Содержание
- 2. План 1.Загальна характеристика і вимоги до антигельмінтиків. 2.Оцінювання терапевтичної ефективності. 3.Способи та методи примінення різних лікарських
- 3. Антигельмінтики – група хіміотерапевтичних речовин різної хімічної будови та походження, призначених для лікування та профілактики празитарних
- 4. Усі антигельмінтики повинні відповідати певним вимогам: Мати високу ефективність щодо певних паразитів і не бути шкідливими
- 5. Оцінка ефективності антигельмінтиків – це визначення їх ТЕ, здатності знищувати збудників або зменшувати ріст, розвиток і
- 6. ЕЕ - відношення кількості тварин, які повністю звільнились від паразитів до кількості оброблених тварин, виражене у
- 7. Ефективність антигельмінтиків залежить від ряду умов: Фізичні, хімічні, фармакологічні властивості препаратів (розчинність,всмоктування,стійкість у середовищах, лікарська форма,
- 8. Способи примінення: Всередину (внутрішньо) – таблетки, порошки, гранули – сучасна форма великих порошків, отриманих шляхом гранулювання;
- 9. Шприці дозатори, розчини, суспензії, емульсії Ін'єкційно (стерильні розчини, емульсії) Шляхом нанесення на шкіру (інсектоакарицидні пр-ти- вушні
- 10. Види дегельмінтизації (Методи застосування): Вимушена – у разі діагностування ураження гельмінтами Профілактична – здійснюється не залежно
- 11. Класифікація антигельмінтиків: За походженням: - препарати рослин - неорганічні сполуки, - органічні сполуки За хімічною природою:
- 12. Рослинні антигельмінтики - найстаріша група препаратів, які мають меньшу ефективність, але покращують загальний стан тварин. Мають
- 13. Неорганічні сполуки - з часом втратили своє значення, менш використовуються: препарати миш'яку, міді, кадмію, йоду, сірки.
- 14. За впливом на окремі гельмінти 3 групи: нематоциди, трематоциди, цестоциди 1гр.Нематоциди: - бензимідазоли (альбендазол, фенбендазол,тіабендазол та
- 15. 2гр.Трематоциди та 3гр.цестоциди- впливають на філогенетично старіші трематоди та цестоди. Вони ближчі між собою за морфологією
- 16. За механізмом дії: Хлорвмісні вуглеводороди (гексахлорпараксилол) пригнічують нервову систему паразита внаслідок жирової дистрофії гангліїв Фосфорорганічні сполуки
- 17. Впливають на оболонку паразита Порушують цілісність кутикули паразита (фенасал, дихлорофен) Макроциклічні лактони (макроліди)- абамектин, івермектин, дорамектин:
- 18. Макроциклічні лактони - авермектин і моксидектин отримують із мікроорганізмів роду Streptomуces avermitilis. Вони спричиняють загибель личинок
- 19. Авермектин у печінці окиснюється і повільно виводиться з організму- 95% з калом і 5% із сечею.
- 20. Механізм дії авермектину в тому, що він індукує синтез гамааміномасляної кислоти у пре-синаптичних нейронах. Вона зв'язується
- 21. У лікувальній практиці застосовують препарати авермектину – івомек, баймек, абаміцин, біомектин, бровамектин, цевамак, препарати моксидектину –
- 22. Після парентерального введення авермектин упродовж 6 діб знаходиться в тканинах організму і проявляє антипаразитарну дію навіть
- 23. Збільшення дози моксидектину в 10-25 разів у телят не спричиняє побічної дії, свині переносять безсимптомно 5-кратне
- 24. Вплив на макроорганізм: практично усі небезпечні для тварини, людини та зовнішнього середовища. Більшість- ксенобіотики (сторонні сполуки)
- 25. На прояв дії антигельмінтиків впливають фактори: 1.Природа речовини (хімічна будова) : - поліциклічні сполуки – дія
- 26. Віддалені негативні наслідки дії: - мутагенна, - бластомогенна (канцерогенна), - ембріотоксична, тератогенна
- 27. Для їх попередження розробляються: максимально допустимий рівень та гранично допустимі концентрації препаратів Максимально допустимий рівень визначається
- 28. Вплив на зовнішнє середовище: Безконтрольне примінення інсектицидів, пестицидів та акарицидів призводить до накопичення їх у продуктах
- 29. Принципи зниження негативного впливу речовин на зовнішнє середовище: Використовувати препарати із найменшою загрозою для зовнішнього середовища
- 31. Скачать презентацию