Середньовіччя

розумом)

це свідчить лише про нелогічний хід міркування.

так звані сім вільних наук:
- граматику,
- риторику,
- діалектику,
- арифметику,
- геометрію,
- астрономію
- музику.
У школах дорослі навчалися разом із дітьми.
Читати вчилися за церковними книгами.

у місті Болонья, Італія).
Викладачі створювали об’єднання за предметами — факультети, очолювані деканами.
Главу університету — ректора — обирали викладачі і студенти.

Сіда»,
«Пісня про Нібелугінів».

короля
Артура та лицарів Круглого столу).
Лицарі-поети у Франції
(трубадури і трувери)
оспівували жіночу красу та своє
шанобливе ставлення до жінок.

аскетичних ідеалів церкви, подеколи гостросатиричної лірики.

Ваганти (від латини – «бродячі люди»)

не тільки мовою католицької церкви, а й мовою науки та освіченоті. В університетах, у монастирських та міських школах Європи заняття велися саме латиною.

оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь.

Барселона.

Для романської композиції характерні простір, позбавлений глибини, різномасштабні фігури, різкі кольорові гами.

Барселона.

ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

два періоди — етапи формування культури. Характеризуються розпадом рабовласницького і розвитком феодального ладу, формуванням християнського світосприйняття;
726 — 843 рр. — період іконоборництва;
IX — Х ст. — період Македонського відродження;
XI — XII ст., що характеризується першими хрестовими походами на візантійські території;
I половина XIII — IV хрестовий похід призводить до захоплення Константинополя;
кінець XIII — XV — палеологівське відродження — правління останньої Візантійської династії.

авторитети

Історія Візантії Невід'ємною частиною європейського середньовіччя є історія Візантії — тисячолітньої імперії, єдиної держави, яка проіснувала всі середні віки. У той же час її культура мала значні особливості в порівнянні із західноєвропейською. Культура Візантії, яка була прямою спадкоємицею Стародавньої Греції і Риму, увібрала в себе багато чого із культур східних народів, які її населяли. Рим Греція Візантія
Слайд 3
Традиції та релігія Самобутня культура Візантії стала підсумком складної взаємодії античних традицій і християнства. Їх співвідношення виявлялося по-різному, на тому або іншому етапі одна з сторін висувалася на перший план, або навпаки — придушувалася. Так, у філософії жодне з грецьких вчень не було втрачене, вони вивчалися, коментувалися, на відміну від Західної Європи, де було придушено вчення Аристотеля. В XI столітті видатний вчений Михайло Псел навіть використав вчення Платона. Аристотель Платон
Слайд 4
Наука і освіта в Середньовіччі У Візантії збереглися центри античної науки й освіти, хоча дуже болюче позначилася втрата найбільшої Олександрійської бібліотеки, яка загинула у вогні пожежі на початку V століття. У Константинополі вже в IX столітті створюється Магнаврська вища школа з викладанням богослов'я і світських наук. Зберігалися античні системи уявлень в астрономії, медицині, хімії, хоч вони весь час зазнавали критики. Кирило та Мефодій Магнаврська вища школа
Слайд 5
Історіографія Візантії Багата і візантійська історіографія. Історики жили і працювали, як правило, при дворі імператора, і їх творчість повинна була відповідати державним інтересам. Дуже цікава особистість історика Прокопія Кесарійського. Він жив у часи коли правив імператор Юстиніан. У офіційному творі «Історія воєн Юстиніана з персами, вандалами і готами» Прокопій вихваляє імператора, детально описує його перемоги. У своїх же мемуарах, за якими закріпилася назва «Таємна історія», він висловлює абсолютно інші погляди, вважає Юстиніана вискочкою. Завдяки тісним контактам Візантії зі слов'янськими племенами, потім з Київською Руссю твори візантійських істориків є найціннішим джерелом з вітчизняної історії. Юстиніан Прокопій Кесарійський Костянтин Багрянородний
Слайд 6
Архітектура У візантійській архітектурі знайшли своє застосування і розвиток художні і технічні ідеї античності. Візантійські архітектори в пошуках нових форм храму об'єднали прямокутну форму в плані базиліку (з завитушками) і центричний храм. Наслідком цих пошуків став найвидатніший витвір візантійської архітектури — храм Святої Софії. Надзвичайно багатий інтер'єр собору. Біля основи купола по колу розташовано сорок вікон, так що для тих людей, які перебувають внизу, частину стіни між вікнами не видно, і купол, здається, летить у повітрі. Інтер'єр храму Храм Святої Софії
Слайд 7
Образотворче мистецтво Елліністичне начало яскраво проявлялося у образотворчому мистецтві, а саме у ранніх фресках і мозаїках. Однією з вершин є мозаїки храму Святої Софії. Біблійна тематика стає переважаючою. Виникає особливий жанр живопису — іконопис У нашій національній історії особлива роль належить привезеній до Києва в XII столітті візантійській іконі, яка пізніше отримала назву «Володимирська Богоматір». «Страждаюча жінка» «Володимирська Богоматір» «Афінська школа»

Магнаврська вища школа
(7 вищих мистецтв) ІХ ст.

Викладали
богослівські
і світські
науки

читання, письмо, а також рахуванню і співам, деякі відомості по міфології, світській та біблійній історії.
2. Школа «граматиста» — 6-7 років — граматика. Мета: навчити правильно говорити і писати, розуміти і пояснювати античних авторів.
3. Школа ритора — читання і заучування напам'ять найвідоміших робіт античних і християнських письменників, ораторів, богословів, істориків, філософів.
4. Філософська школа — філософія (знання), а також арифметику, геометрію, музику, астрономію, фізику, логіку, етику.

поезії, на основі народних мотивів

засобів художньої виразності — плоскість зображення, статичність фігур, відсутність глибини простору;
3. Анонімність авторів;
4. Канонізація сюжетів, співвідношення фігур, поз, підбору фарб тощо.

Іконопис
станковий і фресковий

які символізують духовне начало.

богослужебні книги, історичні і літературні твори.

метрів над рівнем моря

божественне зумовлення — доля, фатум. В Корані, як і в Біблії, бог багато разів іменується милостивим, всепрощаючим. Найважливіша ж якість Аллаха є його нескінченна могутність і велич.

Мухаммед