- Главная
- Литература
-
Олександр Сергійович Пушкін
Содержание
- 2. Олександр Сергійович Пушкін (рос. Алекса́ндр Серге́евич Пу́шкин) (1799 - 1837) — російський поет, драматург та прозаїк,
- 3. Походження Пушкін походив з розгалуженого нетитулованого дворянського роду, що брав початок за генеалогічною легендою від Радши,
- 4. Дитинство Народився 26 травня (6 червня) 1799 р. у Москві. Літні місяці 1805 - 1810 майбутній
- 5. Юність Шість років Пушкін провів у Царськосільському ліцеї, відкритому 19 жовтня 1811 р. Тут юний поет
- 6. Молодість З Ліцею Пушкін був випущений в червні 1817 в чині колезького секретаря (10-го класу, по
- 7. Болдіно Пушкін відчуває необхідність життєвих змін. У 1830 повторне його сватання до Наталії Миколаївни Гончарової, було
- 8. Петербург 1833—1835 У листопаді 1833 Пушкін повертається до Петербурга відчуваючи необхідність круто змінити життя і перш
- 9. Загибель У листопаді 1836 року виник конфлікт поета з поручиком Геккереном (Дантесом). Сварка, причиною якої ображено
- 11. Скачать презентацию
Олександр Сергійович Пушкін (рос. Алекса́ндр Серге́евич Пу́шкин) (1799 - 1837) — російський поет, драматург та
Олександр Сергійович Пушкін (рос. Алекса́ндр Серге́евич Пу́шкин) (1799 - 1837) — російський поет, драматург та
Походження
Пушкін походив з розгалуженого нетитулованого дворянського роду, що брав початок за
Походження
Пушкін походив з розгалуженого нетитулованого дворянського роду, що брав початок за
Дитинство
Народився 26 травня (6 червня) 1799 р. у Москві. Літні місяці 1805 - 1810 майбутній поет
Дитинство
Народився 26 травня (6 червня) 1799 р. у Москві. Літні місяці 1805 - 1810 майбутній поет
У метричній книзі церкви Богоявлення в Єлохові (зараз на її місці знаходиться Богоявленський собор в Єлохові) серед інших, є такий запис: "27 травня. У дворі колежского реєстратора Івана Васильєва Скварцова у мешканця його Моера Сергія Львовича Пушкіна народився син Олександр. Хрещений 8 червня. Воспріємник граф Артемій Іванович Воронцов, кума мати зазначеного Сергія Пушкіна вдова Ольга Василівна Пушкіна. Ранні дитячі враження відбилися в перших дослідах пушкінських поем, написаних трохи пізніше («Монах», 1813; «Бова», 1814), в ліцейних віршах «Послання до Юдина» (1815), «Сон» (1816)
Ксавьє де Местр. Пушкін-дитина. 1800 - 1802.
Юність
Шість років Пушкін провів у Царськосільському ліцеї, відкритому 19 жовтня 1811 р. Тут
Юність
Шість років Пушкін провів у Царськосільському ліцеї, відкритому 19 жовтня 1811 р. Тут
У ліцейський період Пушкіним було створено багато віршованих творів. Його надихали французькі поети XVII—XVIII століть, з творчістю яких він познайомився в дитинстві, читаючи книги з бібліотеки батька. Улюбленими авторами молодого Пушкіна були Вольтер і Еваріст де Парні. У його ранній ліриці поєдналися традиції французької та російського класицизму. Вчителями Пушкіна-поета стали Батюшков визнаний майстер «легкої поезії», і Жуковський, глава вітчизняного романтизму. Пушкінська лірика періоду 1813 - 1815 років пронизана мотивами швидкоплинності життя, яка диктувала спрагу насолоди радощами буття. З 1816 року, услід за Жуковським, він звертається до елегії, де розвиває характерні для цього жанру мотиви: нерозділеного кохання, догляду молодості, згасання душі. Лірика Пушкіна ще наслідувальна, сповнена літературних умовностей і штампів, проте вже тоді початкуючий поет вибирає свій, особливий шлях.
Не замикаючись на поезії камерній, Пушкін звертався до тем більш складних, суспільно-значущих. «Спогади в Царському Селі» (1814), що заслужили схвалення Державіна, — на початку 1815 Пушкін читав вірш в його присутності, присвячено подіям Франко-російської війни 1812. Вірш було опубліковано в 1815 році в журналі «Російський музеум» за повної підписом автора.
У своєму посланні «Лицинию» сатирично зображена сучасне життя Росії, а в образі «улюбленця деспота» виведений Аракчеєв. У липні 1814 Пушкін вперше виступив у пресі в видавався в Москві журналі «Вісник Європи». У тринадцятому номері було надруковано вірш «До друга-стихотворцу», підписане псевдонімом Олександр Н.к.ш.п..
Ще будучи вихованцем Ліцею, Пушкін увійшов в літературне товариство «Арзамас», що виступало проти рутини і архаїки в літературній справі, і прийняв дієву участь у полеміці з об'єднанням "Бесіда аматорів російського слова ", яке відстоювало канони класицизму минулого століття. Залучений творчістю найбільш яскравих представників нового літературного напряму, Пушкін відчував у той час сильний вплив поезії Батюшкова, Жуковського, Давидова. Останній спочатку імпонував Пушкіну темою бравого вояки, а після тим, що сам поет називав «крутінням вірша» — різкими змінами настрою, експресією, несподіваним сполученням образів. Пізніше Пушкін говорив, що, наслідуючи в молодості Давидову, «засвоїв собі його манеру назавжди».
Молодість
З Ліцею Пушкін був випущений в червні 1817 в чині колезького
Молодість
З Ліцею Пушкін був випущений в червні 1817 в чині колезького
У ці роки він зайнятий роботою над поемою «Руслан і Людмила», розпочатої в Ліцеї і відповідала програмним установкам літературного суспільства «Арзамас» про необхідність створення національної богатирської поеми. Поема завершена у травні 1820 і після публікації викликала запеклі відгуки критиків, обурених зниженням високого канону.
Болдіно
Пушкін відчуває необхідність життєвих змін. У 1830 повторне його сватання до Наталії Миколаївни
Болдіно
Пушкін відчуває необхідність життєвих змін. У 1830 повторне його сватання до Наталії Миколаївни
Серед болдінських творів, немов нарочито несхожих один на одного за жанром і тональністю, і що особливо контрастують один з одним поділяючись на два цикли: прозаїчний і драматичний. Це два полюси його творчості, до яких тяжіють інші твори, написані в три осінніх місяці 1830.
Віршовані твори цього періоду представляють все розмаїття жанрів і охоплюють широке коло тем. Одне з них — «Рум'яний критик мій …» перегукується з «Історією села Горюхіна» і настільки далеко від ідеалізації сільської дійсності, що було вперше опубліковано лише в посмертному зібранні творів під зміненою назвою («Каприз»).
«Повісті Бєлкіна» був першим, що дійшов до нас завершеним твором пушкінської прози, досліди що до створення якої робилися їм неодноразово. У 1821 він сформулював основний закон свого прозаїчного оповідання: «Точність і стислість — от перші достоїнства прози. Вона вимагає думок і думок — без них блискучі вираження ні до чого не служать».
Ці повісті — також своєрідні мемуари звичайної людини, що, не знаходячи нічого значного у своєму житті, наповнює свої записки переказом почутих історій, що вразили його уяву своєю незвичністю. «Повісті …» знаменували собою завершення розпочатого в 1827 році з «Арапа Петра Великого» становлення Пушкіна як прозаїка. Цикл визначив як подальший напрямок творчості Пушкіна: останні шість років його життя він звертався переважно до прози, так і всього, до цих пір не розвиненого російського художнього прозового слова.
У 1830 році написана маленькі трагедії «Моцарт та Сальєрі», «Бенкет під час чуми» та «Кам'яний гість».
Петербург 1833—1835
У листопаді 1833 Пушкін повертається до Петербурга відчуваючи необхідність круто змінити життя
Петербург 1833—1835
У листопаді 1833 Пушкін повертається до Петербурга відчуваючи необхідність круто змінити життя
Але сім'я зростала (у Пушкіних народилося четверо дітей: Марія, Олександр, Григорій та Наталя), світське життя вимагало великих витрат, останні ж книги Пушкіна вийшли більше року тому і великого доходу не принесли, історичні заняття поглинали все більше часу, платня історіографа була незначною, і тільки цар міг дозволити видання нових творів Пушкіна, які могли б зміцнити його матеріальне становище.
Тоді ж була заборонена поема «Мідний вершник». Щоб якось вийти з термінових боргів, Пушкін на початку 1834 швидко дописує іншу, прозаїчну петербурзьку повість, «Пікову даму» і поміщає її в журналі «Бібліотека для читання», який платив Пушкіну негайно і за найвищими ставками. Вона була розпочата в Болдіні і призначалася тоді, мабуть, для спільного з В. Ф. Одоєвським і М. Гоголем альманаху «тройчатка». У 1834 Пушкін подає у відставку з проханням зберегти право роботи в архівах, необхідне для виконання «Історії Петра». Прохання про відставку була прийнята, працювати в архівах йому було заборонено. Пушкін був змушений вдатися до посередництва Жуковського, щоб врегулювати конфлікт. За лояльність йому була видана виклопотана раніше грошова позика в рахунок п'ятирічноі платні.
Ця сума не покривала і половини боргів Пушкіна, з припиненням виплати платні доводилося сподіватися тільки на літературні доходи. Але професійний літератор в Росії був дуже незвичайною фігурою.
Дохід його залежав від читацького попиту на твори. Наприкінці 1834 — поч. 1835 вийшло кілька підсумкових видань творів Пушкіна: повний текст «Євгенія Онєгіна» (у 1825-32 роман друкувався окремими главами), збірки віршів, повістей, поем — всі ці книги розходилися з працею. Критика вже в повний голос говорила про виродження таланту Пушкіна, про кінець його епохи в російській літературі.
Дві осені — 1834 (в Болдіно) і 1835 (в Михайлівському) були менш плідними. В третій раз поет приїжджав до Болдіно восени 1834 по заплутаних справах маєтки і прожив там місяць, написавши лише «Казку про золотого півника». У Михайлівському Пушкін продовжував працювати над «Сцени з лицарських часів», «єгипетського ночами», створив вірш «Знову я відвідав».
Широкій публіці, переймався падінням пушкінського таланту, було невідомо, що кращі його твори не були пропущені в друк, що в ті роки йшов постійна, напружена праця над великими задумами: «Історією Петра», романом про пугачовщину. З темою пугачовщини тісно зв'язана повість «Капітанська дочка» (1836). У творчості поета назріли докорінні зміни. Пушкін-лірик у ці роки стає переважно «поетом для себе». Він наполегливо експериментує тепер з прозовими жанрами, які не задовольняють його цілком, залишаються в задумах, начерках, чернетках, шукає нові форми літератури.
Загибель
У листопаді 1836 року виник конфлікт поета з поручиком Геккереном (Дантесом). Сварка, причиною якої
Загибель
У листопаді 1836 року виник конфлікт поета з поручиком Геккереном (Дантесом). Сварка, причиною якої
поет В. А. Жуковський та лейб-медик імператора Миколи І М. Ф. Арендт. Помер Пушкін 29 січня(10 лютого) о 14:45 годині від перетоніту. В день смерті створили посмертну маску поета. Похований на кладовищі Святогірського монастиря Псковської губернії.
Серед дітей Пушкіна тільки двоє залишили нащадків — Олександр і Наталія. Нащадки поета живуть зараз в Англії,Німеччині, Бельгії, близько п'ятдесяти з них мешкають в Росії, в тому числі Тетяна Іванівна Лукаш, прабабуся якої (онука Пушкіна) була одружена з внучатим племінником Гоголя.