Музична культура Київської Русі: народна, придворно-світська, церковна. Давньоруські музиканти, музичні інстру

Август 31, 2022

Главная
История
Музична культура Київської Русі: народна, придворно-світська, церковна. Давньоруські музиканти, музичні інстру

Содержание

2. Музичне мистецтво часів Київської Русі можна поділити на три групи: музика народна, княжих салонів і церковна.
3. Народна музика Русі Пісні з давніх часів були постійними супутниками наших далеких предків у їхній праці,
4. Музика княжого двору. Репертуар був дуже різноманітний — танковий, ліричний, побутовий, жартівливий та ін. Найчастіше зустрічаються
5. З інструментів використовували свої, споконвічні: гусла, дерев'яні труби, роги, бубни і різні свирілі, пищалі та сопілки.
6. Церковна музика прийшла до нас із Візантії. Давньоруські одноголосні церковні наспіви називалися знаменним розспівом (від давньослов’янського
7. Основою знаменного розспіву стали «гласи» — хорові монодії, у яких мелодія наближалася до речитації. Знаменний розспів
8. Із княжої доби збереглося чимало нотних книг, писаних безлінійною нотацією.
9. Дзвони супроводжували будь-яке християнське свято, збирали людей на віче та інші зібрання з нагоди вирішення важливих
10. В усній народній традиції продовжують розвиватись ігри, календарні та родинно-побутові пісні, похоронні плачі й голосіння.
11. ЕПОС Епічні музичні жанри — історичні пісні, думи, балади. Серед виконавців з’являються народні співці-професіонали.
12. За змістом найдавніші думи можна поділити на три групи: 1) про турецьку неволю; 2) про морські
13. Історичні пісні розповідають про загальнонародні події, історичні реалії (післякняжих часів), народних героїв. Передусім це пісні про
14. За тематикою балади поділяються на кілька груп: 1) із фантастичними та легендарними сюжетами, базованими на побутовому
15. ОБРЯДОВИЙ ФОЛЬКЛОР. До обрядового фольклору належать календарні, родинно-обрядові та трудові пісні.
16. До найдавніших зразків традиційного фольклору зараховують обидві групи обрядових пісень — календарно-обрядові та родинно-обрядові.
17. Календарно-обрядові пісні: колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, петрівчані, жниварські пісні
18. Родинно-обрядові: пісні весільних і поховальних обрядів, хрестильні пісні.
20. Скачать презентацию

Слайд 2

Музичне мистецтво часів Київської Русі можна поділити на три групи: музика

народна, княжих салонів і церковна.

Слайд 3

Народна музика Русі
Пісні з давніх часів були постійними супутниками наших далеких

предків
у їхній праці, побуті та звичаях.
Це обрядова народна пісенність (колядки та щедрівки, гаївки й веснянки, купальські й обжинкові, весільні та хрестильні пісні, похоронні голосіння).
Веселі й сумні пісенні мотиви виконували не лише голосом, а й за допомогою музичних інструментів.

Слайд 4

Музика княжого двору. Репертуар був дуже різноманітний — танковий, ліричний, побутовий,

жартівливий та ін.

Найчастіше зустрічаються згадки про «співання слави» князям: військові та взагалі геройські подвиги князя або його предків («Слово
о полку Ігоревім»).
Подекуди збереглися навіть імена осіб, які були водночас поетами, композиторами
й виконавцями таких творів: Боян (XI ст.), Митуса (XIII ст.).

Слайд 5

З інструментів використовували свої, споконвічні: гусла, дерев'яні труби, роги, бубни

і різні свирілі, пищалі та сопілки.

У княжих дворах використовували ще й інструменти чужого походження: ковані, металеві або «рожані» труби та роги, орган, «смики» або «гудки», смичкові інструменти: псалтир (давньогрецький багатострунний музичний інструмент), лавута, навла, кимбал, бронзові
і мідні дзвіночки та дзвони.

Слайд 6

Церковна музика прийшла до нас із Візантії. Давньоруські одноголосні церковні наспіви

називалися знаменним розспівом
(від давньослов’янського «знамено» — знак).
Запозичений із Візантії, знаменний розспів збагатився народнопісенними традиціями східних слов’ян.

Слайд 7

Основою знаменного розспіву стали «гласи» — хорові монодії, у яких мелодія

наближалася до речитації. Знаменний розспів був чисто вокальний, без супроводу.

Його краса
і самобутність викликали захоплення
у багатьох іноземних мандрівників.

Слайд 8

Із княжої доби збереглося чимало нотних книг, писаних безлінійною нотацією.

Слайд 9

Дзвони супроводжували будь-яке християнське свято, збирали людей на віче та інші

зібрання з нагоди вирішення важливих державних справ.
Перегук церковних дзвонів — це невеличкий музичний концерт.

Особливого розвитку на Русі набула музика дзвонів, яку виконували обов’язково по нотах
зі знанням справи.

Слайд 10

В усній народній традиції продовжують розвиватись ігри, календарні та родинно-побутові пісні,

похоронні плачі й голосіння.

Слайд 11

ЕПОС
Епічні музичні жанри — історичні пісні, думи, балади.
Серед виконавців

з’являються народні співці-професіонали.

Слайд 12

За змістом найдавніші думи можна поділити на три групи: 1) про

турецьку неволю; 2) про морські походи на турків, лицарську смерть козака; 3) про щасливий вихід козаків із небезпеки, перемогу над ворогом і поділ здобичі.

Слайд 13

Історичні пісні розповідають про загальнонародні події, історичні реалії (післякняжих часів), народних

героїв. Передусім це пісні про боротьбу українського народу з турками і татарами, з поляками, росіянами, інші козацькі пісні.

Слайд 14

За тематикою балади поділяються на кілька груп: 1) із фантастичними та

легендарними сюжетами, базованими на побутовому підґрунті; 2) про сімейний побут і любовні конфлікти; 3) побутово-любовні сюжети на історичному підґрунті; 4) соціально-побутові.

Слайд 15

ОБРЯДОВИЙ ФОЛЬКЛОР. До обрядового фольклору належать календарні, родинно-обрядові та трудові пісні.

Слайд 16

До найдавніших зразків традиційного фольклору зараховують обидві групи обрядових пісень —

календарно-обрядові та родинно-обрядові.

Слайд 17

Календарно-обрядові пісні: колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, петрівчані, жниварські пісні

Слайд 18