Вчення В.І. Вернадського про нооосферу

Содержание

Слайд 2

В. І. Вернадський народився 12 березня 1863 року у Петербурзі в

В. І. Вернадський народився 12 березня 1863 року у Петербурзі

в сім’ї українського економіста, професора Івана Вернадського. Він навчався в Петербурзькому університеті, коли там викладали великі вчені В. В. Докучаєв, Д. І. Менделєєв, М. П. Вагнер та інші. Вернадський багато зробив для відродження України, її культури і науки. Зокрема, він був організатором і першим президентом Всеукраїнської академії наук, Національної книгозбірні України, Комісії по вивченню продуктивних сил України тощо. Всесвітню славу вченому принесли створені ним вчення про біосферу та ноосферу.

Біографічна довідка

Слайд 3

Ноосфера – це сфера взаємодії суспільства і природи, у межах якої

Ноосфера – це сфера взаємодії суспільства і природи, у межах якої

розумна людська діяльність стає визначальним чинником розвитку.
Французький математик і філософ Едуард Леруа запропонував поняття "ноосфера" у 1927 р. і трактував ноосферу як "мислячу" оболонку, що формується людською свідомістю.
Слайд 4

В.І. Вернадський вважав, що під впливом наукової думки і людської праці

В.І. Вернадський вважав, що під впливом наукової думки і людської праці

біосфера буде повільно переходити у новий стан - ноосферу. Свої біосферні функції людина зможе повноцінно виконати лише в епоху ноосфери. В.І. Вернадський визначав ноосферу як біосферу, що контролюється розумом людини.
Слайд 5

У 1944 р. В.І. Вернадський написав статтю "Декілька слів про ноосферу",

У 1944 р. В.І. Вернадський написав статтю "Декілька слів про ноосферу",

де визначив, що ноосфера - це "останній з багатьох етапів еволюції біосфери в геологічній історії етап наших днів. Перебіг цього процесу тільки починає прояснюватися з вивчення її геологічного минулого у деяких своїх аспектах. Ноосфера - нове геологічне явище на нашій планеті. У ній людина вперше стає величезною геологічною силою. Вона може й повинна перебудувати своєю працею і думкою своє життя, перебудувати докорінно порівняно з тим, що було раніше".
Слайд 6

Теорія ноосфери В.І. Вернадського сформувалася тоді, коли світ складався з трьох

Теорія ноосфери В.І. Вернадського сформувалася тоді, коли світ складався з трьох

взаємопов'язаних елементів: природа - людина - суспільство. До них потім приєднується ще один суттєвий елемент - техніка, яка створена людиною і яка стала головним чинником змін на планеті, особливо з початком наприкінці 50-х років XX ст. науково-технічної революції як велетенського якісного стрибка у розвитку науки і техніки. Це й спричинило екологічну проблему - одну з найнебезпечніших з-поміж глобальних проблем людства; почалася руйнація гармонії відносин між людьми та природою.
Слайд 7

Еволюція біосфери спричинила появу людини, котра відзначається мисленням та рефлексією. Мислення

Еволюція біосфери спричинила появу людини, котра відзначається мисленням та рефлексією. Мислення

стає самостійним феноменом, що впливає на подальший розвиток довколишнього світу, і це відбувається певною мірою спрямовано. Останнє є сутністю поняття ноосфери.
Людина завжди лишається складником природи.

Основні ідеї вчення про ноосферу В.І. Вернадського

Слайд 8

Людство повністю заселило біосферу. Його тиск здійснюється повсюди, має глобальний характер.

Людство повністю заселило біосферу. Його тиск здійснюється повсюди, має глобальний характер.

Потужність впливу людини на довкілля зрівнялась із наймогутнішими природними процесами.
Завдання науки - свідоме формування ноосфери, регулювання за допомогою людської діяльності доцільного розподілу природних благ.

Основні ідеї вчення про ноосферу В.І. Вернадського

Слайд 9

Вчення про ноосферу В. Вернадського стало стимулом у формуванні нової картини

Вчення про ноосферу В. Вернадського стало стимулом у формуванні нової

картини світу, що спрямована перш за все на знання як істину у пізнанні, а не підкоренні законів природи (екологічного імперативу), перегляду усієї сукупності традиційних світоглядних уявлень про місце і роль людини у природі і суспільстві, виявленні нових цінностей, пріоритетів і норм буття суспільства.

Висновок