Політична ситуація Франції в перші повоєнні роки

з-під німецької окупації влітку 1944 р. в країні почав діяти Тимчасовий уряд, який очолив генерал Шарль де Ґолль. До складу уряду ввійшли представники двох найбільших організацій руху Опору - деголівського Французького Комітету Національного Визволення і Національної Ради Опору, де переважали комуністи та соціалісти. Період із червня 1944 р. до прийняття конституції Четвертої республіки восени 1946 р. увійшов в історію Франції під назвою Тимчасовий режим.

Франція проголошувалась «неподільною, світською, демократичною і соціальною республікою». У країні вводилось загальне виборче право, рівноправність чоловіків і жінок. До звичайних політичних прав були додані права на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, освіту. Також проголошувались права трудівників на участь у керівництві підприємства, право на профспілкову і політичну діяльність, право на страйк..

кек

економіки уряд Четвертої Республіки провадив політику «програмування економічного розвиткуУ період з 1946 р. по 1958 р. за рахунок зовнішніх позик і кредитів за «планом Маршалла» було отримано 12 млрд. дол. Це стимулювало розвиток нових галузей: атомної, елек­тронної, хімічної, нафтовидобувної та ін. Економічне становище в краї­ні поступово нормалізувалося. У 1949 р. була скасована карткова си­стема, в 50-ті роки почався економічний підйом.
Внутрішня політика
Внутрішня політика Четвертої республіки характеризувалася посиленням консерватизму й по­літичної нестабільності. У травні 1947 р. розпалася правляча лівоцентристська коаліція (СФЮ, МРП, ФКП): комуністи були виведені зі складу уряду. За 12 років існування Четвертої республіки змінилося
Зовнішня політика
Франція брала активну участь у блоковому будівництві, ставши учасником НАТО (1949 р.), СЕАТО (1954 р.), Західноєвропейського Союзу (1954 р.) Політика Четвертої республіки ґрунтувалася на принципі «атлантизму», тобто дотриманні лінії НАТО й участі у «холодній війні» на боці США. Французький уряд підтримав американців у Корейській війні (1950-1953) і взяв активну участь у гонці озброєнь. На французькій території розмістилися штаб-квартира й військові бази НАТО.

уряд узяв курс на його придушення. За статусом Алжир був не колонією, а заморським департаментом Франції. Алжирські французи, кількість яких становила один із дев’яти мільйонів населення цієї території на півночі Африки, були категорично проти надання Алжиру незалежності. Алжирська війна побила всі рекорди жорстокості та спустошила французьку скарбницю. У травні 1958 р. криза в Алжирі досягла апогею. Налякані перспективою подальшого піднесення демократичного руху, владні структури вирішили ліквідувати Четверту республіку та запросили Ш. де Голля повернутися в політику.

Я одинак, який не поєднує себе з жодною партією, з жодною організацією... Я людина, яка не належить нікому й належить усім... Зараз я повертаюся до свого села і залишаюсь там у розпорядженні країни.

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ РОК

колоній, яким надавалась автономія в усіх внутрішніх справах. Після прийняття Конституції П’ятої республіка розпочалася підготовка до президентських і парламентських виборів.
У внутрішній політиці уряд узяв курс на стабілізацію фінансової системи і підвищення конкурентоспроможності французької промисловості й сільського господарства. Під приводом боротьби з інфляцією уряд збільшив податки, підвищив тарифи на газ, електроенергію, транспорт. Було створено спеціальний комітет експертів-економістів, які розробляли радикальні заходи регулювання економіки.
Стабілізація політичного режиму сприяла економічному розвитку. Сталися значні структурні зміни. У промисловість широко впроваджувалася автоматизація, електронно-обчислювальна техніка, конвеєрне виробництво. Коштом держави створена атомна й ракетна промисловість. Важлива увага приділена житловому будівництву. Новітні галузі стали визначати обличчя французької економіки.

Чётко

значно зросло, тоді як реальна заробітна плата зростала повільніше. У зв'язку з перебудовою промисловості збільшилась кількість безробітних. Постійно зростали податки. До 1968 р. усі категорії населення були незадоволені соціально-економічною політикою уряду. У травні - червні 1968 р. політична криза в країні вилилася в гостру сутичку робітничого класу, демократичних сил з силами урядових військ. Початок подіям поклали студентські виступи. Пізніше Шарль де Голль складає свої повноваження і на виборах, які відбулися в червні 1969 р., президентом було обрано Ж.Помпіду.