КІТЗ НАУ

му АГП, у Києві, було створено топографічне училище, яке з початком війни у 1941 р. перестало існувати, й відродилося в березні 1944 р., але вже як Київський топографічний технікум. Ще тривала Велика Вітчизняна війна, та країна дивилася в май бутнє, бо розуміла, що без топографів, геодезистів, картографів не відбудувати понівечені та знищені міста й села, промисловість і транспортні комунікації. Топографічне, геодезичне і картографічне вивчен ня країни мало особливе значення для ви рішен ня за гальнодержавних завдань. Розвиток галузі плану вав ся з опорою на досвід минулих років і завжди враховувались економічні й політичні зміни, які відбувалися в державі. А вона гостро потребувала спе ці а ліс тів для відродження зруйнованого
війною господарства. Завдяки ентузіазму гурту засновників, без будь-якої матеріальної бази в одній з уцілілих київських шкіл зародився новий навчальний заклад. У не й мовірно важких умовах розпочалася робота з підготовки топографічних кадрів з числа тих військових, які щойно повернулися з фронту. Не було постійного приміщення для навчання. Вчилися в третю зміну в
різних школах Києва. Була велика потреба в спеціальних підручниках, приладах. Але завдяки самовідданій праці згуртованого педагогічного колективувже в березні 1947 р. пролунав останній дзвоник для
перших 16-ти випускників – техніків-топографів.

Створені необхідні умови для проживання, побуту, відпочинку і навчання студентів.
Тип гуртожитку: будівля гуртожитку дев’ятиповерхова, блочна система.
На кожному поверсі 1 кухня, 1 пральна кімната, на поверсі 3 блоки, в кожному  блоці санвузол, 2 умивальники та душ, є мережа Інтернету. Кімнати оснащені усім необхідним інвентарем: ліжко, тумба, стіл, стільці,  шафа.
На першому поверсі знаходиться кімната для самопідготовки та медичний пункт.