Психологія активних методів навчання

та учнів (студентів), за яких набуваються певні знання, вміння й навички.
Методи навчання мають дуже широку сферу застосування у галузі як професійної, так і непрофесійної педагогіки. Навчають і навчаються усі й завжди. При цьому свідомо або несвідомо застосовуються найрізноманітніші методи навчання.
Активних методів навчання з точки зору психології їх можна поділити на три групи, методи:
а) програмованого навчання;
б) проблемного навчання;
в) інтерактивного навчання (В.Я. Ляудіс).

навчальної роботи, що передбачає переважно опосередковане програмне керування пізнавальною діяльністю учнів (студентів) і обумовлює самостійне засвоєння ними знань, умінь і навичок та психічний розвиток особистості. Основним змістом діяльності викладача стає не передача знань у процесі його діалогу зі студентом, а організація самостійної пізнавальної активності. Програмоване навчання недостатньо стимулює творчість та ініціативність студента в оволодінні знаннями, постійно тримаючи його в межах навчаючої програми.
(Під засвоєнням знань психологи (П.Я. Гальперін, В.Давидов, Г.Костюк, Н.Менчинська, О.Леонтьєв, Л Проколієнко та ін.) розуміють не формування набору поведінки (Б.Скіннер) чи закріплення певних структур у пам'яті (Н.Краудер), а таке свідоме сприймання, осмислення та запам'ятовування навчального матеріалу, яке веде до узагальнення знань і правильного використання їх у різних умовах).

участі студентів у процесі засвоєння нових знань, формування у них творчого мислення та пізнавальних інтересів. Головною функцією проблемного навчання є розвиток творчого мислення та творчого підходу до діяльності.
(Проблемне навчання не є чимось абсолютно новим. Ми натрапляємо на нього в педагогічних концепціях і практиці Сократа, Ж.-Ж. Руссо, А. Дістервега, Л.М. Толстого, Дж. Дьюї, "нових шкіл" і "нового виховання" кінця XIX- початку XXст. У 20-30-х роках у педагогіці ідеї проблемного навчання реалізувалися у вигляді дослідницького методу.)