Фонетична система української мови

Сентябрь 3, 2022

Главная
Алгебра
Фонетична система української мови

Содержание

2. ПЛАН 1. Звуки мови. Поняття про звуки мови, їх структура. Класифікація голосних. 2. Артикуляційно-акустичні умови творення
3. Література: 1. Караман С.О. Сучасна українська літературна мова: навч.пос. для студ. вищ.навч. закладів / С.О.Караман, О.В.Караман,
5. Як і будь-який звук, мовний звук – явище фізичне, що виникає в результаті коливання повітря (є
6. Звуки, що творяться тільки за допомогою голосу (тону), називаються голосними Звуки, що творяться за участю голосу
7. Класифікація голосних за участю губ Губи легко змінюють форму і розмір вихідного отвору в ротовій порожнині,
8. Класифікація голосних за ступенем підняття язика Ступінь підняття язика залежить від того, як спинка язика піднімається
9. Класифікація голосних за місцем артикуляції Місце артикуляції голосних визначається позицією спинки язика в горизонтальному напрямку щодо
10. За участю голосу й шуму приголосні поділяють на сонорні й шумні Наприклад, до сонорних належать приголосні:
11. Шумними називають приголосні, які складаються з голосного тону (або голосу) й шуму з перевагою шуму або
12. Якщо за глухим приголосним іде дзвінкий приголосний, то попередній глухий одзвінчується, тобто під час артикуляції такого
13. Асиміляція за місцем і способом творення А)[с]+[ш]=[ш:] принісши – [приᵉнꞌіʹш:иᵉ] [з]+[ш]=[жш] залізши – [залꞌіʹжшиᵉ] [з]+[ж]=[ж:] безжурний
14. Перед звуками [л], [р], [й], [м], [в], [н] подібна асиміляція відсутня Приголосні зберігають свою дзвінкість у
19. Творення форм вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників, основа чи корінь яких закінчується звуками [с], [зꞌ],
20. Спрощення приголосних у групах приголосних в українській мові відбувається у таких групах: [ждн] – [жн]: тижня,
21. Довідка: Спрощення приголосних спостерігається у формі давального/місцевого відмінка однини іменників жіночого роду(невістці, поїздці, хустці, студентці, хористці,
23. Так, позиційні зіставлення прийменників у — в та сполучників і — й дають можливість зробити висновок,
24. Позиційні чергування фонем У//в, і//й. Фонеми у та і вживаються між фонемами, що реалізуються в приголосних
31. Слід знати норми наголошування слів: агеʹнт,бюлетеʹнь(бюлетеʹні), кулінаʹрія, діалоʹг, докумеʹнт,засуʹха, монолоʹг, ім’яʹ, каталоʹг, некролоʹг, експеʹрт, жеʹвріти, квартаʹл,
33. Скачать презентацию

Слайд 2

ПЛАН
1. Звуки мови. Поняття про звуки мови, їх структура. Класифікація голосних.
2.

Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних звуків. Асиміляція, дисиміляція, палаталізація приголосних звуків.
3. Фонологія. Чергування фонем в українській мові.
4. Наголос. Основні закономірності в наголошуванні слів української мови.

Слайд 3

Література:
1. Караман С.О. Сучасна українська літературна мова: навч.пос. для студ. вищ.навч.

закладів / С.О.Караман, О.В.Караман, М.Я.Плющ. – К.: Літера. – С.51–54.
2. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999. – С. 3–15.
3. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ:навчальний посібник / М. Я. Плющ, О.І., Леута, Н. П. Гальона. – К.: Вища школа, 2003.
4. Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник / Н.І. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К.: Вища школа, 2007.

Слайд 4

Слайд 5

Як і будь-який звук, мовний звук – явище фізичне, що виникає

в результаті коливання повітря (є повітряною хвилею) під дією рухів твердого пружного тіла.
Сукупність голосних звуків окремої мови називається їх вокалізмом.
В українській мові шість голосних звуків [а, о, у, е, и, і].
Сукупність приголосних звуків мови називається консонантизмом.

З акустичного погляду всі звуки мови поділяються на

на голосні й приголосні, які розрізняються співвідношенням голосу (тону) і шуму.

Слайд 6

Звуки, що творяться тільки за допомогою голосу (тону),
називаються голосними
Звуки, що

творяться за участю голосу і шуму або тільки шуму,

називаються приголосними

Слайд 7

Класифікація голосних за участю губ
Губи легко змінюють форму і розмір вихідного

отвору в ротовій порожнині, а також подовжують або скорочують ротову порожнину.

Залежно від їх участі в артикуляції голосні поділяють на неогублені, або нелабіалізовані, й огублені, або лабіалізовані(від лат. лабіум - губа).
До лабіалізованих належать [о, у], до нелабіалізованих –
[а, е,и, і].

Слайд 8

Класифікація голосних за ступенем підняття язика
Ступінь підняття язика залежить від того,

як спинка язика піднімається до піднебіння.
Залежно від цього в українській мові розрізняють голосні
високого підняття [і]; [у],
високо-середнього [и],
середнього [е],[о],
низького підняття [а].

Слайд 9

Класифікація голосних за місцем артикуляції
Місце артикуляції голосних визначається позицією спинки язика

в горизонтальному напрямку щодо піднебіння.

Якщо при вимові звука язик більше чи менше піднімається до твердого піднебіння, лишаючи невеликий прохід для видихуваного повітря, а в задній частині ротової порожнини виникає великий простір, що служить резонатором – утворюються голосні переднього ряду [і, и, е].

Слайд 10

За участю голосу й шуму приголосні поділяють на сонорні й шумні

Наприклад, до сонорних належать приголосні: [м], [н], [нʹ], [в], [л], [лʹ], [р], [рʹ], [й]
Словесний ключ “Ми Не Ва Ле РіЙ”

Слайд 11

Шумними називають приголосні, які складаються з голосного тону (або голосу) й

шуму з перевагою шуму або з одного тільки шуму, чітко лаколізованого (постійно властивий певному тону).
Шумні, в свою чергу, поділяють на дзвінкі й глухі.

За схожістю вимови дзвінкі і глухі звуки утворюють пари:

Слайд 12

Якщо за глухим приголосним іде дзвінкий приголосний, то попередній глухий одзвінчується,

тобто під час артикуляції такого звука голосові зв’язки починають вібрувати.
Наприклад: молотьба – [молод'ба] вокзал – [воґзал]
Така асиміляція можлива і на стикові слів, особливо при швидкому темпі мовлення.
Наприклад: як же – [йаґже] наш брат – [нажбрат]

Асиміляція за дзвінкістю

Слайд 13

Асиміляція за місцем і способом творення
А)[с]+[ш]=[ш:] принісши – [приᵉнꞌіʹш:иᵉ]
[з]+[ш]=[жш] залізши –

[залꞌіʹжшиᵉ]
[з]+[ж]=[ж:] безжурний – [беᵘж:уʹрниᵉй]
[з]+[д̑ж]=[жд̑ж] з джмелем – [жд̑жмеʹлеᵘм]
Б)[ш]+[с]=[сꞌ:] вчишся – [вчиʹсꞌ:а]
[ш]+[ц]=[сꞌцꞌ] на дошці – [на доʹсꞌцꞌі]
[ж]+[ц]=[зꞌцꞌ] у ложці – [у лоʹзꞌцꞌі]
[ч]+[ц]=[цꞌ:] у річці – [у рꞌіʹцꞌ:і]
В)[т]+[с]=[ц] братство – [браʹцтво]
[тꞌ]+[сꞌ]=[ ц:ꞌ] сміється – [см’ійеʹцꞌ:а]
[т]+[ч]=[ч:] Вітчизна – [в’іч:иʹзна]
[т]+[ш]=[чш] коротшати – [короʹчшатиᵉ]

Слайд 14

Перед звуками [л], [р], [й], [м], [в], [н] подібна асиміляція

відсутня

Приголосні зберігають свою дзвінкість у кінці слова.
На межі кореня й суфікса явище оглушення також відсутнє.
Кінцеві приголосні префіксів [ж], [д], [б] зберігають дзвінкість: мі[жп]ланетний, на[дх]одити, о[бк]ладинка.
Приголосний [з] у кінці префіксів та прийменників не повинен оглушуватися: ро[зх]итати, бе[зп]еречний, чере[зс]илу.

Слайд 15

Слайд 16

Слайд 17

Слайд 18

Слайд 19

Творення форм вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників, основа чи корінь

яких закінчується звуками [с], [зꞌ], за допомогою суфікса -ш- супроводжується поєднанням явищ асиміляції й дисиміляції:

високий – вис+ -ш- ви[шш]ий(внаслідок асиміляції за акустичним сприйманням під впливом шиплячого щілинного[ш] попередній свистячий щілинний [с]змінюється на відповідний йому шиплячий [ш])– ви[шш]ий(у групі двох щілинних шиплячих внаслідок дисиміляції один із них, наступний, змінюється на шиплячу африкату [ч]– ви[шч]ий).

Слайд 20

Спрощення приголосних у групах приголосних в українській мові відбувається у таких

групах:
[ждн] – [жн]: тижня, тижневий, кожний;
[здн] – [зн]: проїзний, пізно;
[стн] – [сн]: радісний, чесний, якісний;
[слн] – [сл]:ремісник, умисний;
[стл] – [сл]: щасливий, улесливий, слати;
[стц] – [сц]: місце;
[скн] – [сн]: тиснути, писнути;
[сткл] – [скл]: скло;
[лнц] – [нц]: сонце;
[рдц] – [рц]: серце;
[стсꞌк] – [сꞌк]: міський(від місто).

Слайд 21

Довідка: Спрощення приголосних спостерігається у формі давального/місцевого відмінка однини іменників жіночого

роду(невістці, поїздці, хустці, студентці, хористці, артистці), числівників шістнадцять, шістдесят, шістсот, а також у прикметниках, іменниках, утворених від іншомовних слів: кореспондентський, гігантський, туристський, інтелігентський, агентство, студентство та інше.
Вимова: правопис:
неві[сꞌцꞌ]і невістці
студе[нꞌцꞌ]і студентці
арти[сꞌцꞌ]і артистці
ші[с:]от шістсот
аге[нств]о агентство

Слайд 22

Слайд 23

Так, позиційні зіставлення прийменників у — в та сполучників і —

й дають можливість зробити висновок, що форми цих одиниць відрізняються одна від одної залежно від позиції, тобто фонемного оточення їх, наприклад: був у школі, але їздити в Ізмаїл. Таке явище називається чергуванням фонем.
В основі його лежать звукові зміни, які мовцями вже не усвідомлюються, як-от редукція звуків, а розглядаються як зміни форм мовних одиниць.

Фонеми є цеглинками мови, творять її форму. Через це можна зіставляти різні одиниці мови, знаходити спільне й відмінне в їхніх формах.

Слайд 24

Позиційні чергування фонем
У//в, і//й. Фонеми у та і вживаються між фонемами,

що реалізуються в приголосних звуках. Фонеми в та й вживаються між фонемами, що реалізуються у вигляді голосних звуків. Наприклад: приїхали в Індію, але прийшов увечері ; він і вона, але вранці й увечері; був у школі, але була в школі.
І//нульова фонема. Таке чергування характерне для прийменникових форм. Напр.: з ним, зі мною, ішов із тобою, піді мною, під дощем тощо.
Історичні чергування фонем
Під історичним чергуванням фонем розуміють такі чергування, які відбувалися в певний період формування звукової будови мови в результаті артикуляційної взаємодії звуків.
І//о//е. Фонеми о, е, що фонетично виражені звуками у відкритому складі, чергуються з і, що фонетично виражена звуком у закритому складі:
село — сіл великому — великім
ночі — ніч воля — вільний
Е//о після фонем, що фонетично виражені шиплячими приголосними. Напр.:
женити — жонатий шести — шостий пшениця — пшоно

Слайд 25

Слайд 26

Слайд 27

Слайд 28

Слайд 29

Слайд 30

Слайд 31

Слід знати норми наголошування слів: агеʹнт,бюлетеʹнь(бюлетеʹні), кулінаʹрія, діалоʹг, докумеʹнт,засуʹха, монолоʹг, ім’яʹ,

каталоʹг, некролоʹг, експеʹрт, жеʹвріти, квартаʹл, кіломеʹтр, коʹлія, компроміʹс, кропиваʹ, мереʹжа, одинаʹдцять, ознаʹка, оптоʹвий, партеʹр, пеняʹ, переʹпис, переʹпустка, піʹна, предмеʹт, приʹятель, приʹятелька, раʹзом, рукоʹпис, сереʹдина, сільськогосподаʹрський, спиʹна, співробіʹтник, тиʹтульний, урочиʹстий, феноʹмен, цемеʹнт, цеʹнтнер, черговиʹй, чотирнаʹдцять, шофеʹр(За Іваном Ющуком).

Фонетична система української мови

Содержание

ПЛАН 1. Звуки мови. Поняття про звуки мови, їх структура. Класифікація голосних.2.

Література:1. Караман С.О. Сучасна українська літературна мова: навч.пос. для студ. вищ.навч.