Японія. Населення Японії

Июль 30, 2022

Главная
География
Японія. Населення Японії

Содержание

2. Японія
3. Японія Імператор Акіхіто і імператриця Мітіко
4. Столиця Японії-Токіо
5. Населення Японії (125 млн. чоловік) - 99,4% японці, а також корейці, айни і деякі інші
6. Населення 98% населення Японії – Японці. Країна однонаціональна
7. Религія Переважна кількість японців сповідують синтоїзм (83,9%) і буддизм (71,4%)
9. Державна мова - японська. Також поширено знання англійської та китайської. Писемність - близько 5000 ієрогліфів (кандзі).
10. Одяг В Японії можна зустріти два типи одягу - традиційну - вафуку і більш просту, повсякденне,
13. Сакура - символ Японії
14. Криптомерія японська.
15. Токио
17. Императорский дворец Кіото - з 794 - до 1868 року - це місто залишався столицею Японії,
18. Храм Дайхоондзи
19. Храм Кіоміцу (храм чистої води)
20. Храм Нанцендзі поруч з Срібним павільйоном
21. Срібний павільйон
22. Cад каменів (Реандзі) В храмовых садах дзэнских монастырей постепенно сложился тип символического сада – сухой пейзаж
23. Замок Мацумото Замок Химэдзи Своєрідністю відрізнялися японські замки, що служили не тільки для захисту своїх господарів
25. Фудзіяма
26. Бізнес-парк в Осаке
27. Театр У XVII столітті склався один з найбільш відомих видів японського традиційного театру - кабукі («пісня,
30. нэцкэ
31. Суші
32. Вначале правом изготовления сакэ обладали только члены императорской семьи, позднее это умение переняли буддийские монахи, и
33. Орігамі
34. Ікебана
35. Бонсай
36. Кендо Кюдо Сумо Каратэ Айкідо
37. Айкідо Каратэ Кендо
38. Японія – автомобільний лідер
39. Японські гейші
41. Чайна церемонія
42. Самураї -воїни
43. Камікадзе - японські пілоти-смертники
44. Найманий вбивця - Ніндзя
46. Скачать презентацию

Слайд 2

Японія

Слайд 3

Японія
Імператор Акіхіто і
імператриця Мітіко

Слайд 4

Столиця Японії-Токіо

Слайд 5

Населення Японії (125 млн. чоловік) - 99,4% японці, а також корейці,

айни і деякі інші

Слайд 6

Населення
98% населення Японії – Японці.
Країна однонаціональна

Слайд 7

Религія
Переважна кількість японців сповідують синтоїзм (83,9%) і буддизм (71,4%)

Слайд 8

Слайд 9

Державна мова - японська. Також поширено знання англійської та китайської.
Писемність

- близько 5000 ієрогліфів (кандзі).

Слайд 10

Одяг
В Японії можна зустріти два типи одягу - традиційну -

вафуку і більш просту, повсякденне, за європейським зразком.
Кімоно - буквально перекладається «одяг, вбрання» - загальний термін для позначення будь-якого одягу, а у вузькому - різновид вафуку.

Слайд 11

Слайд 12

Слайд 13

Сакура - символ Японії

Слайд 14

Криптомерія японська.

Слайд 15

Токио

Слайд 16

Слайд 17

Императорский дворец
Кіото - з 794 - до 1868 року -

це місто залишався столицею Японії, культурним і духовним центром країни, місцем постійної резиденції імператорів.
У сучасному Кіото збереглося більше двох тисяч храмів і пагод.

Слайд 18

Храм Дайхоондзи

Слайд 19

Храм Кіоміцу (храм чистої води)

Слайд 20

Храм Нанцендзі поруч з Срібним павільйоном

Слайд 21

Срібний павільйон

Слайд 22

Cад каменів (Реандзі)
В храмовых садах дзэнских монастырей постепенно сложился тип символического

сада – сухой пейзаж .
В его композиции горы, потоки, каскады обозначались камнями и песком. В таких садах отсутствовали цветущие растения – только деревья и кустарники. Но главным в работе художника сада являлось именно сутэиси – искусство расстановки камней

Слайд 23

Замок Мацумото
Замок Химэдзи
Своєрідністю відрізнялися японські замки, що служили не тільки

для захисту своїх господарів від ворогів, а й символом влади.

Слайд 24

Слайд 25

Фудзіяма

Слайд 26

Бізнес-парк в Осаке

Слайд 27

Театр
У XVII столітті склався один з найбільш відомих видів японського традиційного

театру - кабукі («пісня, танець, майстерність»), актори цього театру були виключно чоловіки, їхні обличчя були складним чином загримовані

Слайд 28

Слайд 29

Слайд 30

нэцкэ

Слайд 31

Суші

Слайд 32

Вначале правом изготовления сакэ обладали только члены императорской семьи, позднее это

умение переняли буддийские монахи, и только в средние века этот напиток стали производить крестьянские хозяйства для собственного потребления.
Способ получения напитка в те далекие времена был очень живописен, но не очень гигиеничен. Рисовые зерна просто жевали и сплевывали в деревянные емкости, где без всяких затей и проходила ферментация. Более чистое сакэ стали получать только в XII веке. В промышленном же масштабе напиток стали производить с XVII века.

Саке

Слайд 33