Товариство Аненербе

проходила пересувна виставка під назвою «спадщина предків», в перекладі з німецького «Аненербе». Її організатор - специалист по давнім релігіям Герман Вірт. Він цікавився історією древньогерманських племен, вивчав їх вірування. Керівництво Третього рейху таку діяльність схвалило.

громадську організацію, яку назвали «німецьке спадщина», «дойче Ананербе». Згодом, статут товариства був змінений, Герман Вірт став окремо практикуючим дослідником, а в структурі товариства з'явилося багато офіцерів СС. Незабаром Аненербе стає структурою СС і отримує статус «головного управління А»

об’єднані дуже різні наукові (і ненаукові) напрямки , але для всіх них була характерна одна загальна особливість- новаторський, проривний характер досліджень і робіт. Основні напрямки діяльності « Аненербе » були : окультні науки; астрономія ; біологія ; ботаніка ; історія первісного суспільства ; вивчення карстових утворень і печер ; метеорологія та геофізика і тд…

і одностороння нацистська ідеологічна спрямованість, високопрофесійні наукові розробки світового рівня і пошуки авантюрно- містичного характеру, типу міфічної Шамбали, яку шукають досі.

науки в усіх областях- від археології до лінгвістики, від історії до природничих наук. Це давало працівникам цієї організації певну самостійність. Більшість вчених пішло на службу в « Аненербе » не через кар’єри, а заради можливості самостійної роботи, гарантованої вищими інстанціями СС. Незважаючи на нацистську ідеологічну спрямованість своєї діяльності, шеф СС Г. Гіммлер, якому безпосередньо підпорядковувалася організація « Аненербе », дбав, насамперед, про високий науковий рівень її співробітників, що й забезпечило інноваційні результати досліджень у багатьох галузях науки.

підрозділів розташовувалося на заході Німеччини, тому основні архіви цієї організації потрапили в США. Тільки наприкінці 60-х років минулого століття мала частина з них була розсекречена.

в публікаціях про цю організацію майже не залишилося справжніх фактів, а лише вигадки і фантазії журналістів. Мабуть, єдиним більш-менш достовірним джерелом інформації стала книга Г. У. фон Кранца, сина колишнього співробітника « Аненербе », який втік після війни в Аргентину. Г. У. фон Кранц написав цю книгу після того, як в паперах, що залишилися після смерті батька, виявив об’ємистий архів, присвячений « Аненербе », в тому числі досьє на її організаторів і керівників. Книга називається : « Аненербе ». Спадщина предків. Секретний проект Гітлера ».