Діаграма спектр-світність

Содержание

Слайд 2

Діаграма Герцшпрунга - Ресселла У 1905р Ейнар Герцшпрунг (Голландія) встановив залежність

Діаграма Герцшпрунга - Ресселла

У 1905р Ейнар Герцшпрунг
(Голландія) встановив залежність

світності зірок з їх спектральними класами, зіставляючи дані спостережень.
У 1913р Генрі Норріс Рессел (США) також встановив дану залежність і представив її графічно.

Залежність «спектр-світність» носить назву діаграми Герцшпрунга Рассела.

Слайд 3

Діаграма «спектр-світність» Головна послідовність- це послідовність зірок різної маси. Найбільші (блакитні

Діаграма «спектр-світність»

Головна послідовність- це послідовність зірок різної маси. Найбільші (блакитні гіганти)

розташовані у верхній частині, а найменші зірки (карлики) в нижній частині головної послідовності
- це нормальні зірки схожі на Сонце в яких водень згорає в термоядерної реакції.

Червоні гіганти і надгіганти розташовуються над головною послідовністю справа, білі карлики - під нею зліва, тому початок лівої частини головної послідовності представлена ​​блакитними зірками з масами ~ 50 сонячних, кінець правої червоними карликами з масами ~ 0.08 сонячних.

Слайд 4

Діаграма «спектр-світність» Існування головної послідовності пов'язано з тим, що стадія горіння

Діаграма «спектр-світність»

Існування головної послідовності пов'язано з тим, що стадія горіння водню

становить ~ 90% часу еволюції більшості зірок.

Діаграма показує залежність між абсолютною зоряною величиною, світністю, спектральним класом і температурою поверхні зірки.

Слайд 5

Діаграма і внутрішня будову зірок Близько 90% зірок знаходяться на головній

Діаграма і внутрішня будову зірок

Близько 90% зірок знаходяться на головній

послідовності. Їх світність обумовлена ​​ядерними реакціями перетворення водню в гелій. Виділяється також кілька видів проеволюційованих зірок гігантів, в яких відбувається горіння гелію і більш важких елементів. В лівому нижньому куті діаграми знаходяться повністю проеволюційовані білі карлики.
Слайд 6

Світність і розмір зірок За розподілом зірок відповідно до їх світності

Світність і розмір зірок

За розподілом зірок відповідно до їх світності та

температури на діаграмі Герцшпрунга-Рассела виділені наступні класи світності:
надгіганти - I клас світності;
гіганти - II клас світності;
зірки головної послідовності - V клас світності;
субкарлики - VI клас світності;
білі карлики - VII клас світності.
Сонце - зірка G2V.
Відстань до зірки r, абсолютна зоряна величина М і видима зоряна величина m пов'язані простою формулою:
M = m+5-5 lg r
Слайд 7

Залежність «маса-світність» і еволюція У 1911-24гг астрономи Холм, Рассел, Е. Герцшпрунг

Залежність «маса-світність» і еволюція

У 1911-24гг астрономи Холм, Рассел, Е. Герцшпрунг

і Еддінгтон встановили, що для зірок головної послідовності існує зв'язок між світністю L і масою М, і побудували діаграму маса-світність .

Зірка на головній послідовності знаходиться поки всередині відбувається термоядерна реакція, що залежить від маси і хімічного складу. Час життя на головній послідовності найдовше в еволюції. Для зірок різної маси:

M = 0,8M τ = 20 млрд.р
M = M τ = 10 млрд.р
M = 1,5M τ = 1,5 млрд.р
M = 2,0M τ = 0,8 млрд. р
M = 5,0M τ = 78 млн.р
M = 15M τ = 11 млн.р
M = 20M τ = 10 млн.р

Слайд 8

Еволюція зірок типу Сонця Стадії еволюції зірки після відходу з головної

Еволюція зірок типу Сонця

Стадії еволюції зірки після відходу з головної послідовності

теж короткі. Типові зірки, як Сонце, стають червоними гігантами, дуже масивні - червоними надгігантами. Зірка швидко збільшуються в розмірі і її світність зростає, що й відображено на діаграмі.
Слайд 9

Еволюція зірок великої маси Положення зірки на діаграмі Герцшпрунга-Рассела змінюється в

Еволюція зірок великої маси

Положення зірки на діаграмі Герцшпрунга-Рассела змінюється в залежності

від віку зірки. Зірки великої маси (надгіганти) швидко витрачають свою енергію, еволюціонуючи за сотні мільйонів років. Тому блакитні надгіганти є молодими зірками.