- Главная
- Астрономия
- ЕВОЛЮЦІЯ ЗІР - презентация по Астрономии скачать бесплатно
Содержание
- 2. Зародження зір Астрономи створили теорію еволюції зір завдяки тому, що в космосі можна спостерігати мільярди зір
- 3. Зародження зір Доля зорі та тривалість її життя залежать від початкової маси зародка зорі — протозорі.
- 4. Зоря в стані гравітаційної рівноваги Протягом свого тривалого життя кожна зоря може як збільшувати, так і
- 5. Змінні зорі Змінні зорі протягом певного часу можуть змінювати свою яскравість. Розрізняють такі типи змінних зір:
- 6. Змінні зорі інший тип змінних зір називають фізично змінними. Зміна яскравості таких зір пов'язана з тим,
- 7. Змінні зорі Із різних типів фізично змінних зір привертають увагу цефеїди. Їхня назва походить від сузір'я,
- 8. Нові та наднові зорі Зорі з масою у кілька разів більшою, ніж сонячна, закінчують своє життя
- 9. Нові та наднові зорі Останній спалах Наднової астрономи спостерігали в минулому тисячолітті 24 лютого 1987 р.
- 10. Нові та наднові зорі Таким чином, у 1987 р. астрономи вперше отримали інформацію про далеку космічну
- 11. Доля зорі після спалаху Після спалаху Нової чи Наднової залишається ядро, у якому відсутнє джерело енергії.
- 12. Першу нейтронну зорю випадково відкрили в Кембриджському університеті в 1967 р. За допомогою невеликої антени астрономи
- 13. Пульсари і нейтронні зорі Сучасні теоретичні розрахунки показують, що пульсари і нейтронні зорі - це одні
- 14. Чорні діри Чорні діри утворюються на останній стадії еволюції зір із масою більшою ніж ЗM сонця.
- 15. Із формули (14.1) можна визначити критичний радіус будь-якого космічного тіла з відомою масою. Наприклад, для Землі
- 16. Еволюція Сонця Теоретичні розрахунки показують, що такі зорі, як Сонце, ніколи не стануть чорними дірами, бо
- 17. Еволюція Сонця На небосхилі Землі буде світити велетенська червона куля, кутовий діаметр якої збільшиться в 10
- 19. Скачать презентацию
Зародження зір
Астрономи створили теорію еволюції зір завдяки тому, що в
Зародження зір
Астрономи створили теорію еволюції зір завдяки тому, що в
Всесвіт — це своєрідний космічний парк, у якому зорі народжуються, певний час світять, а потім гинуть. Важко побачити зорю до її народження, поки вона не почне світитися у видимій частині спектра.
Зорі зароджуються разом із планетами з розріджених газопилових хмар, які утворюються після вибуху старих зір.
За допомогою сучасних телескопів астрономи виявили в космосі сотні таких величезних газопилових туманностей, де зараз відбувається утворення молодих світів.
Зародження зір
Доля зорі та тривалість її життя залежать від початкової
Зародження зір
Доля зорі та тривалість її життя залежать від початкової
Протозорі з такою початковою масою, як маса Сонця, під час граві- таційного стиснення нагріваються до температури 6000 К. Протозорі з масою у кілька разів меншою, ніж сонячна, можуть перетворитися тільки на червоних карликів. Найменша маса, яка необхідна для початку термоядерних реакцій у надрах зорі, дорівнює майже 0,08 маси Сонця.
Об'єкти меншої маси ніколи на зорі не перетворяться — вони будуть випромінювати енергію тільки в інфрачервоній частині спектра. Такі космічні тіла ми спостерігаємо навіть у Сонячній системі — це планети-гіганти Юпітер, Сатурн, Нептун .Можливо, що в міжзоряному просторі кількість таких холодних інфрачервоних тіл (їх ще називають коричневими карликами) може бути набагато більшою, ніж видимих зір.
Зоря в стані гравітаційної рівноваги
Протягом свого тривалого життя кожна зоря
Зоря в стані гравітаційної рівноваги
Протягом свого тривалого життя кожна зоря
Зорі на головній послідовності перебувають у стані гравітаційної рів-
новаги, коли зовнішні шари за рахунок гравітації тиснуть до центра,
у той час як тиск нагрітих газів діє в протилежному напрямку
— від центра .
Зоря в стані гравітаційної рівноваги не змінює своїх параметрів, бо
інтенсивне випромінювання енергії з поверхні компенсується дже-
релом енергії в надрах — термоядерними реакціями. Такий процес
триває доти, доки половина Гідрогену у ядрі не перетвориться на
Гелій, і тоді інтенсивність термо- ядерних реакцій може зменшитися. Тривалість такої стаціонарної фази в житті зорі, коли її параметри довгий час залишаються сталими, залежить знову-таки від її маси. Розрахунки показують, що такі зорі, як Сонце, у стані рівноваги світять не менше ніж 10 млрд років. Більш масивні зорі спектральних класів О, Б, у надрах яких термоядерні реакції протікають інтенсивніше, у рівновазі світять 100 млн років, а найдовше «мерехтять» маленькі червоні карлики — їхній вік може перевершувати 1011.
Змінні зорі
Змінні зорі протягом певного часу можуть змінювати свою яскравість.
Змінні зорі
Змінні зорі протягом певного часу можуть змінювати свою яскравість.
Розрізняють такі типи змінних зір:
блиск зорі може змінюватися в кратних системах, коли відбуваються періодичні затемнення об'єктів, які мають різну світність. Прикладом такої змінної зорі є Алголь — відома подвійна зоря Персея;
Змінні зорі
інший тип змінних зір називають фізично змінними. Зміна
Змінні зорі
інший тип змінних зір називають фізично змінними. Зміна
Змінні зорі
Із різних типів фізично змінних зір привертають увагу цефеїди.
Змінні зорі
Із різних типів фізично змінних зір привертають увагу цефеїди.
Їхня назва походить від сузір'я, у якому вперше помітили таку змінну зорю — B Цефея. Розрахунки періоду зміни яскравості показали, що цефеїди змінюють свій радіус, тому їх можна вважат своєрідними маятниками, які коливаються у своєму гравітаційном полі. Період пульсацій залежить від маси та радіуса зорі, наприклад B Цефея пульсує з періодом 5,4 доби.
Пульсації приводять до того, що цефеїда з часом перетворюється на гіганта, який може поступово скинути свою оболонку. Такі об'єкти астрономи помилково назвали планетарними туманностями — колись вважали, що так народжується нова планетна система. Гаряче ядро такої планетарної туманності поступово стискується і перетворюється на білого карлика.
Нові та наднові зорі
Зорі з масою у кілька разів більшою,
Нові та наднові зорі
Зорі з масою у кілька разів більшою,
Зорі спектральних класів О та В які протягом кількох днів збільшують свою яскравість у сотні мільйонів разів, називають Новими. Інколи Нова випромінює майже стільки ж енергії, скільки виділяють разом усі зорі в галактиці — такі зорі мають назву Наднових. Туманність Краб у сузір'ї Тільця є залишком такої Наднової, що спалахнула 4 липня 1054 р. Вірніше, якщо врахувати, що туманність Краб розміщується на відстані 6500 св. років від Землі, то спалах Наднової стався ще 7500 років тому.
Нові та наднові зорі
Останній спалах Наднової астрономи спостерігали в минулому
Нові та наднові зорі
Останній спалах Наднової астрономи спостерігали в минулому
Нова зоря — вибухово змінна подвійна зоря, яка раптово збільшує свою світність в 100—10000000 разів (102 —107 разів).
Наднова — зоря, світність якої збільшується за кілька днів у мільярди разів 112
Нові та наднові зорі
Таким чином, у 1987 р. астрономи вперше
Нові та наднові зорі
Таким чином, у 1987 р. астрономи вперше
Тобто у Всесвіті спостерігається своєрідний кругообіг речовини: зорі — спалах зір — туманність — і знову народження молодих зір
Кругообіг речовини при утворенні та руйнуванні зір.
Під час спалаху Нових утворюються важкі хімічні елементи, тому нове покоління планетних систем утворюється з іншим хімічним складом. Планети земного типу, які мають тверду поверхню, могли виникнути тільки на руїнах старої планетної системи, коли під час спалаху Нових утворюються Si, Fe, Al
Доля зорі після спалаху
Після спалаху Нової чи Наднової залишається ядро,
Доля зорі після спалаху
Після спалаху Нової чи Наднової залишається ядро,
Першу нейтронну зорю випадково відкрили в Кембриджському університеті в 1967
Першу нейтронну зорю випадково відкрили в Кембриджському університеті в 1967
Землю від сотень інших
невидимих джерел, які
було названо пульсарами.
Один із пульсарів було
виявлено навіть у центрі
знаменитої туманності Краб.
Пульсари і нейтронні зорі
Сучасні теоретичні розрахунки показують, що пульсари і
Пульсари і нейтронні зорі
Сучасні теоретичні розрахунки показують, що пульсари і
Чорні діри
Чорні діри утворюються на останній стадії еволюції зір із
Чорні діри
Чорні діри утворюються на останній стадії еволюції зір із
Із формули (14.1) можна визначити критичний радіус будь-якого космічного тіла
Із формули (14.1) можна визначити критичний радіус будь-якого космічного тіла
Еволюція Сонця
Теоретичні розрахунки показують, що такі зорі, як Сонце, ніколи
Еволюція Сонця
Теоретичні розрахунки показують, що такі зорі, як Сонце, ніколи
Після того як у ядрі весь Гідроген перетвориться на Гелій ,порушиться рівновага в надрах Сонця, і воно може перетворитись на змінну пульсуючу зорю — цефеїду. Потім через нестабільність радіус Сонця почне збільшуватись, а температура фотосфери знизиться до 4000 К — Сонце перетвориться на червоного гіганта.
Еволюція Сонця
На небосхилі Землі буде світити велетенська червона куля,
Еволюція Сонця
На небосхилі Землі буде світити велетенська червона куля,
У Сонячній системі така температура, яка зараз на Землі, буде тільки на околицях — на супутниках Сатурна та Урана. У стадії червоного гіганта Сонце буде світити приблизно 100 млн років, після чого верхня оболонка відірветься від ядра й почне розширюватись у міжзоряний простір у вигляді планетарної туманності. При розширенні напевно випаруються всі планети земної групи, і на місці Сонця залишиться білий карлик — маленьке гаряче ядро, у якому колись протікали термоядерні реакції. Радіус білого карлика буде не більшим, ніж у Землі, але густина сягатиме 1010 кг/м3. Білий кар- лик не має джерел енергії, тому температура його поверхні поступово знизиться, і остання стадія еволюції нашого Сонця — холодний чорний карлик.