Підвищення стійкості роботи СГ у НС

стійкість роботи об`єктів.
2. Методика оцінки дії вражаючих факторів ЯВ.
3. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи об`єктів.

Навчальні питання

– ч. 1 – “Соціальна, техногенна і природна безпека”; ч.2 – „Надзвичайні ситуації”; ч. 3 – „Цивільна оборона”.
2. Защита объєктов народного хозяйства от оружия массового поражения: Справочник под ред. Г.П. Демиденко – К: Вища шк. 1989. – 287с.
3. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 438 с.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

стійкість роботи об`єктів.

верстатів та обладнання, всього інженерно-технічного комплексу протистояти впливу вражаючих факторів.

встановлені види продукції у необхідних обсягах і номенклатурі, а при слабких і середніх руйнуваннях і при порушенні зв'язків по кооперації і поставках відновлювати своє виробництво в мінімально короткі терміни. Для об'єктів галузей, які не виробляють матеріальних цінностей (транспорт, зв'язок, торгівля), стійкість їх роботи – це здатність безперебійно виконувати свої функції.

в цілому і окремих об'єктів, викладені в нормах проектування інженерно-технічних заходів Цивільної оборони (ІТЗ ЦО): - ДБН B.1.2-4-2006 "Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)"; - ДБН Б. 1.1-5:2007 «СКЛАД, ЗМІСТ, ПОРЯДОК РОЗРОБЛЕННЯ, ПОГОДЖЕННЯ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ РОЗДІЛУ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ (ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ) У МІСТОБУДІВНІЙ ДОКУМЕНТАЦІЇ».

Заходи по забезпеченню стійкості роботи об'єкта передусім повинні бути спрямовані на захист робітників і службовців.
Без людських резервів та успішної ліквідації наслідків НС проводити будь-які інші роботи по забезпеченню стійкого функціонування СГ неможливо.

сучасних засобів масового ураження, оцінки фізичної стійкості і розробки заходів залучаються інженерно-технічний персонал і працівники штабу ЦЗ об'єкту; а при необхідності – співробітники або групи (відділи) науково-дослідних і проектних організацій, пов'язаних з роботою підприємства.

Загальне керівництво дослідженнями здійснює начальник ЦЗ (керівник) СГ.

Керівництво робочими групами покладається на головного інженера об'єкту, при якому створюється група керівництва дослідженням.

Наказом начальника ЦО визначаються робочі групи для дослідження і розробки заходів підвищення стійкості роботи об'єкту в особливий період. Одночасно розробляється і затверджується план проведення досліджень.

по дослідженню стійкості:
будівель і споруд, старший групи – заступник директора по капітальному будівництву (начальник ВКБ);
комунально-енергетичних мереж, старший групи – головний енергетик;
верстатного і технологічного устаткування, старший групи – головний механік;
технологічного процесу, старший групи – головний технолог;
управління виробництвом, старший групи – начальник виробничого відділу;
матеріально-технічного постачання і транспорту, старший групи – заступник директора по МТЗ (начальник відділу МТЗ).

Крім того, створюється група штабу ЦЗ об'єкту, в яку входять керівники основних служб об'єкту.

в умовах НС МЧ і ВЧ, виявити всі вразливі (слабкі) місця та визначити найбільш ефективні і економічно виправдані шляхи і способи її підвищення.

Дослідження здійснюється в два етапи:
на першому етапі дослідження проводиться аналіз уразливості промислового об'єкту і оцінка стійкості його роботи у НС;
на другому етапі – розробляються заходи підвищення стійкості і завчасної підготовки об'єкту до відновлення після виникнення НС.

В результаті дослідження складається звітна доповідь і план-графік заходів підвищення стійкості роботи об'єкту. У цьому плані вказуються заходи, що виконуються в МЧ, і ті, які проводитимуться при загрозі нападу противника, по сигналу ПТ і після нападу.

забудова території об'єкту;

ступінь надійності захисту робітників і службовців від впливу вражаючих факторів НС;

здатність всього інженерно-технічного комплексу об'єкта, технологічного процесу протистояти наслідкам НС;

ступінь захищеності об'єкта від вторинних вражаючих факторів (пожеж, вибухів, затоплень, ХЗ, РЗ і т.д.);

ступінь надійності системи постачання об'єкта усім необхідним (сировиною, паливом, ел.енергією, водою), виробничих зв'язків;

стійкість і безперервність управління виробництвом та ЦЗ;

підготовленість об'єкта до проведення АРіНР і відновлення виробництва.

випромінювання, радіоактивне зараження.

Необхідно також враховувати дію
проникаючої радіації
та
електромагнітного імпульсу :
враховується радіаційна стійкість матеріалів і елементів, які застосовуються в радіо-, електро-, оптичній і фотоапаратурі;
дія ЕМІ в основному представляє небезпеку для підприємств, що мають антенні пристрої, великої протяжності лінії зв'язку і лінії електропередач, а також електронні системи.

при якому елементи виробничого комплексу не руйнуються або отримують такі руйнування (слабкі і середні), при яких вони можуть бути відновлені в короткі терміни (ΔPФ = 10 кПа);
при дії СВ – максимальні значення світлових імпульсів, при яких не відбувається загоряння матеріалів, сировини, устаткування, будівель і споруд
(Uсв = 100-200 кДж/м2);
стійкість роботи об'єкту в умовах РЗ в першу чергу залежить від ступеня ураження людей. Критерієм стійкості є максимальна допустима доза випромінювання, яка не приводить до втрати їх працездатності і захворювання променевою хворобою (Ддоп = 50 Р).

а також вторинних вражаючих факторів.

Ця оцінка включає:
визначення видів вражаючих факторів, дія яких можлива на об'єкт, і їх параметрів;
дія УХ на елементи об'єкту;
дія СВ – можливість виникнення пожеж;
загальні висновки по фізичній стійкості об'єкту до дії вражаючих факторів можливого ЯВ.

на підставі визначення комплексної дії УХ, СВ і РЗ.

1. Оцінюється ступінь руйнування кожного елементу об'єкту для заданого (розрахованого) ∆PФ з урахуванням дії СВ.
2. На підставі оцінки ступеня руйнування виявляються найбільш слабкі місця і за ними оцінюється рівень стійкості елементів об'єкту (цехи). Цей рівень стійкості визначається за ∆PФ, при яких:
а) виробництво не зупиняється – при ΔPФ = … кПа;
б) потрібна зупинка виробництва для виконання поточного ремонту (слабкі руйнування) – при ΔPФ = … кПа;
в) потрібна зупинка виробництва для виконання капітального ремонту (середні руйнування) – при ΔPФ = … кПа.

на підставі визначення комплексної дії УХ, СВ і РЗ.

Визначається також критичний надмірний тиск ΔPФкрит., при перевищенні якого виходить з ладу самий слабкий елемент, викликаючи часткову або повну зупинку виробництва.
3. Для встановлених ступенів руйнування елементів об'єкту оцінюється імовірний матеріальний збиток виробництва по всіх основних виробничих фондах:
стан будівель і споруд і можливість їх використання;
стійкість систем електропостачання, подачі газу, пари і т.д.;
можливі втрати верстатного, технологічного і лабораторного устаткування та ін.

персоналу ЗІЗ і ЗКЗ;
можливості МТЗ виробництва при тимчасовому порушенні постачань;
забезпеченості надійного управління діяльністю об'єкту;
готовності об'єкту до виконання відновних робіт.

найбільшої працюючої зміни в сховищах, забезпеченням ЗІЗ, а також готовністю об'єкту до розміщення і захисту відпочиваючих змін в заміській зоні.

працювати в умовах автономності.

управління і засобів зв'язку, а також розробкою порядку заміщення керівного складу об'єкту при втратах.

слабких і середніх руйнувань;
наявністю варіантів плану відновлення об'єкту і практичною забезпеченістю відновних робіт матеріалами і робочою силою.

ділянок об'єкту.

Для цього на кожному об'єкті завчасно на основі дослідження плануються і проводяться організаційні і інженерно-технічні заходи.

Заходи по підвищенню стійкості завжди пов'язані з крупними витратами, тому до їх розробки треба підходити обмірковано, всебічно оцінюючи їх технічну, господарську і економічну доцільність.

і службовців від ЗМУ;
підвищення міцності і стійкості найважливіших елементів об'єктів (будівель, споруд, конструкцій і т.д.);
підвищення стійкості технологічного і верстатного устаткування;
розробка заходів для зменшення імовірності виникнення ВВФ і збитку від них;
підвищення стійкості технологічного процесу;
підвищення стійкості матеріально-технічного постачання;
підвищення стійкості управління об'єктом;
підготовка до відновлення виробництва після ураження об'єкту.

здійснення заходів по підвищенню стійкості роботи об'єкту в більшості випадків проводиться в МЧ. Та частина робіт, виконання яких відноситься на ВЧ, планується завчасно, а виконується в умовах загрози і після нападу противника.

звертається на забезпечення укриття всіх працюючих людей в ЗС. Для цього розробляється план будівництва необхідної кількості ЗС. У разі недостатньої кількості сховищ, що відповідають сучасним вимогам, передбачається будівництво і укриття робочих і службовців у ШЗС.

Способи захисту робочих і службовців на об'єкті.

і будівництві нових цехів підвищення стійкості досягається застосуванням високоміцних несучих конструкцій (залізобетонні будівлі з металевим каркасом) з полегшеними перекриттями, стінними заповненнями, сходовими маршами (при їх руйнуванні уламки приносять менший збиток устаткуванню) і легких матеріалів (сталей підвищеної міцності, алюмінієвих сплавів). Використовують також збільшені світлові отвори, легкі панелі з пластиків та інших матеріалів, що легко руйнуються (при цьому зменшується тиск УХ на каркас споруди, а їх уламки приносять менший збиток). Застосовують легкі, вогнестійкі покрівельні матеріали.
При загрозі нападу противника в найбільш відповідальних спорудах можуть вводитися додаткові опори для зменшення прольотів, посилюватися найбільш слабкі вузли і окремі елементи несучих конструкцій. Окремі елементи, наприклад високі споруди (труби, щогли, колони, етажерки), закріплюються відтяжками.

Посилення міцності будівель, споруд, устаткування і їх конструкцій.

верстатне устаткування, вимірювальні і випробувальні прилади, як правило, розміщуються у виробничих будівлях і тому несуть збиток не тільки від дії УХ ЯВ, але і від уламків елементів будівельних конструкцій, що обрушуються і ВВФ. Надійно захистити все устаткування від дії УХ практично неможливо. Необхідно звести до мінімуму небезпеку руйнування і пошкодження особливо цінного і унікального устаткування, еталонних КВП.
Підвищення стійкості устаткування досягається шляхом посилення його найбільш слабких елементів, а також створенням запасів цих елементів, окремих вузлів і деталей, матеріалів і інструментів для ремонту і відновлення пошкодженого устаткування.

Підвищення стійкості технологічного і верстатного устаткування

технологічного і верстатного устаткування

Особливо цінне і унікальне устаткування доцільно розміщувати в заглиблених, підземних або спеціально побудованих приміщеннях підвищеної міцності. Для його захисту в МЧ розробляються і при загрозі нападу противника готуються спеціальні індивідуальні захисні пристрої (ІЗП), що гасять енергію УХ: камери а), шатри б), кожухи в), парасольки г), шафи (див. малюнок), а також сітки, козирки, які встановлюються над верстатами, приладами та іншим технологічним устаткуванням.

технологічного і верстатного устаткування

Велике значення має міцне закріплення на фундаментах верстатів, установок і іншого устаткування, що мають велику висоту і малу площу опори; всановлення розтяжок і додаткових опор підвищує їх стійкість на перекидання. Важке устаткування розміщують, як правило, на нижніх поверхах виробничих будівель. Машини і агрегати великої цінності рекомендується розміщувати в будівлях, що мають полегшені і важкозаймисті конструкції, обвалення яких не приведе до руйнування цього устаткування. Деякі види технологічного устаткування розміщують поза будівлею – на відкритому майданчику території об'єкту під навісами. Це виключить руйнування його уламками зруйнованих конструкцій.

технологічного процесу.

Необхідна умова надійності технологічного процесу – стійкість системи управління і безперебійне забезпечення всіма видами енергопостачання. У разі виходу з ладу автоматичних систем управління передбачається перехід на ручне управління технологічним процесом в цілому або окремими його ділянками.

Підвищення стійкості технологічного процесу досягається завчасною розробкою способів продовження виробництва при виході з ладу окремих верстатів, ліній і навіть окремих цехів шляхом: переведення виробництва в інші цехи; заміни зразків устаткування, що вийшли з ладу, іншими; зміни в технології виробництва і т.д.

Розробляються способи безаварійної зупинки виробництва по сигналу оповіщення «ПТ», передбачається відключення споживачів від джерел енергії. Якщо за умовами технологічного процесу зупинити окремі ділянки виробництва, агрегати, печі і т.п. не можна, то їх переводять на знижений режим роботи.

виникнення ВВФ і збитку від них.

Досягається завчасним плануванням і проведенням профілактичних заходів, що обмежують або, по можливості, виключають виникнення цих факторів ураження.

На об'єктах, пов'язаних з випуском і зберіганням горючих і НХР, враховуються характер і масштаби можливих аварій, визначаються заходи порятунку людей і матеріальних цінностей, шляхи і способи ліквідації і порядок дій спеціалізованих пожежних і рятувальних команд.

На об'єктах, технологічний процес яких зв'язаний із застосуванням пожежо-, вибухонебзпечних та НХР, встановлюється необхідний мінімум їх запасів. Зберігання таких речовин на території підприємства організовується в захищених сховищах; зайві запаси вивозять в заміську зону.

Для зменшення можливого збитку на діючих підприємствах, місткості, в яких містяться горючі і НХР, розміщують в заглиблених приміщеннях, обваловують резервуари, влаштовують від них спеціальні відведення в нижчі ділянки місцевості (яри, лощини та ін.).

захисту.

Протипожежні заходи захисту об'єктів від дії ядерної зброї спрямовані на створення умов, що забезпечують зведення до мінімуму можливості виникнення пожеж, які можуть бути викликані прямою дією СВ і дією УХ; на обмеження їх розповсюдження і створення необхідних умов для ліквідації пожеж.

Захисту від СВ підлягають: крівлі, що згорають в першу чергу; поверхні зовнішніх стін дерев'яних будівель; відкриті елементи (стропіла, ферми, балки і ін.) горищних і безгорищних покриттів; дерев'яні стіни, стелі, марші і сходові клітки. Технічні способи захисту – покриття елементів, що згорають, вогнезахисною фарбою сріблястого кольору; покриття вапняною сумішшю (62 % гашеного вапна, 32% води і 6% солі) або обмазка глиною в 1-2,5 мм.

Захист від проникнення СВ всередину приміщень: забарвлення стекол вапняним або крейдяним біленням (350-500 г/м2), закрашене одинарне скло може відбити до 80 % падаючих на нього світлових променів; закриття вікон віконницями, щитами або зовнішніми козирками під кутом 45°; застосування жалюзі, тепловідбивних штор, фольги і т.п. Необхідно прибрати матеріали, що можуть загорітися, і вироби (портьєри, завіски, скатертини, доріжки, папір і ін.) з місць, де вони можуть піддатися прямій дії СВ.

захисту.

Для запобігання виникненню і розповсюдженню пожеж, що почалися, велике значення має розбирання малоцінних будов (сараїв, огорож), що можуть загорітись, очищення території об'єкту від розкиданих легкозаймистих матеріалів.

При реконструкції і будівництві нових об'єктів передбачаються протипожежні розриви, умови для маневру пожежних сил і засобів в період гасіння або локалізації пожеж, будівництво спеціальних протипожежних резервуарів і водоймищ.

Ширина протипожежного розриву Lp, м визначається за формулою
Lp = Н1 + Н2 + (15...20 м),
де Н1 і Н2 – висоти сусідніх будівель, м.

захисту .

Для запобігання пожежам в будівлях і спорудах застосовуються вогнестійкі конструкції, вогнезахисна обробка елементів, що можуть загорітись, а також спеціальні протипожежні перешкоди. Наприклад, крупні будівлі ділять на секції з незгораємимі (вогнетривкими) стінами – брандмауерами.

матеріально-технічного постачання об'єкту.

Забезпечується створенням запасів сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування і палива. Запаси матеріалів необхідні не тільки для забезпечення виробничого процесу, але і для відновлення об'єкту у разі його пошкодження при дії засобів ураження противника. Стійко працююче підприємство повинне бути здатне безперебійно випускати продукцію за рахунок наявних запасів до відновлення зв'язків по постачаннях. Тому дуже важливо забезпечити надійне збереження цих запасів.

систем енергопостачання.

Досягається створенням дублюючих джерел електроенергії, газу, води і пари шляхом прокладання декількох електро-, газо-, водо- і паропостачальних комунікацій і подальшого їх закільцьовування. Інженерні і енергетичні комунікації переносяться в підземні колектори.

Для забезпечення проведення АРіНР, а також виробництва на початку відновлення роботи ОЕ (у разі виведення основних джерел енергопостачання) створюється резерв автономних джерел електро- і водопостачання (пересувні електростанції і насосні агрегати з автономними двигунами, наприклад – ДЕС).

систем енергопостачання.

У мережах електропостачання замінюють повітряні лінії електропередач на підземні, а лінії, прокладені по стінах і перекриттях будівель і споруд – на лінії, прокладені під підлогою перших поверхів (у спеціальних каналах). Встановлюють автоматичні вимикачі, які при коротких замиканнях і при виникненні перенапруги відключають пошкоджені ділянки. Перенапруга в лініях електропередач може виникнути в результаті руйнувань або пошкоджень окремих елементів системи енергопостачання об'єкту, а також при дії ЕМІ ЯВ.

систем енергопостачання.

Надійне постачання водою
забезпечується від декількох систем або від 2-3-х незалежних вододжерел, віддалених один від одного на безпечну відстань.
Встановлюються автоматичні і напівавтоматичні пристрої, які відключають пошкоджені ділянки без порушення роботи решти частини мережі. На об'єктах, споживаючих велику кількість води, застосовується оборотне водопостачання з повторним використанням води для технічних цілей. Така технологія зменшує загальну потребу води і, отже, підвищує стійкість водопостачання об'єкту.
Важливий і складний захід – захист води від зараження. У містах і на ОЕ вода, призначена для пиття, очищається і знезаражується в очисних пристроях, що знаходяться на водопровідних станціях.

систем енергопостачання.

Для забезпечення
стійкого і надійного постачання газом
передбачається його подача в газову мережу об'єкту від газорегуляторних (газороздавальних) станцій. При проектуванні, будівництві і реконструкції газових мереж створюються закільцьовані системи на кожному ОЕ. Всі вузли і лінії газопостачання розташовуються, як правило, під землею, оскільки заглиблення комунікацій значно зменшує їх ураження УХ ЯВ і іншими засобами нападу противника.

На газопроводах встановлюють
автоматичні пристрої дистанційного керування,
що дозволяють відключати мережі або перемикати потік газу при розриві труб безпосередньо з диспетчерського пункту.

систем енергопостачання.

Підвищення стійкості
систем теплопостачання
досягається шляхом захисту джерел тепла і заглибленням комунікацій в грунт.
Теплова мережа будується, як правило, по кільцевій системі, труби опалювальної системи прокладаються в спеціальних каналах. На теплових мережах встановлюється регулююча апаратура (засувки, вентилі та ін.), призначена для відключення пошкоджених ділянок.

систем енергопостачання.

Заходи підвищення стійкості системи каналізації.
На об'єкті обладнаються не менше 2-х стоків з підключенням до міських каналізаційних колекторів, а також влаштовуються стоки для аварійних скидань неочищених вод в прилеглі до об'єкту природні і штучні заглиблення.

і господарських зв'язків.

Важливе значення має стійкість виробничих і господарських зв'язків по постачанню об'єкту всіма видами енергії, водою, парою, газом; по транспортних послугах; по постачаннях сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і ін.
Можна передбачити, що в умовах особливого періоду звичні виробничі зв'язки об'єкту будуть швидше за все перервані, у ряді випадків надовго. Для цих умов на об'єктах готують варіанти використання інших (дублюючих) постачальників, вивчається можливість виготовлення особливо дефіцитних деталей на самому об'єкті.

виробництвом повинно бути безперервним на всіх етапах. При розробці заходів для забезпечення стійкого управління виробництвом передбачається розділення всього персоналу об'єкту на дві групи: працююча зміна, що знаходиться на території об'єкту; відпочиваюча зміна, що знаходиться в заміській зоні на відпочинку або в дорозі між заміською зоною і об'єктом. Створюються також дві групи управління, які крім керівництва виробництвом під час роботи змін готові прийняти на себе організацію і керівництво проведенням АРіНР.

забезпечення надійного управління діяльністю об'єкту у ВЧ в одному з сховищ обладнується ПУ. У районі розосередження робочих і службовців також обладнується ПУ об'єкту. Між міським і заміським ПУ встановлюється надійний зв'язок, який підтримується в постійній готовності. Передбачається дублювання телефонного зв'язку за допомогою радіозв'язку.

У кожному сховищі передбачають установку телефонного апарату, радіоприймача і за можливості – радіостанції.

Здійснюється завчасна підготовка керівних працівників і провідних фахівців до взаємозаміни.

відновлення виробництва після ураження об'єкту.

Як правило, плани і проекти відновлення виробництва розробляються в двох варіантах - на випадок отримання об'єктом слабких і середніх руйнувань. Для цих умов визначаються характер і об'єм першочергових відновних робіт.
Відновлення об'єкту можливе при збереженні всіх видів проектної, будівельної і технічної документації (планів, схем, інструкцій, технічних умов, керівництва по експлуатації і ремонту будівель і споруд, технологічних і енергетичних ліній, агрегатів, устаткування, приладів і ін.). Один із способів, що забезпечує надійне збереження такої документації – її дублювання на мікроносіях і укриття в безпечних місцях.

проводяться на об'єкті при загрозі нападу противника.

Направлені на максимальне зниження можливих втрат і руйнувань.

В першу чергу на об'єкті забезпечується надійний захист найбільшої працюючої зміни від всіх видів ЗМУ. Такий захист може бути забезпечений тільки укриттям в сховищах. У разі, коли їх не вистачає для укриття робочої зміни, будують ШЗС із спрощеним устаткуванням. Персонал об'єкту і члени їх сімей забезпечуються ЗІЗ.

На підприємствах, які переходять на випуск оборонної продукції, освоюється нова технологія виробництва.