Презентация на тему "Внутрішня драма героя роману «Червоне і Чорне»ін" - скачать бесплатно презентации по Литературе

Содержание

Слайд 2

Необмежене панування громадської думки, - хоч вона, зрештою, надає свободу –

Необмежене панування громадської думки, - хоч вона, зрештою, надає свободу –

пов’язане з тією недоречністю, що вона втручається в такі сфери, де їй зовсім нема чого робити, наприклад, у приватне життя.
Стендаль

Сюжетним стрижнем роману є конфлікт головного героя із суспільством. Так, на останній сторінці роману, завершуючи розповідь, Стендаль робить висновок, що й став епіграфом до уроку.

Слайд 3

1.Визначити основні риси (характеристики) особистості Жульєна на початку роману і надати

1.Визначити основні риси (характеристики) особистості Жульєна на початку роману і надати

кожній рисі умовне числове значення. Наприклад, на початку роману усі параметри дорівнюють одиниці. Визначити, як змінюються ці параметри в романі.
Слайд 4

2.Кожна група обирає одну з характеристик, простежує її найяскравіші прояви, аналізує їх і визначає її параметри.

2.Кожна група обирає одну з характеристик, простежує її найяскравіші прояви, аналізує

їх і визначає її параметри.
Слайд 5

3.Група звітує перед класом, записує результати досліджень, наводить необхідні аргументи на доказ свого висновку.

3.Група звітує перед класом, записує результати досліджень, наводить необхідні аргументи на

доказ свого висновку.
Слайд 6

4.Зробити висновки: А) яких змін зазнала особистість Жульєна Сореля; Б) чи

4.Зробити висновки:
А) яких змін зазнала особистість Жульєна Сореля;
Б) чи властивий Жульєну

як літературному образу «саморозвиток», «саморух».
Слайд 7

«Пробиваючи собі дорогу», Жульєн Сорель змінювався. Усе, що було в ньому

«Пробиваючи собі дорогу», Жульєн Сорель змінювався. Усе, що було в ньому

природного, щирого, живого, він загнав углиб своєї душі, не даючи виходу ні почуттям, ні емоціям. Але що буває, коли джерело, яке б’є із землі, привалять великим камнем? Якщо джерело слабке, воно зникне під землею. Але сильне джерело знайде вихід, воно неодмінно проб’ється. На свою живу душу Жульєн Сорель навалив каміння умовностей світу, оманливих ідеалів. Але достатньо було невеликого «землетрусу», щоб жива, пристрасна натура вирвалася на волю, почала діяти стихійно, безоглядно, не зважаючи на зиски і втрати.

Як літературному образу, Жульєну, безумовно, властиві і «саморозвиток», і «саморух». Усе, що відбувалося із Жульєном, схоже на ефект пружини. Жульєн мусив пристосуватися до обставин, приборкувати свою енергію, «стискати пружину». Але настав момент, коли «стискати пружину» йому вже було несила. І тоді уся прихована енергія вирвалася назовні.

Слайд 8

Жульєн Сорель - переможець чи переможений?

Жульєн Сорель - переможець чи переможений?

Слайд 9

Сучасні психологи визнали б, що Жульєн перебував у стані афекту, тобто

Сучасні психологи визнали б, що Жульєн перебував у стані афекту, тобто

стані, коли людина не спроможна оцінювати реальність і свої вчинки. І Стендаль, тонкий психолог, знайшов художні прийоми, які б передали цей стан його героя. Опис внутрішнього стану Сореля перед тим, як уперше взяти мадам де Реналь за руку, займає кілька сторінок. Опис замаху на пані де Реналь – півсторінки. Уся подорож Жульєна з Парижа до Вер’єра взагалі вмістилася у два коротких речення. Письменник не може передати думок і переживань героя, бо в стані афекту людина втрачає здатність мислити. Стендаль зображує цей стан саме через відсутність психологічного аналізу і одну виразну деталь: «Жульєн хотів писати листа до Матильди, але на папері рука його креслила лише якісь кривульки». У стані афекту він і робить замах на пані Реналь.
Слайд 10

1.Зверніться до глави «ХХХVI. Сумні подробиці». Простежте за текстом, коли до

1.Зверніться до глави «ХХХVI. Сумні подробиці». Простежте за текстом, коли до

Жульєна повертається здатність мислити. Як характеризують ці самотні роздуми героя?

Написавши листа до Матильди, Жульєн наче звільняється від усіх умовностей світу. «Громадська думка» тепер не має над ним влади. Він знову, як в юності, гостро відчуває спорідненість своєї долі з долею Наполеона, і це відчуття гонить геть думки про самогубство, дає йому сили жити. Він із подивом визнає, що тепер, у в’язниці, він почувається вільніше, ніж у світському товаристві, бо може бути самим собою.