Методи в філософії

універсальні властивості речей, тобто категорій.

До них належать категорії «необхідність — випадковість», «простір — час», «кількість — якість», «явище — сутність», «одиничне — загальне», «частина — ціле» та ін.

Вони функціонують як протилежні пари, в яких зміст однієї протилежності розкривається через іншу.

Однак цьому методу властиві й деякі вади. Діалектика намагається з´ясувати зміст найзагальніших понять, залишаючись у сфері самих понять (визначаючи поняття через його протилежність), реальна дійсність не береться нею до уваги.

Тому Гегеля і Маркса діалектика часто приводила до висновків, неадекватних дійсності.

Діалектичний метод плідний на завершальному етапі пізнання, коли зміст понять уже більш-менш сформований і потрібно лише показати їх взаємозалежність, взаємоперехід, рух. А для формування первісного змісту понять діалектиці не вистачає необхідних засобів.

його прихильників, це відбувається шляхом інтуїтивного вбачання (схоплення) сутностей (загального) в одиничному.

Наприклад, феноменолог визначатиме сутність живого, споглядаючи конкретну живу істоту;

він змінюватиме в ній все можливе;
те, що не піддаватиметься варіації (чого не можна буде змінити або відкинути) і складатиме сутність живого

антропології, психології
Там, де загальні поняття, типи, види не виводяться логічно одне з одного і не мають чіткої, як у науці залежності від фактів
Вадою цього методу є довільність інтуїції. Часто його прихильники на основі інтуїції вбачають відмінні сутності.

тому, що визначення сущого дається через розкриття суб´єктивних умов (засад) його конституювання (формоутворенн).
Оскільки людина (суб´єкт) певною мірою причетна до існування будь-якого сущого, є своєрідним співтворцем його, цей метод також може мати універсальне значення
Але він передбачає певний ракурс бачення — суб´єкт виступає «творцем» сущого, що часто межує із суб´єктивізмом.

смисл деяких феноменів на основі з´ясування їх місця та функції в культурі, тобто в контексті культури.

Скажімо, смисл поняття «живе» з´ясовується на основі функціонування його в певній культурі (в Греції, наприклад, весь космос мислився як щось живе, механістичний світогляд зводив його до механізму тощо)

Дух культури (ціле) є основою розуміння окремого (частини)