Астрономія в середні віки Європа та країни ісламу

Август 31, 2022

Главная
Астрономия
Астрономія в середні віки Європа та країни ісламу

Содержание

2. У середніх віках астрономія розвивалася лише у Європі та країнах ісламу. Європа Іслам
3. Іслам З середини VII століття об'єднані однією релігію, араби розпочали серію завоювань навколишніх земель, внаслідок яких
4. Багато важливих праць з індійської та грецької астрономії перекладались на арабську мову. Так, за наказом одного
5. На початок IX століття вчені Багдаду і Дамаску досягли великих успіхів. Так, у 827 році ними
6. Роботи аль-Баттані свого часу стали дуже популярними в Західній Європі. В своїх працях він з високою
7. На підставі досліджень та спостережень, що проводились у обсерваторіях розташованих по всій території Халіфату, були складені
8. Шедевром середньовічної спостережницької астрономії вважається «Книга нерухомих зір» персидського астронома ас-Суфі, в якій він на матеріалах
9. Європа В епоху Середньовіччя європейські астрономи займалися переважно спостереженнями видимих рухів планет, погоджуючи їх з прийнятою
10. Цікаві космологічні ідеї можна знайти в творах Оріген а з Олександрії, видного апологета раннього християнства, учня
11. У XI–XII століттях основні наукові праці греків і їх арабомовних учнів були перекладені на латину. Основоположник
12. З цього моменту система світу Аристотеля-Птолемея фактично зливається з католицькою догматикою. Експериментальний пошук істини підмінявся звичнішою
13. Відродження наукової астрономії в Європі почалося на Піренейському півострові, на стику арабського і християнського світу. Спочатку
14. У XII столітті завдяки Герарду Кремонського таблиці проникли в латинський світ і були адаптовані під християнський
16. Скачать презентацию

Слайд 2

У середніх віках астрономія розвивалася лише у Європі та країнах ісламу.
Європа
Іслам

Слайд 3

Іслам
З середини VII століття об'єднані однією релігію, араби розпочали серію завоювань навколишніх земель, внаслідок

яких була утворена величезна за площею держава — Халіфат.

Рівень культури країн об'єднаних Ісламом дуже швидко зростав, а столиця арабської держави Багдад перетворилася на центр наукової діяльності; зокрема, вже у 829 році тут була збудована перша астрономічна обсерваторія.

Слайд 4

Багато важливих праць з індійської та грецької астрономії перекладались на арабську мову.

Так, за наказом одного з перших багдадських халіфів аль-Мансура, наприкінці VIII століття були перекладені індійські сіддханти Брахмагупти і Аріабхати, а у IX столітті арабський учений Сабіт ібн Курра зробив повний переклад «Альмагеста» з грецького оригіналу.

Слайд 5

На початок IX століття вчені Багдаду і Дамаску досягли великих успіхів.
Так, у 827 році

ними було виміряно дугу меридіану, а також встановлено його протяжність у 47 000 км, завдяки спостереженням зенітних відстаней зір за методом Ератосфена.
Тоді ж за вимірюванням довготи Регула після порівняння результатів з даними Гіппарха, було отримано нове значення сталої прецесії: 1° за 66 років.

Слайд 6

Роботи аль-Баттані свого часу стали дуже популярними в Західній Європі. В своїх працях

він з високою точністю визначив тривалість тропічного року, величину ексцентриситету сонячної орбіти, відкрив зміщення сонячного апогею відносно зір тощо.

Аль-Батані

Слайд 7

На підставі досліджень та спостережень, що проводились у обсерваторіях розташованих по

всій території Халіфату, були складені оригінальні праці ісламських астрономів — «Зіджі». До нашого часу збереглося усього близько 100 таких робіт.
Вони представляють собою астрономічні таблиці, користуючись якими можна розрахувати положення планет на зоряному небі. Складовою частиною кожного зіджа є зведення правил, використаних при складенні таблиць, і правила користування ними.

Слайд 8

Шедевром середньовічної спостережницької астрономії вважається «Книга нерухомих зір» персидського астронома ас-Суфі, в якій він на

матеріалах власних спостережень перевірив та уточнив каталог зір Птоломея, виправив помилки допущені його арабськими колегами тощо.

Також в книзі міститься перша письмова згадка про спостереження іншої галактики, якою стала Велика Магелланова Хмара.

Слайд 9

Європа
В епоху Середньовіччя європейські астрономи займалися переважно спостереженнями видимих рухів планет,

погоджуючи їх з прийнятою геоцентричної системою Птолемея.

Слайд 10

Цікаві космологічні ідеї можна знайти в творах Оріген а з Олександрії, видного апологета

раннього християнства, учня Філона Олександрійського. Оріген закликав сприймати Книгу Буття не буквально, а як символічний текст. Всесвіт, за Орігену, містить безліч світів, в тому числі жилих.
Більш того, він допускав існування безлічі Всесвітів зі своїми зірковими сферами.

Слайд 11

У XI–XII століттях основні наукові праці греків і їх арабомовних учнів

були перекладені на латину. Основоположник схоластики Альберт Великий і його учень Фома Аквінський в XIII століття е препарували вчення Аристотеля, зробивши його прийнятним для католицької традиції.

Слайд 12

З цього моменту система світу Аристотеля-Птолемея фактично зливається з католицькою догматикою.

Експериментальний пошук істини підмінявся звичнішою для теології методикою — пошуком підходящих цитат в канонізованих творах і їх розлогим коментуванням.

Слайд 13

Відродження наукової астрономії в Європі почалося на Піренейському півострові, на стику

арабського і християнського світу. Спочатку визначальну роль грали проникали з арабського Сходу трактати — зіджей .
У другій половині XI століття арабські астрономи, які зібралися в Кордовському халіфаті під керівництвом аз-Заркалі (Арзахеля) склали Толедські таблиці.
Допоміжні таблиці для розрахунку затемнень в Толедські таблицях майже повністю запозичені з зіджей ал-Хорезмі і ал-Баттані, що розвивали теорію Птолемея і уточнювати її застарілі на той час параметри на основі нових точніших вимірювань.

Слайд 14

У XII столітті завдяки Герарду Кремонського таблиці проникли в латинський світ і були

адаптовані під християнський календар (Тулузький таблиці). У 1252–1270 роках у вже християнському Толедо під патронажем короля Леону і Кастилії Альфонса X Мудрого єврейські астрономи Ісаак Бен Сід і Ієгуда бен Мойсей Коен склали точніші Альфонсінскіе таблиці.