Содержание
- 2. Колективізація сільського господарства в СРСР – це масове створення колективних господарств (колгоспів), що супроводжувалося ліквідацією одноосібних
- 3. Колективізація розглядалась як засіб для прискорення індустріалізації, розв'язання хлібної проблеми, ліквідації заможного селянства — ворога радянської
- 4. Важливі дати Січень, 1928 р. – рішення політбюро ЦК КПРС про примусове вилучення у селянства зернових
- 5. Насильницьке створення колгоспів На виконання рішень Москви партійно-державний апарат України виступив з рядом власних ініціатив щодо
- 6. У відповідь на пожорстчення політики держави,селянство стало все більш відверто висловлювати своє незадоволення.Насамперед селяни вдавалися до
- 7. “ Розкуркулення селянства ” У ході колективізації постало питання про долю заможних селян. Офіційна ідеологія зображувала
- 8. Наприкінці січня 1929р. була опублікована постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах
- 9. Категорія куркулів Куркулі, які взяли участь у боротьбі з радянською владою Куркулі, які чинили частковий опір
- 10. Розкуркулення підірвало економічну базу селян, знищило рентабельні господарства. Зникла зацікавленість селян у результатах своєї праці, адже
- 12. Скачать презентацию
Колективізація сільського господарства в СРСР – це масове створення колективних господарств
Колективізація сільського господарства в СРСР – це масове створення колективних господарств
Курс на колективізацію взято в грудні 1927р. на 15 з'їзді ВКП(б)
Колективізація розглядалась як засіб для прискорення індустріалізації, розв'язання хлібної проблеми, ліквідації
Колективізація розглядалась як засіб для прискорення індустріалізації, розв'язання хлібної проблеми, ліквідації
Сталінське керівництво надавало перевагу саме колективізації, тому що шляхом прямого адміністративного впливу на колгоспи селянські ресурси можна було вільно викачувати в бюджет і будувати на цій базі промисловість, утримувати велику армію, управлінський апарат.
Важливі дати
Січень, 1928 р. – рішення політбюро ЦК КПРС про примусове
Важливі дати
Січень, 1928 р. – рішення політбюро ЦК КПРС про примусове
Грудень, 1929р. – перехід до відкритого терору проти «куркульства».
Квітень 1929 р. – Прийняття 16 партконференцією 1-го п’ятирічного плану, який передбачав залучити до сільськогосподарської кооперації 85% населення, а у колгоспи — 18–20% (на Україні — 30%). Однак вже влітку лунають гасла «шалених темпів колективізації».
Листопад 1929 р. – Пленум ЦК ВКП(б), на якому генеральний секретар ЦК КП(б)У С.Косіор підтримав пропозицію Й.Сталіна, В.Молотова і Л.Кагановича завершити колективізацію протягом року.
Січень 1930 р. – Постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву», в якій планувалося завершити колективізацію на Україні восени 1931 р., або навесні 1932 р. Постанова закликала до «соціалістичного змагання по організації колгоспів».
Насильницьке створення колгоспів
На виконання рішень Москви партійно-державний апарат України виступив
Насильницьке створення колгоспів
На виконання рішень Москви партійно-державний апарат України виступив
24 лютого 1930 р. С. Косіор підписав лист-директиву місцевим партійним організаціям України, в якій ставилося завдання: «Степ треба цілком колективізувати за час весняної посівної кампанії, а всю Україну - до осені 1930 р.». Таким чином, вузьке коло партійних намісників центру, яким належала вся повнота влади в республіці, скоротило строки колективізації на 1—1,5 року.
У січні 1930 р. голова Колгоспцентру СРСР Г. Камінський, виступаючи перед представниками районів суцільної колективізації, сказав: «Якщо... ви перегнете палицю і вас заарештують, пам'ятайте, що вас заарештували за революційну справу». Отже, партійні й державні керівники заздалегідь «відпускали гріхи» насильникам, звільняючи їх від будь-яких правових чи моральних норм.
Прийом до колгоспу
У відповідь на пожорстчення політики держави,селянство стало все більш відверто висловлювати
У відповідь на пожорстчення політики держави,селянство стало все більш відверто висловлювати
Перші спроби селянства протидіяти політиці режиму знайшли свій вияв в різкому скороченні господарської активності. Що позбавитися куркульського клейма, яке держава активно наставляла, заможні селяни спішно почали проводити “саморозкуркулення” своїх
господарств. Вони відмовлялися від орендованої землі, розпродували робочу худобу, переставали наймати робітників.
“ Розкуркулення селянства ”
У ході колективізації постало питання про долю заможних
“ Розкуркулення селянства ”
У ході колективізації постало питання про долю заможних
Офіційна ідеологія зображувала їх як куркулів, лютих ворогів радянської влади, жорстоких експлуататорів. Насправді лише невелика їх частина використовувала найманих селян. Як правило, основою їхнього добробуту була праця всіх членів родини, ощадливість, хазяйновитість. Ця частина селянства була найміцніше зв'язана із землею й не бажала з нею розлучатися.
Розкуркулення – політика знищення селян - власників адміністративним примусом для вступу до колгоспів або засобами оподаткування, а також депортацією репресованих селян на відбудови
Одна з причин розкуркулення – забезпечення колгоспів матеріальною базою.
Наприкінці січня 1929р. була опублікована постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи по
Наприкінці січня 1929р. була опублікована постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи по
Категорія куркулів
Куркулі, які взяли участь у боротьбі з радянською владою
Куркулі, які
Категорія куркулів
Куркулі, які взяли участь у боротьбі з радянською владою
Куркулі, які
Куркулі, які не чинили ніякого опору розкуркулюванню
«Ізоляція» у в'язницях, у таборах або розстріл
Висилання з сім'ями у північні, східні райони Росії
Надання після розкуркулювання ділянки землі за межами села
Розкуркулення підірвало економічну базу селян, знищило рентабельні господарства.
Зникла зацікавленість селян у
Розкуркулення підірвало економічну базу селян, знищило рентабельні господарства.
Зникла зацікавленість селян у
Селянство втрачало вироблені століттями риси: хазяйновитість, ініціативність, працелюбність.
У життя увійшли зрівнялівка, безгосподарність, відсутність економічних стимулів розвитку, повна незацікавленість селян в ефективній, продуктивній роботі.
Українські хлібороби фактично були розселені: частина із них, насамперед молодь, йшла до міст, у промисловість. Чимало вихідців із села, котрі ставали студентами або призивалися до Червоної армії, не поверталися додому.
Відбувалося зубожіння селянства. Недопустимо обмежувалося споживання на селі: за 1936-1939 рр. до торговельної мережі села надходило товарів в 4,5 разу менше, ніж у міста (з розрахунку на душу населення).
Колгоспникам з 31 грудня 1932 р. не видавали паспортів.