- Главная
- Литература
- Левко Григорович Лук'яненко
Содержание
- 2. Видатний діяч українського національного руху, Один з організаторів Української робітничо-селянської спілки (УРСС), Член-засновник Української Гельсінкської Групи
- 3. Народився 24 серпня 1928 року у селі Хрипівка, Городнянського району, Чернігівської області у селянській родині, в
- 4. До 1956 зрозумів, що обраний ним шлях помилковий, призупинив свою громадську діяльність і вирішив з 1957
- 5. У травні 1961 Львівський обласний суд засудив Лук'яненка до розстрілу. Винуватили в тому, що він «з
- 6. 12 грудня 1977 Лук'яненко заарештований. Розуміючи, що його чекає в майбутньому, оголосив голодування, відмовився давати показання,
- 7. 23 квітня 1988 запропонували виїхати за кордон, та він відмовився, бо бачив, що ситуація в країні
- 8. У 1988 році очолив Українську гельсінську спілку, яка згодом трансформувалася в Українську республіканську партію. З листопада
- 9. Левко Лук'яненко написав наступні книги:[ Лук'яненко Л. Що далі?. — 1989. Лук'яненко Л. Сповідь у камері
- 11. Скачать презентацию
Слайд 2
Видатний діяч українського національного руху,
Один з організаторів Української робітничо-селянської
Видатний діяч українського національного руху,
Один з організаторів Української робітничо-селянської
спілки (УРСС),
Член-засновник Української Гельсінкської Групи (УГГ),
Голова Української Гельсінкської Спілки (УГС),
Засновник та голова Української республіканської партії (УРП)
Член-засновник Української Гельсінкської Групи (УГГ),
Голова Української Гельсінкської Спілки (УГС),
Засновник та голова Української республіканської партії (УРП)
Слайд 3
Народився 24 серпня 1928 року у селі Хрипівка, Городнянського району,
Народився 24 серпня 1928 року у селі Хрипівка, Городнянського району,
Чернігівської області у селянській родині, в сім'ї Грицька і Наталки Лук’яненків першим з чотирьох дітей: трьох синів (Левко, Віктор, Олександр) і однієї доньки (Зіни).
Наприкінці 1944 року його відправили з Хрипівської школи до Городнянського райвійськкомату для двотижневого військового вишколу, звідки забрали до лав Червоної Армії.
З жовтня 1945 року служив в Австрії, потім – на Кавказі в містах Орджонікідзе, Нахічевань. Був командиром мотоциклетного взводу.
У 1953 році закінчив вечірню офіцерську школу та поступив на юридичний факультет Московського державного університету імені М.В.Ломоносова.
В 1954 одружився.
Наприкінці 1944 року його відправили з Хрипівської школи до Городнянського райвійськкомату для двотижневого військового вишколу, звідки забрали до лав Червоної Армії.
З жовтня 1945 року служив в Австрії, потім – на Кавказі в містах Орджонікідзе, Нахічевань. Був командиром мотоциклетного взводу.
У 1953 році закінчив вечірню офіцерську школу та поступив на юридичний факультет Московського державного університету імені М.В.Ломоносова.
В 1954 одружився.
Слайд 4
До 1956 зрозумів, що обраний ним шлях помилковий, призупинив свою громадську діяльність і
До 1956 зрозумів, що обраний ним шлях помилковий, призупинив свою громадську діяльність і
вирішив з 1957 орієнтуватися на підпільну боротьбу.
У вересні 1958 за розподілом був спрямований штатним пропагандистом райкому партії в Радехівський район Львівської області, де й поселився з дружиною. Робота була пов'язана з постійними поїздками по селах району.
У середині 1959 переїхав до Глинянського району і, щоб мати більше вільного часу, з райкому перевівся в адвокатуру. Тут він знайшов однодумців І. Кандибу та А.Любовича.
7 листопада 1960 у Львові відбулася перша, організаційна зустріч, на якій обговорили програму. Оскільки програма була дуже жорстка і гостра, вирішили її знищити, а до наступної зустрічі, яка мала відбутися 22 січня 1961, доручили Лук'яненку скласти нову, м'якшу.
Але 21 січня 1961 були заарештовані І. Кандиба, С.Вірун, В.Луцьків, А.Любович і Лук'яненко, пізніше І.Кіпиш,
І.Боровницький.
У вересні 1958 за розподілом був спрямований штатним пропагандистом райкому партії в Радехівський район Львівської області, де й поселився з дружиною. Робота була пов'язана з постійними поїздками по селах району.
У середині 1959 переїхав до Глинянського району і, щоб мати більше вільного часу, з райкому перевівся в адвокатуру. Тут він знайшов однодумців І. Кандибу та А.Любовича.
7 листопада 1960 у Львові відбулася перша, організаційна зустріч, на якій обговорили програму. Оскільки програма була дуже жорстка і гостра, вирішили її знищити, а до наступної зустрічі, яка мала відбутися 22 січня 1961, доручили Лук'яненку скласти нову, м'якшу.
Але 21 січня 1961 були заарештовані І. Кандиба, С.Вірун, В.Луцьків, А.Любович і Лук'яненко, пізніше І.Кіпиш,
І.Боровницький.
Слайд 5
У травні 1961 Львівський обласний суд засудив Лук'яненка до розстрілу. Винуватили в
У травні 1961 Львівський обласний суд засудив Лук'яненка до розстрілу. Винуватили в
тому, що він «з 1957 виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму». Через 72 доби Верховний Суд замінив розстріл 15-ма роками позбавлення волі. Інші дістали строки від 10 до 15 років позбавлення волі.
Кару відбував у Мордовії, з 1967 три роки у Владимирській тюрмі, потім знову в Мордовії.
У 1974 за організацію страйку Чусовський районний суд засудив трьох ініціаторів до тюремного ув'язнення у Владимирській тюрмі.
9 листопада 1976, за пропозицією Миколи Руденка, увійшов до складу Української Гельсінкської групи. Лук'яненко пише звернення до Бєлградської наради 35 країн з приводу дискримінації українців, зокрема, права на еміграцію. Виступив на захист художника П. Рубана, написав статтю «Зупиніть кривосуддя!». Радіо
«Свобода» передало його нарис «Рік свободи».
Кару відбував у Мордовії, з 1967 три роки у Владимирській тюрмі, потім знову в Мордовії.
У 1974 за організацію страйку Чусовський районний суд засудив трьох ініціаторів до тюремного ув'язнення у Владимирській тюрмі.
9 листопада 1976, за пропозицією Миколи Руденка, увійшов до складу Української Гельсінкської групи. Лук'яненко пише звернення до Бєлградської наради 35 країн з приводу дискримінації українців, зокрема, права на еміграцію. Виступив на захист художника П. Рубана, написав статтю «Зупиніть кривосуддя!». Радіо
«Свобода» передало його нарис «Рік свободи».
Слайд 6
12 грудня 1977 Лук'яненко заарештований. Розуміючи, що його чекає в майбутньому, оголосив голодування,
12 грудня 1977 Лук'яненко заарештований. Розуміючи, що його чекає в майбутньому, оголосив голодування,
відмовився давати показання, також відмовився від громадянства.
17-20 червня 1978 Лук'яненко засуджений Чернігівським облсудом до 10 років позбавлення волі і 5 років заслання та визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
У лютому 1980 всіх в'язнів особливого режиму, в тому числі Лук'яненка, переводять у спеціально збудовану тюрму в селі Кучино Пермської області.
13 грудня 1986 Лук'яненка з Кучино перевозять у Пермську пересильну тюрму, а звідти в Чернігівську, де з ним понад місяць «працював» слідчий КДБ. Повернули в Кучино.
8 грудня 1987 етапували на заслання в село Березівка Парабельського району Томської області.
У березні 1988 заочно обраний головою відновленої УГГ, яка від 7 липня діє як Українська Гельсінкська Спілка
17-20 червня 1978 Лук'яненко засуджений Чернігівським облсудом до 10 років позбавлення волі і 5 років заслання та визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
У лютому 1980 всіх в'язнів особливого режиму, в тому числі Лук'яненка, переводять у спеціально збудовану тюрму в селі Кучино Пермської області.
13 грудня 1986 Лук'яненка з Кучино перевозять у Пермську пересильну тюрму, а звідти в Чернігівську, де з ним понад місяць «працював» слідчий КДБ. Повернули в Кучино.
8 грудня 1987 етапували на заслання в село Березівка Парабельського району Томської області.
У березні 1988 заочно обраний головою відновленої УГГ, яка від 7 липня діє як Українська Гельсінкська Спілка
Слайд 7
23 квітня 1988 запропонували виїхати за кордон, та він відмовився, бо бачив, що
23 квітня 1988 запропонували виїхати за кордон, та він відмовився, бо бачив, що
ситуація в країні змінюється, вимальовується перспектива створення політичної партії.
Указом ПВР від 30 листопада 1988 Левко Лук'яненко помилуваний, звільнений із заслання.
На початку 1989 повертається до України.
У квітні 1990 на установчому з'їзді УГС обраний головою створеної на її базі Української республіканської партії.
24 серпня 1991 р., балотувався на посаду Президента України.
У травні 1992 склав повноваження депутата і залишив посаду голови УРП у зв'язку з призначенням Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді.
У листопаді 1993 через незгоду з політикою уряду України подав у відставку і повернувся в Україну.
У 1998-99 Лук'яненко один з керівників «Національного фронту», що об'єднує праві націоналістичні партії.
Указом ПВР від 30 листопада 1988 Левко Лук'яненко помилуваний, звільнений із заслання.
На початку 1989 повертається до України.
У квітні 1990 на установчому з'їзді УГС обраний головою створеної на її базі Української республіканської партії.
24 серпня 1991 р., балотувався на посаду Президента України.
У травні 1992 склав повноваження депутата і залишив посаду голови УРП у зв'язку з призначенням Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді.
У листопаді 1993 через незгоду з політикою уряду України подав у відставку і повернувся в Україну.
У 1998-99 Лук'яненко один з керівників «Національного фронту», що об'єднує праві націоналістичні партії.
Слайд 8
У 1988 році очолив Українську гельсінську спілку, яка згодом трансформувалася в Українську республіканську
У 1988 році очолив Українську гельсінську спілку, яка згодом трансформувалася в Українську республіканську
партію.
З листопада 1993 до червня 1994 — голова передвиборного демократичного об'єднання «Україна»
16 квітня 2013 року ухвалив рішення піти у відставку з керування Українською республіканською партією, головою партії до проведення з'їзду обраний голова громадської організації «Громадська ліга Україна — НАТО» Сергій Федорович Джердж.
З листопада 1993 до червня 1994 — голова передвиборного демократичного об'єднання «Україна»
16 квітня 2013 року ухвалив рішення піти у відставку з керування Українською республіканською партією, головою партії до проведення з'їзду обраний голова громадської організації «Громадська ліга Україна — НАТО» Сергій Федорович Джердж.
Слайд 9
Левко Лук'яненко написав наступні книги:[
Лук'яненко Л. Що далі?. — 1989.
Лук'яненко Л. Сповідь у камері
Левко Лук'яненко написав наступні книги:[
Лук'яненко Л. Що далі?. — 1989.
Лук'яненко Л. Сповідь у камері
смертників. — 1991.
Лук'яненко Л. За Україну, за її волю…. — 1991. (брошура)
Лук'яненко Л. Вірую в Бога і в Україну. — 1991.
Лук'яненко Л. Не дам загинуть Україні!. — 1994.
Лук'яненко Л. Народження нової ери. — 1997.
Лук'яненко Л. На землі кленового листу. — 1998.
Лук'яненко Л. З часів неволі. — 2005.
Лук'яненко Л. З часів неволі. Сосновка-7. — 2007.
Лук'яненко Л. З часів неволі. Спогади та роздуми. —2009
Автор численних брошур та статей.
Лук'яненко Л. За Україну, за її волю…. — 1991. (брошура)
Лук'яненко Л. Вірую в Бога і в Україну. — 1991.
Лук'яненко Л. Не дам загинуть Україні!. — 1994.
Лук'яненко Л. Народження нової ери. — 1997.
Лук'яненко Л. На землі кленового листу. — 1998.
Лук'яненко Л. З часів неволі. — 2005.
Лук'яненко Л. З часів неволі. Сосновка-7. — 2007.
Лук'яненко Л. З часів неволі. Спогади та роздуми. —2009
Автор численних брошур та статей.
- Предыдущая
Цепная сополимеризацияСледующая -
Освоение Сибири и Дальнего востока