І. Я. Франко розум і серце українського народу

Август 3, 2022

Главная
Литература
І. Я. Франко розум і серце українського народу

Содержание

2. І.Я Франко – великий поет.
3. Перша сторінка - “Біографічна” Хто Франко? Ми всі це знаєм! Всі Франка ми величаєм! Він великий
4. Друга сторінка – “Поетична” Вірш “Навесні” Надійшла весна прекрасна, Многоцвітна, тепла, ясна, Ніби дівчинка в вінку.
5. Вірш “Дивувалася зима” Дивувалась зима Чом се тають сніги, Чом леди присли всі На широкій ріці?
6. Третя сторінка “ “Музична”
7. Четверта сторінка “ “Слухайте, діти, вас чекають самоцвіти.” Оповідання “ Грицева шкільна наука” Оповідання “ Малий
8. П’ята сторінка “Казкова” Казка “ Лисичка і рак” Казка “ Ріпка” Казка “ Ворона і гадюка”
9. Шоста сторінка “Творча” Інценування казки “ Три міхи хитрощів”
10. Сьома сторінка “Підсумкова” І.Я. Франко Поет Пророк Був талановитий Знав 14 мов Написав 6 тисяч творів
11. Восьма сторінка “Заключна” На згадку про І.Я. Франка Під небом миру в сонцем даль залиту Звучить
13. Скачать презентацию

Слайд 2

І.Я Франко – великий поет.

Слайд 3

Перша сторінка - “Біографічна”
Хто Франко? Ми всі це знаєм! Всі Франка ми

величаєм! Він великий наш поет, Гляньте, тут його портрет. Він не вмер, він ше живе. Хоч від тисяч літ родився... Міліони зве з собою - Міліони радо йдуть, Бо се голос духа чуть!

Слайд 4

Друга сторінка – “Поетична”
Вірш “Навесні”
Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Ніби

дівчинка в вінку.
Ожили луги, діброви,
повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику.

Вірш “ Дрімають села”
Дрімають села. Ясно ще осіннє сонце сяє, та холодом осіннім вже в повітрі потягає. Темно-зеленії садки дрімають вже без плоду, і тихо гріються хатки, і верби гнуться в воду. Ще ліс не стогне тим важким осіннім, довгим стоном, і ще стрілою ластівка звиваєсь над загоном.

Слайд 5

Вірш “Дивувалася зима”
Дивувалась зима
Чом се тають сніги,
Чом леди присли всі
На широкій

ріці?
Дивувалась зима:
Чом так слабне вона,
Де той легіт бересь,
Що теплом пронима?
Дивувалась зима:
Як се скріпла земля
Наливаєсь теплом,
Оживає щодня?
Дивувалась зима:
Як посміли над сніг
Проклюнутись квітки
Запахущі, дрібні?
І дунула на них
Вітром з уст ледяних,
І пластом почала
Сніг метати на них.
Похилились квітки,
Посумніли, замклись;
Шура-буря пройшла –
Вони знов піднялись.
І найдужче над тим
Дивувалась зима,
Що на цвіт той дрібний
В неї сили нема.

Слайд 6