Державотворення незалежної України

5. РОЗБУДОВА МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

3. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА В УКРАНІ

6. КОНСТИТУЦІЯ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН ДЕРЖАВИ

Особливості державного будівництва в Україні

Становлення й утвердження незалежної держави відбувалося водночас із завер-шенням процесів формування українсь-кої політичної нації та національної самосвідомості.

Складне соціально­економічне станови-ще перших років незалежності призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим скористались противники незалежності.

СКЛАДОВІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Фіксація
кордонів

Визначення
громадянства

Визначення державної
символіки

Створення власних
збройних сил

Формування законодавчої бази. Прийняття Конституції України

Формування
державних
органів влади

Запровадження
власної
грошової одиниці

1. ФІКСАЦІЯ КОРДОНІВ

2. ВИЗНАЧЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА

8 жовтня 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України».

Проголошувалася недоторканність кордонів, визначався порядок їх охорони та правила переходу.

Відповідно до цього Закону громадянство надавалось усім, хто проживав на території республіки, незалежно від соціального стану, статі, політичних та релігійних поглядів, хто не був на момент набуття чинності Зако-ну громадянином інших держав і не заперечував проти отримання громадянства України. У країні проголошу-валося єдине громадянство, тобто громадянин України не міг бути громадянином іншої держави. Протягом п’яти років усі, хто бажав отримати українське грома-дянство, мали поставити відповідний штамп у паспорті. Із 1997 р. почався обмін радянських паспортів на українські.

Державний Прапор України

Малий Державний герб України

15 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила Державним Гімном України музи-ку на вірш «Ще не вмерла України…», а 6 березня 2003 р. було прийнято Закон «Про Державний Гімн України». Згідно зі статтею 1 цього Закону, Державним Гімном Укра-їни є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплета та приспіву твору П. Чубинського з незначними змінами.

4. ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВЛАСНОЇ ГРОШОВОЇ ОДИНИЦІ.

З січня 1992 р. – запроваджено купоно-карбованці.
2 вересня 1996 р. – національна валюта гривня.

5. СТВОРЕННЯ ВЛАСНИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ

11 жовтня 1991 р. Верховна Рада затвердила концепцію оборони та розбудови Збройних сил України.

У цьому документі констатувалося прагнення України стати нейтральною, без’ядерною, позаблоковою державою і забезпечення виконання цих завдань шляхом створення власних Збройних Сил. Загальний кількісний склад армії визначався в межах 400—420 тис. осіб.

Власні збройні сили — гарант захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету країни. У якому Україна як незалежна держава і су-
б’єкт міжнародного права офіційно проголошувала створення власних зброй-них сил: війська наземної оборони, війська повітряного простору, та військово-морські сили. У військових частинах розпочалося добровільне прийняття присяги на вірність народу України.
Керівництву України не вдалося вплинути на командування Чорноморського флоту, який майже цілком перебував на українських військово-морських ба-зах, щоб флот служив українській незалежній державі. Ускладнювали ситуа-цію становище з ядерним потенціалом України й доля Чорноморського флоту, який став об’єктом суперечки між Україною та Росією.

6 грудня 1991 р. – прийнято закон «Про Збройні сили України»

Вона базувалася на тому, що Україна не вважає своїм потенційним противни-ком жодну державу. Свою військову безпеку Україна розглядала як стан війсь-кової захищеності національних інтересів на випадок потенційної або реальної військової загрози.

Найскладнішою проблемою стало створення Військово-Морських Сил (ВМС) України на базі радянського Чорно-морського флоту. Продовження відверто антиукраїнсь- ких акцій, підтримуваних найвищими законодавчими ор-ганами Росії і Верховною Радою Криму, загострило ситуацію.
У відповідь на антиукраїнські виступи українські моряки Чорноморського флоту вирішили демонстративно пере-вести сторожовий корабель СКР-112 із Севастополя до Одеси. На кораблі, яким командував капітан-лейтенант С. Настенко, підняли український прапор. Це був перший бойовий корабель нового українського флоту. На його перехоплення було кинуто кораблі й літаки, команди яких дотримувалися проросійської позиції. На допомогу сторожовику прийшли кораблі при-кордонної охорони України. Переслідувачі не наважилися на морський бій, і СКР-112 прибув до Одеси. Більшість команд кораблів Чорноморського флоту була згодна стати під український прапор.

Модель СКР-112 - першого корабля
ВМС України - у музеї флоту в
Балаклаві (Крим). 2009 р.

Флагман ВМС України — фрегат
«Гетьман Сагайдачний»

Б проголошенням незалежності України.

Г державотворення.

Сторони підтвердили важливість переговорів щодо створення на Чорному морі Чорноморського флоту Військово-морського флоту (ВМФ) Російської Федерації і ВМС України. Згідно з досягнутими домовленостями протягом перехідного періо-ду передбачалося спільне користування наявною системою базування й матері- ально-технічного забезпечення. До закінчення переговорів сторони домовилися не робити ніяких односторонніх кроків.

3 серпня 1992 р. президентів України Л. Кравчука та Росії Б. Єльцина в Ялті було під-писано Угоду між Україною та Російською Федерацією про принципи формування ВМС України і ВМФ Росії на базі Чорноморського флоту колишнього СРСР. За цією угодою Чорноморський флот мав бути поділений навпіл.

9 червня 1995 р. новий Президент України Л. Кучма та Б. Єльцин вирішили поділити флот таким чином: 18,3 % кораблів мали перейти до України, а 81,7 % — до Росії. Військово-морські бази в Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві та Балаклаві та ще десять баз морської авіа-ції перейшли під контроль ВМС України. За домовленіс-тю між Україною та Росією Чорноморський флот на те-риторії України міг мати 338 кораблів.

Підписання угоди про поділ
Чорноморського флоту.
28 травня 1997 р.

Однак із часом стало зрозуміло, що базування іноземного військового флоту на території України є однією із головних загроз безпеці України. Чорномор-ський флот Російської Федерації перетворився на головний дестабілізуючий чинник ситуації в Севастополі й Криму та українсько-російських відносин загалом.

Стаття 17 Конституції України, яка була прийнята у 1996 р. заборонялося базування на території держави будь-яких іноземних військових формувань.

1997 р. було погоджено термін перебування флоту Російської Федерації в Севасто-полі до 2017 р.

28 травня 1997 р. було підписано Угоду між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту терміном дії на 20 років.

Березень 2014 р. – війська Російської Федерації окупували півострів Крим, захопи-
ли військові бази і кораблі Чорноморського флоту України і тільки частина їх вирва-лася і прийшли в Одесу.

СУДОВА ВЛАДА

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА

ВИКОНАВЧА ВЛАДА

Верховна Рада (парла-мент) — вищий законо-давчий орган влади, на місцях — обласні, рай-онні, міські, селищні ради.

Кабінет Міністрів (уряд), міністерства, відомства, державні комітети, місцева державна адміністра-ція, виконкоми.

Верховний Суд
України, загаль-ні, арбітражні, військові суди (згодом – Консти-туційний Суд)

березень, квітень 1994 р. – дострокові позачергові вибори до Верховної Ради України ІІ скликання (1994-1998). Це перші вибори за мажоритарною системою в умовах багатопартійності.
Із 450 обрано 338 депутатів: КПУ (відновила діяльність у 1993 р.) – 25%,
Рух – 5,9%,
Селянська партія – 5,34%,
СПУ — 4,15 %;
безпартійні — 55,6 %,
також УРП, СДПУ, УХДП, Партія праці.
Голова парламенту – О. Мороз.
Пропрезидентські сили зазнали значної поразки. Прорахунки влади знову зробили привабливими гасла комуністів і соціалістів.

ДОСТРОКОВІ ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

3. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА В УКРАНІ

Леонід Макарович Кравчук – перший Президент України  після  здобуття нею неза-лежності  (1991–1994), Голова  Верховної Ради України у  1990-1991, Народний депутат України у 1990-1991 та  1994-2006, Герой України (2001). Вийшов зі складу КПРС після провалу спроби державного перевороту у серпня 1991 р.

ЗДОБУТКИ

Утвердження незалежності України;
Мирний вихід зі складу СРСР;
Налагодження відносин з країнами світу;
Відмові від ядерного статусу;
Консолідація суспільства;
Започаткування економічних перетворень;
Створення державних структур влади.

ПРОРАХУНКИ

Неспроможність приборкати економічну кризу;
Гіперінфляція;
Стрімке падіння життєвого рівня
населення;
Діяльність трастів, фінансових
пірамід;
Політична криза 1994 р.

Результати виборів 1991 р.

А 5 липня 1991

Який зовнішній чинник був вирішальним у здобутті Україною незалежності?
А – інтеграційні процеси в Європі.
Б – започаткування процесу ракетно-ядерного роззброєння.
В – «оксамитові» революції в Східній Європі.
Г – поразка СРСР у «холодній війні».

В – «оксамитові» революції в Східній Європі.

А вибори президента України
у грудні 1991 р.

Кучма Леонід Данилович (український управлінець, політик і державний діяч, 
президент України (19 липня 1994 - 23 січня 2005), прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 по 21 вересня 1993, генеральний директор ДП «Виробниче об'єд-нання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (1986-1992 рр.).

ПОЛІТИКА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Л. Д. КУЧМИ

Політична та економічна нестабільність (протягом 1994–1999 рр. в Україні помінялося чотири уряди);
недостатні темпи соціально­-економічних реформ.
призупинення падіння виробництва;
гальмування економічної кризи в країні;
зупинення гіперінфляції;
запровадження власної національної валюти – гривні;
прийняття Конституції України;
утвердження України на міжнародній арені.

У 1994 р. відбулися у 2 тури (у 1-­му ніхто не набрав більше 50 % голосів; до 2­-го вийш-ли Л. Кравчук (37,68 %) і Л. Кучма (31,25 %)). Переміг Л. Кучма, який набрав 52 % голо-сів (14 млн 660 тис.). 19 липня 1994 р. він склав присягу на вірність українському наро-дові й офіційно став Президентом України.

ПРОРАХУНКИ

Недостатні темпи соціально-економічних реформ.
Політична та соціально-економічна неста-більність (1994-1999 рр. – змінилося 4 уряди);
Непрозора приватизація – «прихватизація».
Розквіт корупції – злочинне використання державними чиновниками та іншими посадовими особами своїх формальних прав з метою збагачення.
Обмеження свободи слова, запровадження цензури.

ПРЕЗИДЕНТСТВО Л. КУЧМИ (1994 – 1999, 1999 – 2004 рр.)

В 1999 р.

Відповідно до нього в областях, районах та містах центрального підпорядкування — Києві та Севастополі — на базі виконкомів обласних рад формувалися нові органи влади — місцеві адміністрації. Їх очолювали представники Президента, яких він призначав особисто. Це посилило виконавчу владу, дозволило центру активніше контролювати процеси в регіонах. Водночас в окремих місцях виникли серйозні суперечності між призначеними представниками Президента й головами облас-них рад. Це було пов’язано з невизначеністю їхнього статусу.

березень 1993 р. - Верховна Рада України визнала, що вищою посадовою особою в регіоні є голова обласної або районної ради.

Однак реально більше влади мав представник Президента. Урешті-решт під тиском місцевих рад та більшості Верховної Ради України інститут представників Прези-дента в 1994 р. було ліквідовано. Натомість, відповідно до нового законодавства, функції виконавчої влади в областях, містах, районах переходили до виконкомів рад. Виконкомами та радами відповідних рівнів керували їхні голови, яких обирали всенародним прямим голосуванням.

1995 р. - Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Автономну Республіку Крим».

Було остаточно закріплено територіальний характер Автономної Республіки Крим і і придушено сепара-тистський рух. Проте конфлікти щодо Криму між Україною і Росією, між владою Криму і кримськими татарами виникали не раз. І це протистояння перейшло у фазу війни, коли війська РФ окупували Кримський півострів в березні 2014 р., порушивши договір про дружбу 1997 р. та Белградські гарантії безпеки України, як без'ядерної держави.

1996 р. – прийнято Конституцію України.

ІІ ЕТАП

Утворено нову Конституційну комісію на чолі з Л. Кучмою і О. Морозом (1994 р.);
Прийняття Конституційного договору між Верховною радою України та Президентом України (1995 р.), який розмежував повноваження до прийняття нової конституції.

28 червня 1996 р. - «конституційна ніч» - прийнято
Конституцію України

6. КОНСТИТУЦІЯ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН ДЕРЖАВИ

Державний
устрій

Україна – унітарна республіка.
Територіальна автономія – Республіка Крим.

Органи
державної
влади

Законодавча влада – Верховна Рада України.
Виконавча влада – Кабінет Міністрів України на чолі з Прем'єр-міністром.
Судова влада – Конституційний Суд України, Верховний Суд України.