Содержание
- 2. АКТУАЛЬНІСТЬ В даний час усе більше наростає в теоретичній та практичній медицині розуміння ролі психологічних знань
- 3. План лекції: Предмет і задачі медичної психології. Методи медичної психології. Дочірні і суміжні до медичної психології
- 4. ПСИХОЛОГІЯ (від грец. душа і слово, вчення) — наука про закономірності виникнення і діяльність психіки у
- 5. Поняття про психіку та її основні функції. Оскільки сам предмет психології є досить складним та неодно-значним
- 6. Психіка властивість особливим чином організованої матерії, що полягає в ідеальному суб҆’єктивному відображенні об҆єктивного світу та регуляції
- 7. Нервова система як матеріальна основа психіки людини Матеріальною основою психіки людини є нервова система, яка включає
- 8. Тут же розміщується спеціальне утворення – лімбічна система з ретикулярною формацією, яка забезпечує прояв емоцій (почуттів).
- 9. Вищий прояв організуючої ролі ЦНС виражається у діяльності людського мозку, який визначає можливість для людини не
- 10. Причини суб҆єктивності психіки: Генетична відмінність індивідів одного виду; Особливості філогенезу (захворювання, спосіб життя тощо); Онтогенез (виховання,
- 11. Умови функціонування психіки. Людське суспільство. Активна діяльність. Головною передумовою психіки є те, що у неї мають
- 12. 1.Предмет і задачі медичної психології. Серед більш як п’ятдесяти психологічних дисциплін особливе місце займає медична психологія.
- 13. Медична психологія – медична і водночас психологічна наука, спрямована на вирішення теоретичних та практичних завдань, пов’язана
- 14. У цілому медична психологія – це наука, що вивчає закономірності функціонування психіки в умовах виникнення та
- 15. В.Д. Менделевич дає більш ширше визначення медичної психології це наука, що вивчає психологічні особливості людей, які
- 16. Предметом медичної психології є різноманітні особливості психіки хворого та їх вплив на здоров’я і хворобу, а
- 17. Завдання медичної психології Вивчення психічних факторів, що впливають на виникнення, розвиток хвороб, а також на їх
- 18. Медична психологія поділяється на загальну і спеціальну. Загальна медична психологія вивчає: 1.Основні закономірності психології хворої людини
- 19. Спеціальна медична психологія вивчає конкретного хворого 1)особливості психічних процесів у психічних хворих; 2)психіку хворих на етапах
- 20. Завдання, що стоять перед медичною психологією, продиктовані практикою охорони здоров’я і розвитком сучасної медичної науки. Існуючий
- 21. 2.Методи медичної психології. Метод – це спосіб організації діяльності, спрямований на досягнення поставленої мети. В медичній
- 22. Метод клінічної бесіди (інтерв’ю)полягає в аналізі фактів психічної діяльності людини, зібраних у процесі безспосереднього контакту лікаря
- 23. Метод спостереження широко використовують у медицині. За його допомогою вивчають психічні процеси (пам’ять, мислення, увагу), психічні
- 24. Експеримент передбачає можливість активного втручання дослідника у психічну діяльність досліджуваного шляхом створення умов, у яких чітко
- 25. Психодіагностика як галузь психології, орієнтована на вимірювання індивідуально-психологічних властивостей особистості. За допомогою психодіагностичного дослідження перевіряють, як
- 26. Основними методами психодіагностики є тестування і опитування. Методики мають такі властивості: 1) вони дозволяють зібрати діагностичну
- 27. Кожен тест повинен бути надійним та валідним. Надійність методики відображає стійкість результатів тесту до дії сторонніх
- 28. 3. Дочірні і суміжні до медичної психології галузі. Медична психологія – досить широка галузь психологічного знання,
- 29. Клінічна психологія – галузь медичної психології, прикладне значення якої визначається конкретними потребами клініки – психіатричної, неврологічної,
- 30. Патологічна психологія як психологічна дисципліна виходить із закономірностей розвитку і структури психіки в нормі. Вона вивчає
- 31. Не слід, однак, ототожнювати патопсихологію з психопатологією. Психопатологія є частиною психіатрії і як галузь медицини спрямована
- 32. Психологічні методи дослідження знаходять своє використання в багатьох галузях клінічної медицини. Психофармакологія– розділ фармакології, що вивчає
- 33. Роль медичної психології у професійній діяльності лікаря Як свідчить світова практика організації охорони здоров’я, надання медичної
- 34. Сучасний лікар під час діагностики та лікування хворого практично не обходиться без результатів лабораторного, рентгенологічного та
- 35. Відомий клініцист Бергман влучно про це сказав: “Слід також добре знати скарги, переживання та зміни характеру
- 36. Про це говорили лікарі античної епохи. Так, Платон у трактаті “Хармід” вустами Сократа стверджував: “Як не
- 37. Оволодіння медичною психологією дозволить лікарю скласти правильне враження про психологічний стан хворого, про вплив соматичних захворювань
- 38. 5. Психічне здоров’я Стан здоров'я населення обумовлює щастя i довголіття як окремої людини, так i процвітання
- 39. Загальне визначення здоров’я, що було запропоновано Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), включає такий стан людини, при
- 40. В той же час довготривале перенапруження є ворогом здоров'я. Реалізуючись у стресовий синдром, воно порушує наше
- 41. Критерії психічного здоров’я по визначенню ВООЗ: 1) усвідомлення і почуття безперервності, сталості свого "Я"; 2) почуття
- 42. Фізичне здоров'я i психічний стан нерозривні i взаємопов’язані. Народна мудрість висловила це у прислів’ї: "У здоровому
- 43. 6. Роль медичної психології у формуванні сучасних уявлень про єдність соматичного і психічного Можливість соматичних психосоматичних
- 44. Реакція особистості на соматичне захворювання Реакція особистості на соматичну хворобу може мати патологічний характер або виявлятись
- 45. Різноманітний спектр психосоматичних розладів поєднує спільна ознака – сполучення порушень психічної і соматичної сфери і пов’язані
- 47. Скачать презентацию
АКТУАЛЬНІСТЬ
В даний час усе більше наростає в теоретичній та практичній медицині
АКТУАЛЬНІСТЬ
В даний час усе більше наростає в теоретичній та практичній медицині
План лекції:
Предмет і задачі медичної психології.
Методи медичної психології.
Дочірні і
План лекції:
Предмет і задачі медичної психології.
Методи медичної психології.
Дочірні і
Роль медичної психології у професійній діяльності лікаря
Психічне здоров’я.
Роль медичної психології у формуванні сучасних уявлень про єдність соматичного та психічного.
ПСИХОЛОГІЯ
(від грец. душа і слово, вчення) — наука про закономірності виникнення
ПСИХОЛОГІЯ
(від грец. душа і слово, вчення) — наука про закономірності виникнення
Психологія, як наука, вивчає факти, закономірності та механізми психіки.
Поняття про психіку та її основні функції.
Оскільки сам предмет психології є
Поняття про психіку та її основні функції.
Оскільки сам предмет психології є
Психіка
властивість особливим чином організованої матерії, що полягає в ідеальному суб҆’єктивному
Психіка
властивість особливим чином організованої матерії, що полягає в ідеальному суб҆’єктивному
Нервова система як матеріальна основа психіки людини
Матеріальною основою психіки людини є нервова система, яка
Нервова система як матеріальна основа психіки людини
Матеріальною основою психіки людини є нервова система, яка
Головний мозок людини є вищим відділом ЦНС. Кора головного мозку (зовнішній шар) складається з більш ніж 14 мільярдів високо-диференційованих нервових клітин, котрі забезпечують процес мислення. Симетричні півкулі кори у людини виконують різні функції. Права півкуля працює з чуттєвими образами об’єктів, а ліва — зi знаками (мовними та іншими). У глибині мозку розташовані більш древні за часом формування відділи, які забезпечують діяльність вегетативної нервової системи.
Тут же розміщується спеціальне утворення – лімбічна система з ретикулярною формацією, яка
Тут же розміщується спеціальне утворення – лімбічна система з ретикулярною формацією, яка
Видалення або подразнення окремих ділянок лімбічної системи призводить до вияву емоцій гніву, страху, задоволення i т.п. Лімбічна система зв'язана з центрами вегетативної регуляції i має двосторонній зв'язок з корою головного мозку.
Крім подразнень від периферичної нервової системи, в ЦНС надходить велика кількість подразнень з боку внутрішніх органів організму. Це здійснюється вегетативною нервовою системою, яка поділяється на симпатичний i парасимпатичний відділи.
Через вегетативну систему відбувається регуляція процесів клітинного обміну, серцево-судинної i дихальної діяльності, функції травного апарату i сечостатевої системи. Від неї головним чином залежить життєдіяльність тканин i органів.
Нервова система виступає регулятором, який забезпечує взаємопов’язану реакцію морфологічних i фізіологічних систем організму у відповідь на зовнішні впливи i зміни у функціонуванні окремих органів. Вона забезпечує, таким чином, спільну діяльність усіх систем організму i взаємодію з середовищем.
Слід відзначити, що діяльність систем i окремих органів має антагоністичний характер. Кожна функція складається з двох протилежних реакцій, які єдині в забезпеченні життєдіяльності організму. Одна з цих реакцій у необхідний момент підсилюється або послаблюється у відповідності з необхідністю для системи відповісти на певні впливи середовища.
В результаті організм досягає рівноваги з середовищем, здійснюючи свою діяльність. Ця рівновага динамічна: вона змінюється зі змінами середовища.
Вищий прояв організуючої ролі ЦНС виражається у діяльності людського мозку, який
Вищий прояв організуючої ролі ЦНС виражається у діяльності людського мозку, який
У результаті соціального розвитку у людини сформувався вищій рівень психіки – свідомість. Принциповою відмінністю свідомості від психіки тварин є те, що людина здатна сприймати мову як умовний подразник. Використання мови призвело до виникнення абстрактного логічного мислення, пізнання світу i самопізнання, а також до здійснення "соціального наслідування", тобто передачі досвіду людства окремими особистостями в процесі її становлення.
Наявність свідомості не відмінило біологічні форми нервової діяльності людини. Поряд з усвідомленими діями, людина здійснює і рефлекторну, інстинктивну поведінку, яка не завжди контролюється свідомістю або потребує вольових зусиль для її подолання.
Особливий інтерес щодо цього являють собою емоції, оскільки вони мають велике значення для підтримання психічного здоров'я.
Причини суб҆єктивності психіки:
Генетична відмінність індивідів одного виду;
Особливості філогенезу (захворювання, спосіб життя
Причини суб҆єктивності психіки:
Генетична відмінність індивідів одного виду;
Особливості філогенезу (захворювання, спосіб життя
Онтогенез (виховання, соціальні умови, індивідуальний досвід).
Умови функціонування психіки.
Людське суспільство.
Активна діяльність.
Головною передумовою психіки є те,
Умови функціонування психіки.
Людське суспільство.
Активна діяльність.
Головною передумовою психіки є те,
Без розвитку у людини свідомості, абстрактного мислення, мовлення повноцінне становлення психіки не можливе
1.Предмет і задачі медичної психології.
Серед більш як п’ятдесяти психологічних дисциплін
1.Предмет і задачі медичної психології.
Серед більш як п’ятдесяти психологічних дисциплін
Медична психологія – медична і водночас психологічна наука, спрямована на вирішення теоретичних
Медична психологія – медична і водночас психологічна наука, спрямована на вирішення теоретичних
У цілому медична психологія – це наука, що вивчає закономірності функціонування
У цілому медична психологія – це наука, що вивчає закономірності функціонування
В.Д. Менделевич дає більш ширше визначення медичної психології
це наука, що
В.Д. Менделевич дає більш ширше визначення медичної психології
це наука, що
Предметом медичної психології є
різноманітні особливості психіки хворого та їх вплив
Предметом медичної психології є
різноманітні особливості психіки хворого та їх вплив
Таким чином, медична психологія сприяє не тільки покращенню необхідних контактів із хворими, швидшому і найбільш повному одужанню, але й запобіганню хворобам, охороні здоров’я, вихованню гармонійної особистості. Більш широко медична психологія вивчає весь діапазон цілющих або згубних впливів на людину і міжособистісних відносин на її здоров’я і хворобу.
Завдання медичної психології
Вивчення психічних факторів, що впливають на виникнення, розвиток
Завдання медичної психології
Вивчення психічних факторів, що впливають на виникнення, розвиток
Вивчення впливу тих чи інших хвороб на психіку.
Вивчення психічних проявів різних хвороб в їх динаміці.
Вивчення порушень розвитку психіки.
Вивчення характеру стосунків між хворою людиною та медичним персоналом і мікросередовищем, що їх оточує.
Розробка принципів і методів психологічного дослідження в клініці.
Створення психологічних методів впливу на психіку людини з лікувальною та профілактичною метою.
Медична психологія поділяється на
загальну і спеціальну.
Загальна медична психологія вивчає:
1.Основні закономірності
Медична психологія поділяється на
загальну і спеціальну.
Загальна медична психологія вивчає:
1.Основні закономірності
2.Психосоматичні і соматопсихічні взаємовпливи.
3.Індивідуальність (темперамент, характер, особистість), еволюція
4.Медичну деонтологію, що включає питання лікарського обов’язку, етики, лікарської таємниці.
5.Психогігієну (психологію медичних рад і консультацій, психологію родини, психогігієну осіб у кризові періоди їхнього життя (пубертатний, клімактеричний). Психологію шлюбу і статевого життя. Психогігієнічне навчання, психотренінг взаємин лікаря і хворого.
6.Загальну психотерапію.
Спеціальна медична психологія вивчає конкретного хворого
1)особливості психічних процесів у психічних хворих;
2)психіку хворих
Спеціальна медична психологія вивчає конкретного хворого
1)особливості психічних процесів у психічних хворих;
2)психіку хворих
3)особливості психіки хворих, що страждають різними захворюваннями (серцево-судинними, інфекційними, онкологічними, гінекологічними, шкірними і т.д.);
4)психіку хворих з дефектами органів і систем (сліпота, глухота і
т.п.);
5)особливості психіки хворих при проведенні трудової, військової і судової експертизи;
6)психіку хворих алкоголізмом і наркоманією;
7)психотерапію.
Завдання, що стоять перед медичною психологією, продиктовані практикою охорони здоров’я і
Завдання, що стоять перед медичною психологією, продиктовані практикою охорони здоров’я і
2.Методи медичної психології.
Метод – це спосіб організації діяльності, спрямований на досягнення
2.Методи медичної психології.
Метод – це спосіб організації діяльності, спрямований на досягнення
метод клінічної бесіди;
метод спостереження;
експеримент;
психодіагностичне обстеження
Метод клінічної бесіди та спостереження є основними методами, що застосовуються в повсякденній практичній роботі лікаря.
Метод клінічної бесіди (інтерв’ю)полягає в аналізі фактів психічної діяльності людини, зібраних
Метод клінічної бесіди (інтерв’ю)полягає в аналізі фактів психічної діяльності людини, зібраних
Під час бесіди лікар чи психолог визначає наявність або відсутність характерних психологічних ознак і на цій підставі описує психологічний статус (стан) хворого.
Анамнез поділяється на суб’єктивний, тобто те, що повідомляє про себе сам хворий, і об’єктивний, тобто факти, повідомлені оточуючими (родичами, друзями, співробітниками). Відомості, одержані від хворого і оточуючих, взаємодоповнюються, факти анамнезу набувають об’єктивної значимості в процесі аналізу їх лікарем.
Метод спостереження широко використовують у медицині. За його допомогою вивчають психічні
Метод спостереження широко використовують у медицині. За його допомогою вивчають психічні
Експеримент передбачає можливість активного втручання дослідника у психічну діяльність досліджуваного шляхом створення
Експеримент передбачає можливість активного втручання дослідника у психічну діяльність досліджуваного шляхом створення
Розглянемо два найпоширеніших: лабораторний і природний.
Лабораторний експеримент передбачає використання експериментатором апаратури і спеціальних методик. За допомогою лабораторного експерименту можна одержати об’єктивні дані про перебіг, розвиток і вияв психічних процесів, про стан і властивості їх у конкретних умовах. Проте штучні умови, створювані в лабораторіях, чекання досліджуваного нерідко утруднюють об’єктивне значення вивчення.
Тому поряд з лабораторним часто застосовують природній експеримент, який здійснюється у природних умовах діяльності людини і побудований так, що хворий не знає про те, що він є об’єктом психологічного дослідження. При цьому дослідження проводилось не у спеціальній лабораторії, а безпосередньо в лікувально-трудовому середовищі.
Психодіагностика як галузь психології, орієнтована на вимірювання індивідуально-психологічних властивостей особистості.
За допомогою психодіагностичного
Психодіагностика як галузь психології, орієнтована на вимірювання індивідуально-психологічних властивостей особистості.
За допомогою психодіагностичного
Психодіагностика – це наука і практика встановлення психологічного діагнозу.
Психологічний діагноз– це виявлення прихованих причин видимого неблагополуччя (Л. Ф. Бурлачук).
Діагноз як основна мета діагностики може встановлюватися на різних рівнях:
1 рівень – симптоматичний або емпіричний; на цьому рівні діагноз обмежується констатацією особливостей або симптомів (ознак);
2 рівень – етіологічний, що враховує не тільки наявність характеристик, але і причини їх виникнення;
3 рівень – рівень типологічного діагнозу, що полягає у визначенні місця і значення виявлених характеристик в загальній картині психічного життя людини.
Основними методами психодіагностики є тестування і опитування.
Методики мають такі властивості:
1) вони дозволяють зібрати
Основними методами психодіагностики є тестування і опитування.
Методики мають такі властивості:
1) вони дозволяють зібрати
2) вони надають інформацію про людину взагалі, а також, при потребі, прицільно – про ті чи інші її особливості (про інтелект, тривожність тощо);
3) інформація надходить у вигляді, що дозволяє надати якісне та кількісне порівняння індивіда з іншими людьми;
4) інформація, яка отримана за допомогою психодіагностичних методик, корисна з точки зору вибору засобів втручання і прогнозу його ефективності, а також прогнозу розвитку, спілкування, ефективності тієї чи іншої діяльності індивіда.
Тест- це проба, завдання або система завдань, які дають змогу швидко оцінити психічний стан або рівень інтелектуального розвитку досліджуваного.
В межах психодіагностичного методу існують три основні діагностичні підходи, які охоплюють всі існуючі психодіагностичні тести:
1. “Об’єктивний” – діагностика здійснюється на основі способу та успішності виконання діяльності. Наприклад, методики для дослідження пам’яті. Пам’ять оцінюється по тому, скільки слів із названих запам’ятав обстежуваний. Інакше ця категорія тестів називається тести досягнень.
2. “Суб’єктивний” – діагностика здійснюється на основі даних, що повідомляються про себе, самоопису особливостей особистості. Наприклад – опитувальники.
3. “Проективний” – діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії із зовнішньо нейтральним матеріалом, який стає об’єктом проекції. Згідно з проективною гіпотезою кожний емоційний прояв індивіда, його сприйняття, висловлювання, рухи несуть на собі відбиток особистості. Наприклад, тест Роршаха та ТАТ (тематичний аперцепційний тест). Суть цих методик полягає в тому, що необхідно скласти розповідь за картинкою, яка допускає різні тлумачення; людина «проектує» на аморфні плями теста Роршаха власні проблеми або ототожнює себе з персонажем сюжетних картинок ТАТ і таким чином розкриває зміст власних думок і почуттів.
Кожен тест повинен бути надійним та валідним. Надійність методики відображає стійкість результатів тесту
Кожен тест повинен бути надійним та валідним. Надійність методики відображає стійкість результатів тесту
Існують тести вербальні (мовні) та невербальні (малюнкові). Переважно виділяють дві групи тестів – стандартизовані та проективні.
Тест, орієнтований на оцінку, називається стандартизованим тестом (тести інтелекту, спеціальних здібностей, креативності для вимірювання творчих здібностей), а проективні виявляють якісні особливості особистості, які не оцінюють по будь-якому критерію.
Метод вивчення продуктів психічної діяльності хворого знаходить також широке застосування в медицині. Про психічне життя та особливості характеру хворого роблять висновок за такими матеріалами, як твори, малюнки, технічні винаходи тощо. Цей метод часто застосовують у патопсихологічних лабораторіях, психіатричних клініках. Виконання їх визначає як особистісні особливості хворого, так і характер захворювання, тому вивчення продуктів діяльності хворого може допомогти у процесі визначення діагнозу.
3. Дочірні і суміжні до медичної психології галузі.
Медична психологія – досить
3. Дочірні і суміжні до медичної психології галузі.
Медична психологія – досить
клінічна психологія,
патопсихологія,
нейропсихологія,
психофармакологія,
психотерапія,
психогігієна та психопрофілактика.
Розвиток цих проблем і їх значення для практичної діяльності лікаря призвели до того, що в наш час це самостійні дочірні науки медичної психології.
Клінічна психологія – галузь медичної психології, прикладне значення якої визначається конкретними
Клінічна психологія – галузь медичної психології, прикладне значення якої визначається конкретними
Співвідношення між клінічною і медичною психологією є відповідним до співвідношення клініки і медицини взагалі.
Але потрібно зазначити, що існує й інша думка щодо вживання терміну “клінічна психологія”, що обов’язково необхідно враховувати при перегляді медичної літератури. Так, Менделевич В. Д. пише: “В сучасній психології, як правило, терміни “клінічна” та “медична” використовуються як синоніми. Термін також вказує на те, що потрібно враховувати існуючу традицію медиків називати цю галузь знань “медичною психологією”, а психологів – “клінічною психологією”.
З клінічною психологією тісно пов’язаний розвиток й іншої дочірньої науки медичної психології – патологічної психології.
Патологічна психологія як психологічна дисципліна виходить із закономірностей розвитку і структури
Патологічна психологія як психологічна дисципліна виходить із закономірностей розвитку і структури
Т. Рібо стверджував, що “хвороба перетворюється в тонке знаряддя аналізу” людини і створює для нас “досліди, жодним іншим шляхом нездійснені”, а видатний російський вчений М.Бехтерєв зазначав, що завдяки об’ємній картині патологічних проявів душевної діяльності співвідношення між окремими елементами складних психічних процесів часто виглядають яскравішими і рельєфнішими, ніж у нормальному стані. Так, на патологічних випадках краще видно складові елементи свідомості особистості, яскравіше виступає значення у духовному житті настрою і чуттєвої сфери взагалі, повніше виявляються фактори, що обумовлюють процеси пам’яті, асоціацій і суджень тощо. Тому природно, що сучасні психологи дедалі частіше звертаються до психопатології за роз’ясненням багатьох суперечливих питань.
Не слід, однак, ототожнювати патопсихологію з психопатологією. Психопатологія є частиною психіатрії і як
Не слід, однак, ототожнювати патопсихологію з психопатологією. Психопатологія є частиною психіатрії і як
У 30-40-х роках нашого століття виникає нова галузь медичної психології –нейропсихологія. Формування нейропсихології як самостійної галузі психологічної науки тісно пов’язане з іменами О. Р. Лурії, Л. С. Виготського, М. О. Берштейна, П. К. Анохіна, М.П. Бехтерєва, Є. Д. Хомської. Розвиток цієї науки пов’язаний з успіхами нейрохірургії (використанням обладнання, яке базується на явищі ядерно-магнітного резонансу; комп’ютерної томографії, мікрохірургії).
Нейропсихологія вивчає роль різних мозкових структур у виникненні тих чи інших актів. Основним методом нейропсихології є метод просторової діагностики місцевих уражень мозку і механізмів виникнення психічних розладів внаслідок цих уражень. Нейропсихологія має велике значення для медичної практики, насамперед, для топічної діагностики локальних уражень мозку і подальшого їх лікування.
Психологічні методи дослідження знаходять своє використання в багатьох галузях клінічної медицини. Психофармакологія–
Психологічні методи дослідження знаходять своє використання в багатьох галузях клінічної медицини. Психофармакологія–
Психофармакологія вивчає вплив препаратів на емоційну, інтелектуальну сферу за допомогою спеціальних психологічних тестів і психофізичних методик (ЕЕГ, викликані потенціали, міограма тощо). Основне завдання клінічної психофармакології – підвищення ефективності і безпеки застосування психотропних засобів, індивідуалізація фармакотерапії психічних захворювань. Експериментальна психофармакологія вивчає вплив хімічних речовин на центральну нервову систему тварин з метою пошуку нових психотропних засобів, на молекулярному і клітинному рівнях вивчає фармакокінетику психотропних засобів, їх долю в організмі: всмоктування із місця потрапляння, динаміку розподілу по органах і тканинах, біотрансформацію тощо.
На сучасному етапі розвитку медичної психології постає питання про виділення в якості самостійної галузі психосоматики, що вивчає природу виникнення, методи лікування і запобігання психосоматичних розладів, значимість яких в структурі захворюваності населення постійно зростає. Перед кожною із цих галузей стоять відповідні завдання. В цілому медична психологія покликана дати майбутнім лікарям психологічні знання, застосування котрих на практиці забезпечуватиме високоякісну медичну допомогу населенню.
Роль медичної психології у професійній діяльності лікаря
Як свідчить світова практика організації
Роль медичної психології у професійній діяльності лікаря
Як свідчить світова практика організації
Союз психології та клінічної медицини має свою історію. Деякі особливості людської психіки у процесі надання медичної допомоги, як уже зазначалось, здавна використовують у практиці лікування. Проте особливе місце все ж таки їм почали відводити після визнання медичної психології як науки. У наш час будь-який з розділів клінічної медицини неможливо уявити без використання даних медичної психології. Її місце в процесі надання медичної допомоги людині в клініці визначається передусім тим, що понад 50 % хворих, що звертаються за медичною допомогою мають серйозні психологічні проблеми. Отже, лікарі повинні враховувати типологічні особливості пацієнтів, фундаментально володіти відповідними методами застосування психології з метою спілкування. Безумовно, використання психологічних знань в різних лікарських професіях має свої особливості, оскільки хвороба накладає певні психологічні переживання, пов’язані із важкістю перебігу, суб’єктивно неприємними симптомами (біль, свербіння тощо), інформованістю про хворобу, соціальною обтяжливістю хвороби тощо. Тому лікареві потрібні знання не лише загальних закономірностей зміни психіки людини при хворобі, а й специфічних, тобто притаманних хворим того чи іншого профілю. Психологічна культура спілкування лікаря з хворим у клініці того чи іншого профілю – це окрема проблема медичної психології.
Сучасний лікар під час діагностики та лікування хворого практично не обходиться
Сучасний лікар під час діагностики та лікування хворого практично не обходиться
Немає сумніву в тому, що зібрана таким чином інформація має велике значення для встановлення правильного діагнозу. Така позиція притаманна більшості лікарів країн колишнього радянського союзу, а тепер і України, для них “об’єктивне” обстеження – практично “панацея” для встановлення діагнозу.
Разом з тим світовий досвід свідчить про те, що жодні новітні комп’ютерні, інструментальні та фізичні методи дослідження самі по собі, без врахування суб’єктивного стану хворого, “внутрішньої картини хвороби” не можуть однозначно вирішувати питання про те, хвора чи здорова людина. Виходячи з цього, проблема психіки, суб’єктивного і об’єктивного, їх співвідношення у процесі діагностичної діяльності лікаря (і, перш за все, терапевта) залишається надзвичайно актуальною.
Лише індивідуальний підхід до встановлення діагнозу, врахування об’єктивного і суб’єктивного, змін у соматиці і психіці людини може запобігти помилці лікаря у таких випадках.
Відомий клініцист Бергман влучно про це сказав: “Слід також добре знати
Відомий клініцист Бергман влучно про це сказав: “Слід також добре знати
Тому вивчення внутрішнього “я” хворої людини, її психіки є не менш важливим, ніж факти, які з величезною точністю можна зареєструвати за допомогою новітніх технологій та високотехнологічної апаратури. І хоча дані, які лікар отримує в результаті психологічного контакту з хворим, на перший погляд значно поступаються в точності результатам фізичного обстеження, однак ця інформація нерідко є вирішальною у встановленні діагнозу. Тому суб’єктивний стан, скарги хворого є часто найважливішим і вирішальним феноменом хворобливого стану, змін біологічної ситуації в організмі. Лише розуміння лікарем організму як цілого, єдності і взаємопроникності соматичного і психічного в процесі діагностики і лікування хворих може звести до мінімуму помилки у практичній діяльності.
Про це говорили лікарі античної епохи. Так, Платон у трактаті “Хармід”
Про це говорили лікарі античної епохи. Так, Платон у трактаті “Хармід”
У працях Гіппократа поряд з вимогами враховувати не тільки виражені, але й малопомітні ознаки хвороби, ми знаходимо вказівку на необхідність вивчати душевний стан хворого, його думки, мову і мовчання. При цьому він радить вивчати не лише настрій хворого, а і його сновидіння, оскільки вони можуть відображати соматичні розлади.
Безумовно, медична психологія тісно пов’язана і з іншими науками, що мають застосування не лише в клінічній медицині, а й у медицині взагалі. Тому вивчення медичної психології у процесі навчання в медичному ВУЗі посідає особливе місце, воно сприяє розвитку особливого способу мислення, який дає змогу не лише помічати окремі ознаки захворювання, а оцінювати людську особистість у цілому.
Оволодіння медичною психологією дозволить лікарю скласти правильне враження про психологічний стан
Оволодіння медичною психологією дозволить лікарю скласти правильне враження про психологічний стан
5. Психічне здоров’я
Стан здоров'я населення обумовлює щастя i довголіття як окремої людини, так
5. Психічне здоров’я
Стан здоров'я населення обумовлює щастя i довголіття як окремої людини, так
Психічне здоров'я - стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого складає відчуття душевного комфорту, яке забезпечує адекватну поведінкову реакцію.
Такий стан обумовлений як біологічними, так i соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.
Загальне визначення здоров’я, що було запропоновано Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ),
Загальне визначення здоров’я, що було запропоновано Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ),
1) збережені структурні і функціональні характеристики організму;
2) мається висока здатність пристосовуватись до змін у звичному природному і соціальному середовищі;
3) зберігається емоційне і соціальне благополуччя.
В той же час довготривале перенапруження є ворогом здоров'я. Реалізуючись у стресовий синдром, воно
В той же час довготривале перенапруження є ворогом здоров'я. Реалізуючись у стресовий синдром, воно
Якщо ж він не дає спокою протягом тижнів, місяців i більш тривалий час, то перетворюється в серйозну життєву проблему і тоді потрібно звернутися до фахівців – психологів, психотерапевтів, консультантів, душепіклувальників.
Особливо актуальною вона стає, коли людина відчуває, що у неї починає боліти серце чи шлунок, "стрибає" тиск, i вона розуміє, що її хвороба виникла, як говорять, на нервовому ґрунті, тобто під впливом тривалої емоційної перенапруги. Так виникає шлях від психічного нездоров'я індивіда до соматичних захворювань:
порушення ендокринного балансу,
роботи органів травлення, кровообігу,
підвищення тиску,
зміни температури тіла тощо.
Зв'язок соматичних захворювань з нервовими хворобами був помічений давно. Невропатолог М. Аствацуров відзначав, що в людей, схильних до:
почуття страху, внутрішньо напруженим частіше спостерігаються хвороби серця, гніву – хвороби печінки, апатії, із зниженим життєвим тонусом – хвороби шлунка i кишечнику. Негативні емоції можуть призвести до загострення протікання виразкової хвороби, діабету, гіпертонії.
Сучасна наука, яка базується на працях видатних вчених I. Сеченова, I. Павлова, А. Ухтомського, В. Бехтерєва та їх учнів, підтвердила єдність соматичного i психічного в людині.
Критерії психічного здоров’я по визначенню ВООЗ:
1) усвідомлення і почуття безперервності,
Критерії психічного здоров’я по визначенню ВООЗ:
1) усвідомлення і почуття безперервності,
2) почуття сталості переживань в однотипних ситуаціях;
3) критичність до себе і до результатів своєї діяльності;
4) відповідність психічних реакцій силі і частоті середовищних впливів;
5) здатність керування своєю поведінкою відповідно до загальноприйнятих норм;
6) здатність планувати своє життя і реалізовувати свої плани;
7) здатність змінювати поведінку в залежності від життєвих ситуацій і обставин.
Фізичне здоров'я i психічний стан нерозривні i взаємопов’язані.
Народна мудрість висловила це
Фізичне здоров'я i психічний стан нерозривні i взаємопов’язані.
Народна мудрість висловила це
При цьому під "здоровим духом" звичайно мають на увазі здатність людини до повноцінної трудової діяльності, творчої активності. Але, правильно відображаючи єдність тіла й духу (психо-), прислів'я не зовсім точно відтворює пріоритет здоров'я тіла.
Відомо багато прикладів, коли саме здоровий дух, сильна психіка підкоряють слабке тіло, забезпечуючи цим його здоров’я. Багатьма вченими доведено, що сильна духом людина може долати тілесні недуги.
Всі ці факти свідчать про необхідність уважно розглянути роль психіки у забезпеченні здоров'я, щастя i довголіття людини.
6. Роль медичної психології у формуванні сучасних уявлень
про єдність соматичного
6. Роль медичної психології у формуванні сучасних уявлень
про єдність соматичного
Можливість соматичних психосоматичних взаємовпливів встановлена давно. Відомо, що життєрадісні люди, оптимісти, гумористично оцінюючи життєві ситуації менш хворіють і довше живуть. Психосоматичні взаємовпливи, як психосоматичні хвороби, являють собою об'єктивну реальність. Серед складових хвороби синдромальних картин постійно співіснують ознаки соматичного неблагополуччя і симптоми зміни психіки.
Люба хвороба, навіть якщо вона не супроводжується руйнівними змінами мозкової діяльності, обов'язково змінює психіку хворого внаслідок появи нових, відсутніх до хвороби форм реагування хворого на хворобу. В цих випадках мова піде про вплив страхів, неспокою, хвилювання хворого за наслідок хвороби (своєрідних аутопсихогеній) на його особистість. Таке хвилювання має, як правило, складний характер і включає хвилювання суто індивідуальні (чим загрожує мені ця хвороба?), які завжди тісно взаємопов'язані з хвилюваннями, які мають соціальний характер, в зв'язку з відношеннями до даної хвороби, які склалися в суспільстві, з особливостями її соціального звучання. Останній варіант опасань найбільш яскраво виявляється при заразних, соціально небезпечних хворобах (чума, холера, сифіліс).
Порушення, які відбуваються в результаті розвитку соматичної хвороби, встановленого в організмі гомеостазу діяльності систем і органів супроводжується змінами характеру нервової імпульсації, яка надходить від таких систем (органів) в головний мозок, зміною вісцерально церебральної (соматопсихічної) рівноваги. В результаті змінюється фізіологічні параметри вищої нервової діяльності, що і складає фізіологічний механізм відхилень в психічній діяльності. Зворотній зв'язок вносить нові якості, видозмінюючи соматопсихічну рівновагу в цілому і специфіку психіки хворого.
Реакція особистості на соматичне захворювання
Реакція особистості на соматичну хворобу може мати
Реакція особистості на соматичне захворювання
Реакція особистості на соматичну хворобу може мати
По Рохліну Л. Л. існують різноманітні варіанти відношення до хвороби, в цілому визначені особливості особистості: астенодепресивний, психоастенічний, іпохондричний, істеричний, ейфорично-анозогнозичний.
На реакцію особистості і підтримку цієї реакції впливають:
характер діагнозу;
зміна фізичної повноцінності і зовнішності;
зміна положення в сім’ї, суспільстві;
життєві обмеження, позбавлення, пов’язані з хворобою;
необхідність лікуватись, операції.
На поведінку і реакцію хворого під час хвороби перш за все впливає структура особистості до хвороби. Багато авторів вважають, що адекватність реакції залежить від ступеня зрілості особистості і її інтелектуальних можливостей. Так у інфантильних, незрілих особистостей з рисами дитячності, часті витіснення і заперечення хвороби або "втеча у хворобу".
Різноманітний спектр психосоматичних розладів поєднує спільна ознака – сполучення порушень психічної
Різноманітний спектр психосоматичних розладів поєднує спільна ознака – сполучення порушень психічної