Тарас Григорович Шевченко. Дитячі роки

служили у Війську Запорозькому й брали участь у визвольних війнах та повстаннях в Україні XVII–XVIII століть. Ці повстання були жорстоко придушені, а нормальне суспільне життя на Черкащині, Полтавщині, Київщині, Брацлавщині, Чернігівщині порушилося на тривалі роки. Переважна частина місцевого населення була закріпачена і зубожіла. Тому батьки Шевченка були кріпаками. Їх паном був Василь Васильович Енгельгардт – поміщик . Шевченко Григорій Іванович:(батько) Народився 1781 року в селі Кирилівці , у сім'ї селянина-кріпака. Чумакував, часто возив до Києва панське добро. Катерина Якимівна Бойко:(мати) Народилася в селі Моринці. Зростала в досить заможній родині. У 1802 році взяла шлюб з Григорієм Івановичем Шевченком. Подружжя спершу жило в Кирилівці, а 1810 року переїхало до Моринців.

в селі Моринцях колишнього Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаської області). Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки. 
Жили батьки в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а вона була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів.Старші – Катерина та Марія, брат Микита, молодші – Ярина, Марія, брат Йосип. Старша сестра Катерина була майбутньому поетові за няню.

учитися грамоти в місцевого дяка Совгиря, а потім батько віддав сина до школи, до кирилівського дячка-вчителя Павла Рубана. Хлопець швидко навчився читати й писати, разом з тим почав малювати – у нього виявився великий хист до малювання. Згодом невичерпне бажання навчитися малювати змушувало Тараса ходити від одного села до іншого, шукаючи вчителя-маляра.

(1823 р.) померла мати. Батько одружився вдруге на Оксані Терещенко. Мачуха мала трьох своїх дітей, тому не дивно, що вона недолюблювала нерідних дітей, ставилася суворо до Шевченка, а часом і жорстоко. З того часу життя в хаті стало нестерпним. Єдиною людиною, яка ставилась до Тараса з розумінням і співчуттям, була його сестра, Катерина. Але після того, як вона вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви, її підтримка закінчилася. Шевченко часто чумакував з батьком.
Коли ж через два роки від тяжкої праці на панщині (1825 р.) помер і сам батько Тараса, то хлопець пішов у найми. А йому тільки виповнилося 12 років. Почалося доросле життя, несправедливе та жорстоке …

залишившись сиротою, деякий час жив у дядька Павла , який став опікуном сиріт. Згодом майбутній поет іде школярем-попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського. Там Тарас носив вод , опалював школу, обслуговав дяка .  Не стерпівши знущань Богорського, Шевченко втік від нього й почав шукати у навколишніх селах учителя-маляра.
Тарасові дуже хотілося вчитися . У нього рано прокинувся хист до малярства. У дитинстві він часто ховався в бур’яни і на маленькому клаптикові паперу складав вірші або малював.
Після невдалих спроб, знайти учителя в навколишніх селах, Тарас повернувся до Кирилівки . У цей час новий пан набирав собі челядь. Т . Шевченко потрапив у козачки, і восени 1829 року разом з дворовими кріпаками Енгельгардта він виїхав до Вільно, де вперше мав можливість познайомитися з великим містом, з польською культурою.