових і прикладних завдань.

Слайд 3

Користуючись законом всесвітнього тяжіння і ІІ законом Ньютона, можна розрахувати швидкість,

яку необхідно надати тілу, щоб воно рухалося по коловій орбіті навколо Землі. Ця швидкість буде дорівнювати квадратному кореню з відношення гравітаційної сталої та маси Землі до суми радіусу Землі і висоти, на якій знаходиться тіло.

Слайд 4

Мінімальну швидкість, яку необхідно надати тілу в горизонтальному напрямі, щоб воно

стало штучним супутником Землі, називають першою космічною швидкістю. Її можна розрахувати як квадратний корінь з радіусу Землі і прискорення вільного падіння. Перша космічна швидкість приблизно дорівнює 8 кілометрів за секунду.

Слайд 5

Запуск першого ШСЗ, що став першим штучним небесним тілом, створеною людиною,

був здійснений в СРСР 4 жовтня 1957 і з'явився результатом досягнень в області ракетної техніки, електроніки, автоматичного управління, обчислювальної техніки небесної механіки і ін. розділів науки і техніки.

Слайд 6

За допомогою цього вперше була виміряна щільність верхньої атмосфери (по

змінах його орбіти), досліджені особливості поширення радіосигналів в іоносфері, перевірені теоретичні розрахунки і основні технічні рішення, пов'язані з виведенням ШСЗ.

Слайд 7

1 лютого 1958 на орбіту був виведений перший американський ШСЗ (штучний

супутник Землі) «Експлорер-1», а декілька пізніше самостійні запуски виробили і інші країни: 26 листопада 1965 — Франція (супутник «А-1»), 29 листопада 1967 — Австралія («ВРЕСАТ-1»), 11 лютого 1970 — Японія («Осумі»), 24 квітня 1970 — КНР(Китайська Народна Республіка) («Китай-1»), 28 жовтня 1971 — Великобританія («Просперо»).

Слайд 8

Всього до 1973 запущено понад 1300 ШСЗ різного типа, у тому

числі близько 600 радянських і понад 700 американських і ін. країн включаючи пілотовані космічні кораблі-супутники і орбітальні станції з екіпажем.

Слайд 9

Відповідно до міжнародної домовленості космічний апарат називається супутником, якщо він зробив

не менше одного звороту довкола Землі. Інакше він вважається ракетним зондом, що проводив виміри уздовж балістичної траєкторії, і не реєструється як супутник. Залежно від завдань, що вирішуються з допомогою ШСЗ, їх підрозділяють на науководослідницькі і прикладні.

Слайд 10

Якщо на супутнику встановлені радіопередавачі, та або інша вимірювальна апаратура, імпульсні

лампи для подачі світлових сигналів і т. п., його називають активним.

Слайд 11

Пасивні ШСЗ призначені зазвичай для спостережень із земної поверхні при вирішенні

деяких наукових завдань (до таких ШСЗ належать супутники-балони, що досягають в діаметрі декількох десятків мкоду).

Слайд 12

Науково-дослідницькі служать для досліджень Землі, небесних тіл, космічного простору. До їх

числа відносяться, зокрема, геофизичні супутники, геодезичні супутники, орбітальні астрономічні обсерваторії і ін.

Слайд 13

Прикладними є супутники зв‘язку, метеорологічні супутники, ШСЗ для дослідження земних ресурсів,

навігаційні супутники, супутники технічного призначення (для дослідження дії космічних умов на матеріали, для випробувань і відробітку бортових систем) і ін.

Слайд 14

Відповідно до різноманітності наукових і прикладних завдань, що вирішуються з допомогою

ШСЗ, супутники можуть мати різні розміри, масу, конструктивні схеми, склад бортового устаткування. Наприклад, маса найменшого ШСЗ (з серії «ЕРС») — всього 0,7 кг ; радянський ШСЗ «Протон-4» мав масу близько 17 т.

Слайд 15

Енергоживлення бортової апаратури більшості ШСЗ здійснюється від сонячних батарей, панелі яких

орієнтуються перпендикулярно напряму сонячних променів або розташовані так, щоб частина з них освітлювала Сонцем при будь-якому його положенні відносно ШСЗ (так звані всенаправлені сонячні батареї).

Слайд 16

ШСЗ виводяться на орбіти за допомогою автоматичних керованих багатоступінчастих ракет-носіїв, які

від старту до деякої розрахункової крапки в просторі рухаються завдяки тязі, що розвивається реактивними двигунами.

Слайд 17

Контроль руху ШСЗ і вторинних орбітальних об'єктів здійснюється шляхом спостережень їх

із спеціальних наземних станцій. За результатами таких спостережень уточнюються елементи орбіт супутників і обчислюються ефемериди для майбутніх спостережень, у тому числі і для вирішення різних наукових і прикладних завдань.

Слайд 18

По використовуваній апаратурі спостереження ШСЗ розділяються на оптичних, радіотехнічних, лазерних; по

їх кінцевій меті — на позиційні (визначення напрямів на ШСЗ) і далекомірні спостереження, виміри кутової і просторової швидкості.

Слайд 19

Найбільш простими позиційними спостереженнями є візуальні (оптичні), виконувані за допомогою візуальних

оптичних інструментів і дозволяючі визначати небесні координати ШСЗ з точністю до декількох хвилин дуги.