Біблійна основа творчості та вчення Григорiя Сковороди про самопізнання

присутні були і небо над головою, журавлі, лелеки, тополі, озера, ліси і тверда земля під ногами, а головне – люди  (Павло Тичина)

способом
діяння – учитель,
письменник,
мандрівна
академія.

Незвичайний
подорожній

він “винайшов” своєрідну “формулу щастя”.

що існують два світи, чи дві “натури”: одна видима, матеріальна, а друга невидима, духовна, тобто Бог.

ОБИДВІ НАТУРИ – ЗОВНІШНЮ І ВНУТРІШНЮ. “ЯКЩО ХОЧЕШ ВИМІРЯТИ НЕБО, ЗЕМЛЮ І МОРЯ, – ПОВИНЕН СПОЧАТКУ ВИМІРЯТИ СЕБЕ” .САМОПІЗНАННЯ МИСЛИТЕЛЬ РОЗГЛЯДАЄ ЯК ЗАСІБ, ЩО ДАЄ ЗМОГУ ЛЮДИНІ ВІДЧУТИ СВОЮ ДУХОВНУ СУТНІСТЬ, А ЗНАЧИТЬ – БУТИ ЩАСЛИВОЮ.

ВЧЕННЯ ПРО “СРОДНУ ПРАЦЮ”
Г. СКОВОРОДА ПРОСЛАВЛЯВ ПРАЦЮ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСТАТКУ Й РАДОСТІ, ВВАЖАВ, ЩО БУДЬ-ЯКА ПРАЦЯ ПРИНЕСЕ ЗАДОВОЛЕННЯ, ЯКЩО ВОНА “СРОДНА”, ЯКЩО ЛЮДИНА ЛЮБИТЬ ЇЇ І ВКЛАДАЄ В НЕЇ ДУШУ. “НЕСПОРІДНЕНІСТЬ ВАЖЧА ВІД БУДЬ-ЯКОГО НЕРОБСТВА” .

скромність, дружи з терплячістю, оселися зі смиренням укупі – оце тобі проміння божественного серця” . Саме серце для Сковороди є джерелом думок і бажань, тому його постійно треба тримати в чистоті.

ВЧЕННЯ ПРО ЩАСТЯ.
На думку Григорія Сковороди, людина тілесна – нещаслива, людина духовна – вільна і щаслива. Аби бути щасливою, людина має пізнати себе, вибрати “сродну працю”, розвинути свої здібності шляхом освіти, дружити з людьми, близькими за інтересами і переконаннями.

права” вид лірики – громадянська (філософська).

Тема твору: зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.

Ідея: нищівне висміювання і засудження моральних суспільних вад. Щасливий той, хто має чисте сумління.

Провідний мотив – сатиричне викриття суспільних вад (недоліків)

судочинства.