Китайський живопис

столітті нашої ери. Природа, за уявою китайців, була втіленням світопобудови, світового закону дао. В живописі це відбилося створенням картин типу «шань-шуй» («гори-водойми»). Панорамні картини наповнені скелями і горами, оповитими хмарами, туманами, крізь які ледь помітні ліси, людські домівки, човни тощо. Подібні зображення вільно текли сувоєм. І їх обмежувала лише довжина сувою. Символічні значення отримали і деякі рослини, особливо бамбук, дикий банан, сосна, місцева дика слива «мейхуа». Зображення цих рослин було таким частим, що стало канонічним і дожило до 21 столітття. Своєрідно відтворювали пейзажисти і перспективу — згасанням фарби на дальніх ділянках планів, що ніби потопали в тумані, вологому повітрі. Зображення доповнювали вірші і каліграфія.

власні корективи. Виникає уява про подвійний-портрійний зміст зображеного на картині. Частка рослин і тварин переводиться в «шляхетні» зображення попри інші. Так, до «чотирьох шляхетних квітів» китайці віднесли —
орхідею
хризантему
бамбук
дику сливу мейхуа.