Братський рух. Церковний та культурний розвиток в Україні наприкінці XVI - у XVII ст

контролювати діяльність духовенства.
Усували негідних священиків з посади, наводили лад у монастирях.
Захищали інтереси православних ремісників у разі їх вступу до цеху.
Надавали позики, засновували притулки для безхатьків.
Облаштовували друкарні, що випускали богословську, навчальну та іншу літературу різними мовами.
Сприяли розбудові та реставрації православних храмів.
Розбудовували мережу середніх шкіл.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. православні братства діяли в Перемишлі, Рогатині, Тернополі, Луцьку, Кременці, Судовій Вишні, Києві та багатьох інших українських містах.

внаслідок підписання Берестейської унії 1596 р.

Наприкінці XVI ст. актуалізувалося питання укладення унії католицької та православної церков

Позиція католиків щодо унії
Єдина церква мала укріпити Річ Посполиту.
Засіб остаточного закріплення українських та білоруських земель в складі Речі Посполитої.
Засіб денаціоналізації та полонізації українців.
Унія – перехідний етап до остаточного окатоличення українських земель.

Позиція православних щодо унії
Досягнення церковного рівноправ’я.
Збереження єдності українського народу.
Засіб оновлення та реформування української православної церкви.
Засіб для духовенства позбавитись принизливої залежності від братств.

1595 р.- Місія православних єпископів Кирила Терлецького та Іпатія Потія до Риму з метою пришвидшення процесу підписання унії

деякі засади католицького віровчення (догмати), зокрема догмат про походження Святого Духа від Отця й Сина (православні визнають, що Дух Святий походить лише від Отця).
Церковні обряди, свята, таїнства, особливості храмового будівництва, іконопису, церковного співу залишалися православними, а мовою богослужінь - церковно-слов'янська мова.
Греко-католицьке духовенство, як і католицьке, звільнялося від сплати податків.
Уніатська шляхта нарівні з католицькою могла претендувати на державні посади.
Греко-католицьким єпископам було обіцяно місце в сенаті.

Церковний собор у м. Бересті
6 жовтня 1596 р.

Розкол суспільства:
Прихильники унії (впливові українські магнати, більшість єпископів, частина міщан)
Противники унії (православна шляхта, частина єпископів, монастирі, православні братства, селянство, козацтво)

до уніатської церкви (крім львівського єпископа Гедеона Балабана та перемишльського Михайла Копистенського).
Православна шляхта обмежувалась в правах, православних міщан не допускали до роботи магістратів.
Зачинялись парафіяльні школи.
Православні храми та монастирі передавались до греко-католицької церкви

Захищали православну церкву

Братства

Козацтво

Православна шляхта

1620 р. – за сприяння П. Сагайдачного єрусалимський патріарх Феофан висвятив Іова Борецького як Київського митрополита та 4 єпископів. Фактично було відновлено вищу православну ієрархію.

Іов Борецький (1560-1631)
Український православний церковний діяч, полеміст, письменник. 
Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси (1620–1631).
Ректор Львівської братської школи, перший ректор Київської братської школи.

Іов Борецький

церкви.
Іпатій Потій («батько унїі») - талановитим проповідник, письменник-полеміст, митрополит УГКЦ (1599-1613 рр.) в боротьбі за унію діяв здебільшого силою, закликаючи силоміць відбирати православні храми й монастирі. Доводив, що українська церква завжди була католицькою, прагнув віддати уніатам давні православні святині.
Иосиф Вельямін Рутський (митрополит УГКЦ 1614-1637 рр.) шукав способів порозумітися з православними, вбачаючи у злагоді головну умову піднесення обох церков. Здійснив реформу уніатського чернецтва, яке було об’єднане в один орден - василіанський. Подібно до єзуїтів, василіани займалися просвітницькою та місіонерською діяльністю.

Досягнути реального рівноправ’я католицької та УГКЦ не вдалось. Уніатські єпископи не отримали тих прав, що мали католики.

До УГКЦ більшість українського населення ставилось як до чужої, створеної внаслідок зради батьківської віри.

Іпатій Потій

права православної церкви
Герасим Смотрицький «Ключ царства небесного...» та «Календар римський новий». Твори спрямовані проти римо-католицизму та календарної реформи 1582 р.
Мелетій Смотрицький «Тренос» («Плач», 1610 р.). Розкривав становище православних українців та білорусів, які потерпали від національно-релігійних утисків.
Стефан Зизаній «Казання святого Кирила, патріарха єрусалимського». Твір спрямований проти папи римського.
Йов Борецький «Протестація» (1621). Обґрунтовувалася законність відновлення православної ієрархії на українських і білоруських землях та підносилася роль козацтва у цій справі.

Літературно-­публіцистична творчість церковно-­релігійного та національно-­політичного змісту в Україні XVI—XVII ст. Твори були присвячені проблемам унії православної та католицької церков.

Іпатій Потій «Унія, або виклад попередніх артикулів...» (Вільно, 1595). Йдеться про п'ять найголовніших артикулів, навколо яких точиться суперечка між православними й католиками. Підтримував унію.
Петро Скарга «Про єдність Божої Церкви під одним Пастирем». Проповідник-єзуїт переконував читачів, що істинною є лише одна церква - римо-католицька, підтримував ідею унії.

- з усіх сторін ограбованій, на світову ганьбу мого тіла з усіх риз оголеній! Горе мені, незносимими тягарями обтяженій: руки в оковах, ярмо на шиї, пута на ногах, ланцюг на стегнах, меч над головою обосічний, вода під ногами глибока, огонь по боках - невгасимий, зусюди крики, зусюди страх, зусюди переслідування!»

порядком богослу­жінь тощо.
Обов’язковим стало проголошення священиками виховних проповідей для пара­фіян по неділях і у свята.
У богослужінні запроваджено українську мову замість церковнослов’янської, яка була не зовсім зрозумілою українцям.
Обмежено права магнатів втручатися в церковні справи на території своїх маєт­ків.
Боровся з порушеннями у призначеннях на церковні посади.
Щорічно збирав церковні собори для вирішення нагальних церковних проблем; на собори запрошували і представників світських кіл.

Митрополит
Петро Могила

польських колегій; викла­дання там вели латинською і польською мовами.
1632 р. Київська братська і Лаврська школи об’єдналися в Києво-Могилянську колегію (з 1658 р. - академія).
Відкриті колегії у Вінниці та Кременці, а також у Молдавії.
Розширив діяльність типографії Києво-Печерського монастиря, де видавали україномовні церковні полемічні твори, а також «Требник» П. Могили — книгу, що містить тексти молитов і священнодійств (хрещень, молебнів, освячення житла тощо).
Відібрав у греко-католицької церкви та реставрував Софійсь­кий собор, сприяв розкопкам Десятинної церкви, зруйнованої монголо-татарами в 1240 р.
Створив гурток учених і культурних діячів, так званий Могилянський Атенеум, який під його керівництвом опрацював проект «Православного сповідання віри», першого православ­ного катехізису — релігійної книги, що містить стислий ви­клад догматів християнської віри в запитаннях і відповідях.

Митрополит Петро Могила. Фреска «Моління» з церкви Спаса на Берестові

православної церкви.
Сприяв розвитку освіти та поширенню друкарської справи.
Відновлював православні архітектурні пам’ятки.

«Требник»
П. Могили

Києво-Могилянська академія та її вихованці. Гравюра

Фреска «Моління» з церкви Спаса на Берестові

в розвитку української мови: почали з’являтися переклади простою мовою церковних текстів:
Пересопницьке Євангеліє (1556-1561);
Крехівський «Апостол» (60-х рр. 16 ст.);
Волинське Євангеліє (1571)

Книжна староукраїнська мова
судові та урядові документи, полемічні та ораторсько-проповідницькі твори, повчальна поезія, літописи

Розмовна українська мова
побутове життя українців

Слов’яноруська
(церковнослов’янська)
церковна література

Крехівський «Апостол».
Сторінка

Пересопницьке Євангеліє. Сторінка

книга, на якій присягають президенти України
Рукопис виготовлено на пергаменті з уживанням чорного чорнила та кіновару.
Усі 482 його аркуші оправлено в дубові дошки, обгорнуті зеленим оксамитом.
У пам’ятці засвідчено фонетичні, граматичні, лексичні й синтаксичні особливості живої української мови 16 ст.
Автор мініатюр і художнього офо­рмлення — Федуск із Самбора

академію. Слов’яно-греко-латинська школа - перша вища школа в Україні та на східнослов’янських землях.

Вивчалися мови церковнослов’янська, грецька й латина.
Викладалися і «сім вільних наук» - граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика.
Шкільна програма передбачала початкову й середню освіту з елементами вищої.

Першим ректором Острозької академії був Герасим Смотрицький - знавець літератури, поет, письменник. На запрошення Костянтина Острозького він прибув до Острога та очолив гурток учених, які готували до друку Острозьку Біблію. Герасим Смотрицький був головним перекладачем і редактором цього видання.

Серед вихованців Острозької академії було багато видатних особистостей, зокрема Максим (Мелетій) і Степан Смотрицькі, Петро Конашевич-Сагайдачний, Йов Борецький.

Наприкінці XVI - у першій половині XVII ст. на українських землях діяло близько 30 братських шкіл, найкращі — Львів­ська, Київська і Луцька.

Наприкінці XVI - у першій половині XVII ст. на українських землях діяло близько ЗО братських шкіл, найкращі — Львів­ська, Київська і Луцька.
Діти з незаможних родин і сироти навчалися безкоштовно.
Діяла класно-урочна система організації навчання, була суво­ра дисципліна.
Вивчали «сім вільних мистецтв», церковнослов’янську та літе­ратурну староукраїнську мови, грецьку і латину. У більшості братських шкіл програма відповідала рівню середньої школи.
Навчалися діти різних станів і матеріального статку.
1591 р. Львівське братство надрукувало перший підручник грецької мови — «Адельфотес».
Учителями працювали видатні українські просвітники: Стефан і Лаврентій Зизанїї, Іов Борецький, Мелетій Смотриць­кий, Памво Беринда та ін.