Фізіологічні аспекти рухової активності людини

фізичних вправ.
Рухова система людини – система забезпечення рухової активності.
Рівні організації скелетного м’язу:
окремий м’яз;
рухові (нейромоторні) одиниці;
м'язові клітини;
міофібріли і саркомір.

ЛІТЕРАТУРА:
Для вивчення цієї теми Ви можете використовувати будь-які джерела (книжки, Інтернет) з фізіології скелетних м'язів.

забезпечення м’язової діяльності та її вплив на фізичні можливості людини.

Об'єктом вивчення фізіології рухової активності є рухова (м'язова) діяльність (довільні рухи) людини
Рухова активність потребує збільшення фізіологічної активність м’язів і систем, які забезпечують їх потреби у харчових речовинах, кисні, і виведенні продуктів обміну.
Систематична рухова активність є важливим фактором для оптимального росту і розвитку організму, адаптації до умов навколишнього середовища, здоров’я, тощо. Ці ключові питання і досліджує наша дисципліна.
Тому предметом вивчення фізіології рухової активності є фізіологічне забезпечення і вплив м’язової діяльності на адаптаційні зміни в організмі людини.

рухи людини, що складають основу поведінки
Рух – це результат скорочення скелетних м'язів, які забезпечують переміщення окремих частин і всього тіла у просторі і часі. Під час скорочення м'язи розвивають необхідне напруження.
Рух – це головний прояв адаптаційної реакції організму на зміни навколишнього середовища.

фізичні вправи.
Фізичні вправи – рухові дії та їх комплекси, систематизовані у цілях фізичного розвитку, спортивної або прикладної підготовки, оздоровлення і розвитку організму.
Характеристиками фізичних вправ є:
об'єм
інтенсивність
тривалість
періодичність

рухів і фізичних вправ?
Вирішення загальних завдань пізнання –
виділення вправ, тотожність яких створює умови для узагальнення їх впливу на організм людини.
Вирішення прикладних завдань фізичного виховання, спорту, фітнесу, фізичної реабілітації –
виявлення вправ, тотожних за принципами впливу на організм з метою коректного використання при побудові тренувальних або реабілітаційних програм.

енергетичний запит та визначає напругу на організм людини під час виконання руху.

реакцію кардіореспіраторної системи та метаболічні реакції організму.

їх використання при побудові тренувального процесу.

змагальної діяльності, а також дає можливість раціонально використовувати різні тренувальні вправи при побудові системи підготовки у фітнесі.

«Спортивна» класифікація фізичних вправ:

культури за ключовими характеристиками діяльності, дає можливість раціонально використовувати різні вправи при побудові реабілітаційних програм.

відповідно до рухових завдань

В забезпеченні рухової діяльності приймають участь:
скелет – «пасивна» частина, що забезпечує опору та передачу зусилля у якості важелів;
м'язова система – «активна» частина, що виконують рухову діяльність за рахунок перетворення хімічної енергії АТФ у механічну енергію руху;
соматосенсорна система – «керівна» частина», чутливі елементи (пропріорецептори, рецептори шкіри, тощо) та рухові центри ЦНС, що забезпечують координацію рухів;
вегетативні системи (дихання, кровообігу, ендокринна, травлення, виділення, статева) – системи, які «забезпечують» гомеостаз м’язів і компенсацію енерговитрат при м’язовій діяльності.

завдань поведінки

Функції рухової системи:
забезпечення пози (положення тіла);
переміщення тіла в просторі (рухи і локомоції);
переміщення окремих частин тіла відносно одне одного;
терморегуляція

Фізіологічне значення:
досягнення оптимальних умов для діяльності внутрішніх органів в умовах гравітації;
забезпечення усіх біологічних потреб (від пошуку їжі до забезпечення оптимуму росту і розвитку);
«маніпулювання простором» (робота оператора приладів, мова, письмо та ін.)
забезпечення температурного гомеостазу.

ізольований від інших оболонкою.
2. Тканинний – м'яз складається з рухових одиниць, тобто груп м'язових клітин, поєднаних в пучки.
3. Клітинний – м'яз складається з м'язових клітин, ізольованих одна від одної.
4. Субклітинний – кожна клітина містить скорочувальні білки і органели.

що забезпечую рух в окремому суглобі, або групі суглобів.
Особливості органної будови:
м’язи «вміщені» в оболонки, що складають його пластичний скелет, зумовлюють їх форму і ізолюють м'яз від інших. Зовнішня оболонка м’язу – єпімізій.
кінцівки м’язів представлені сухожиллями, якими вони прикріплюються до кісток.

волокон, поєднані загальним нейроном.
Функціональне значення рухових одиниць:
при збудженні загального нейрона, його м’язові волокна одночасно скорочуються, тобто скелетні м'язи працюють руховими одиницями, а не окремими волокнами.
кількість рухових одиниць, що напружені і їх метаболічні особливості (аеробні або анаеробні) визначають ступень навантаження на гомеостаз і організм в цілому.

втомі, за якими їх поділяють на:
FF (fast fatigable) – швидкі, які швидко втомлюються, вміщують м'язові волокна типу ІІб (швидкі, гліколітичні; білі)
FR (fast fatigue resistant) – швидкі, які мало втомлюються, вміщують м’язові волокна типу ІІа (швидкі, окисно-гліколітичні; проміжні)
S (slow) – повільні, вміщують м’язові волокна типу І (повільні, окисні; червоні)

будови і вміщують:
оболонку (сарколему);
міофібріли (скорочувальні білки);
ядра і рібосоми (зберігають ДНК, синтезують білки);
мітохондрії (відновлення запасів АТФ);
ретикулум і Т-систему (трубочкі в якіх зберігаються і транспортуються речовини);
саркоплазму (рідина із вмістом енергетичних запасів, іонів, ферментів, тощо).

забезпечують функцію скорочення м’язу за рахунок взаємодії міозину і актину.
Міофібріли вміщують:
міозин – важкий білок, що за рахунок енергії АТФ забезпечує скорочення;
актин – легкий глобулярний білок, який приймає участь у скороченні;
тропонин – білок, якій при наявності іонів Са2+ створює умови для скорочення м’язів;
тропоміозин – білок, що блокує можливість взаємодії активна і міозина в стані спокою;
колаген, тітін та ін. – опорні білки.
Взаємодія вказаних білків на молекулярному рівні, при участі АТФ і іонів Са2+ забезпечує скорочення скелетного м’язу і розвиток напруги (сили).