Содержание
- 2. Подкопаєва Лілія Олександрівна Подкопаєва ЛілІя народилася 15 серпня 1978, у Донецьку. Заслужений майстер спорту України (1994).
- 3. У 1996 р. на XXVI Олімпійських іграх в Атланті посіла перше місце в абсолютній першості, перше
- 4. Іван Мазепа Іва́н мазе́па-калединський (20 березня 1639, мазепинці — 21 вересня 1709, варниця) — український військовий,
- 5. ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа гната карого —
- 6. У 1883р. в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений
- 7. ПАТОН ЄВГЕН ОСКАРОВИЧ ПАТОН Євген Оскарович (05.03.1870, ніцца, франція - 12.08.1953, київ) - д.Т.Н., Професор, академік
- 8. В роки великої вітчизняної війни під його керівництвом та за безпосередньою участю були впроваджені в оборонну
- 9. ТІБЕРІЙ СІЛЬВАШІ Тіберій Йосипович Сільваші (народився 13 червня 1947 у м. Мукачеве, Закарпатська обл., СРСР) —
- 10. МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ ЛИСЕНКО Микола Віталійович Лисенко (1842-1912) — український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору,
- 11. Національний університет «Києво-Могилянська академія» Національний університет «києво-могилянська академія» (наукма або просто могилянка) — вищий навчальний заклад
- 12. У липні 2009 р. університет отримав статус дослідницького та автономного, зважаючи на своє значення у системі
- 13. ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ Острозька академія — перший вищий навчальний заклад у східній європі, найстарша українська науково-освітня установа,
- 14. У 1576 році князь василь костянтин острозький засновує слов'яно-греко-латинську академію в острозі. К.-В.Острозький вводив індивідуальне забезпечення
- 15. НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого – самоврядний (автономний) державний
- 16. Університет займає передові позиції в юридичній освіті. Про це свідчать результати всеукраїнського рейтингу вузів «Компас», що
- 17. Національна опера України імені Тараса Шевченка Націона́льна о́пера украї́ни і́мені тара́са шевче́нка — театр опери і
- 18. У 1983–1988 роках було здійснено капітальну реконструкцію театрального приміщення (архітектор борис жежерін). Реставратори внесли значні зміни
- 19. ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ ІМЕНІ СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ Львівський національний академічний театр опери та
- 20. КИЇВСЬКИЙ МЕМОРІАЛЬНИЙ БУДИНОК-МУЗЕЙ МИХАЙЛА БУЛГАКОВА Найвідоміший літературно-меморіальний музей української столиці. Він присвячений «київському Булгакову». Одночасно цей
- 21. Пам'ятник Тарасові Шевченку (Полтава) Пам'ятник тарасу шевченку в полтаві — пам'ятник великому українському поетові тарасу григоровичу
- 22. Опис Пам'ятник споруджено за проектом скульптора І.П.Кавалерідзе із залізобетону. На формах пам'ятника позначився вплив художніх принципів
- 23. БАТЬКІВЩИНА - МАТИ «Батьківщи́на-ма́ти» — монументальна скульптура в Києві, розташована на високому правому березі Дніпра на
- 24. Загальна висота монументу з постаментом — 102 метри. Висота скульптури «Батьківщина-мати» (від п'єдесталу до кінчика меча)
- 25. ПАМ’ЯТНИК «МОКРИНІ І ЛУЇДЖИ» Пам'ятник справжньому коханню відкрили в Києві. Монумент знаходиться у Маріїнському парку біля
- 26. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН ПЕТРОВИЧ Котляре́вський Іва́н Петро́вич (29 серпня (9 вересня) 1769, Полтава — 29 жовтня (10
- 27. Народився в Полтаві, нині Україна (тоді Полтавський полк Війська Запорозького, Гетьманщина під протекторатом Російської імперії) в
- 28. ГРИГО́РІЙ ТРОХИ́МОВИЧ КИТА́СТИЙ Григо́рій Трохи́мович Кита́стий (*17 січня 1907, Кобеляки, Полтавська область — †6 квітня 1984,
- 29. У 1935 році залишки раніше в 1934 р. розформованих Полтавська і Київська капелі зібрали в —
- 30. ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА Льві́вський націона́льний університе́т і́мені Іва́на Франка́ (1918–1939-го Університет Яна Казимира)
- 31. МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДОМАШНЬОЇ ІКОНИ Музей української домашньої ікони XVII–XX вв. є частиною історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»,
- 33. Скачать презентацию
Подкопаєва Лілія Олександрівна
Подкопаєва ЛілІя народилася 15 серпня 1978, у Донецьку.
Заслужений майстер
Подкопаєва Лілія Олександрівна
Подкопаєва ЛілІя народилася 15 серпня 1978, у Донецьку.
Заслужений майстер
Про її життя та спортивні досягнення написані книги, зняті фільми у багатьох країнах світу. Їй присвячені вірші, пісні, картини, скульптури...
Авторський елемент Лілії Подкопаєвої - "Двійне сальто вперед з обертом на 180 градусів" досі у світі не повторив ніхто.
Абсолютна чемпіонка світу (1995, Японія, Сабає), Європи (1996, Великобританія, Бірмінгем). Володарка Кубка Європи (1995).
У 1996 р. на XXVI Олімпійських іграх в Атланті посіла перше
У 1996 р. на XXVI Олімпійських іграх в Атланті посіла перше
Виступала за товариство "Динамо".
Володарка 45 золотих, 21 срібної та 14 бронзових медалей.
Організатор турніру "Золота лілія".
Переможниця другого сезону українського шоу "Танці з зірками".
Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1995), хрестом "За мужність" (1996), орденами: "За заслуги" ІІ. ступеня, Святого Станіслава.
Іван Мазепа
Іва́н мазе́па-калединський (20 березня 1639, мазепинці — 21 вересня 1709,
Іван Мазепа
Іва́н мазе́па-калединський (20 березня 1639, мазепинці — 21 вересня 1709,
ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ
Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа гната
ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ
Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа гната
Народився 17 вересня 1845р. В родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку.
Навчався в бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. Працював писарчуком станового пристава в містечку мала виска, пізніше — канцеляристом міської управи.
У 1864р. На службі в повітовому суді.
У 1865р. Переїхав до єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, став членом нелегального народовольського гуртка опанаса михалевича.
У 1870 р. Одружився з надією карлівною тарковською. Мав 7 дітей.
У 1881р. Втратив дружину надію, наступного року померла дочка галина.
У 1883р. в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат
У 1883р. в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат
У 1883р. одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького.
У 1884р. заарештований і засланий до Новочеркаська.
У 1886р. у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого.
У 1888р. вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата — Панаса Саксаганського.
У 1890р. вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».
1900–1904 — створив власну трупу.
15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування. П’єси: Бурлака (1883) Безталанна (1884) Бондарівна (1884) Розумний і дурень (1885) Наймичка (1885) Мартин Боруля (1886) Гроші (1889) Сто тисяч (1889) Батькова казка (1892) Паливода XVIII століття (1893) Лиха іскра поле спалить і сама щезне (1895) Понад Дніпром (1897) Чумаки (1897) Сава Чалий (1899) Хазяїн (1900) Гандзя (1902) Суета (1903) Житейськеє море (1904)
ПАТОН ЄВГЕН ОСКАРОВИЧ
ПАТОН Євген Оскарович (05.03.1870, ніцца, франція - 12.08.1953, київ)
ПАТОН ЄВГЕН ОСКАРОВИЧ
ПАТОН Євген Оскарович (05.03.1870, ніцца, франція - 12.08.1953, київ)
В роки великої вітчизняної війни під його керівництвом та за безпосередньою
В роки великої вітчизняної війни під його керівництвом та за безпосередньою
Герой соціалістичної праці (1943).
Лауреат державної премії срср (1941).
Автор понад 190 наукових праць, в тому числі багатьох підручників. Основні них: «листові шарніри урівноважених мостових ферм» (1899), «залізні мости» (1902-1907), «відновлення зруйнованих мостів» (1918), «розрахунок і проектування електрозварних конструкцій в промисловому будівництві» (1933), «автоматичне зварювання голим електродом під шаром флюсу» (1940), «автоматичне дугове електрозварювання» (1947), «про зварні мости» (1948), «вибрані праці» (1959-1961).
ТІБЕРІЙ СІЛЬВАШІ
Тіберій Йосипович Сільваші (народився 13 червня 1947 у м. Мукачеве,
ТІБЕРІЙ СІЛЬВАШІ
Тіберій Йосипович Сільваші (народився 13 червня 1947 у м. Мукачеве,
У 1962—66 роках навчався у республіканській художній школі імені Т. Шевченка у Києві. З 1965 по 1972 роки навчався у Київському державному художньому інституті. З 1978 року — член спілки художників України.
Живописець Тіберій Сільваші найяскравіший представник українського contemporary art. Він постійно експериментує, а свої результати виставляє на показ публіці. Сучасники вважають Сільваші лідером школи українських абстракціоністів.
МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ ЛИСЕНКО
Микола Віталійович Лисенко (1842-1912) — український композитор,
МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ ЛИСЕНКО
Микола Віталійович Лисенко (1842-1912) — український композитор,
Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Національний університет «києво-могилянська академія» (наукма або просто могилянка)
Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Національний університет «києво-могилянська академія» (наукма або просто могилянка)
Згідно з актуальними оцінками якості навчання та кваліфікації випускників, наукма посідав четверте (компас, 2011 р.) Та п'яте місце (дзеркало тижня, 2010 р.) В україні.
У липні 2009 р. університет отримав статус дослідницького
та автономного, зважаючи
У липні 2009 р. університет отримав статус дослідницького
та автономного, зважаючи
в Україні. 2009 р. згідно з моніторингом
наукових установ і вищих навчальних закладів відповідно
до рівня міжнародного цитування НаУКМА поточно
посіла 36 місце серед вищих навчальних закладів України.
НаУКМА увійшов до п'ятірки найкращих вищих навчальних
закладів ІІІ та IV рівнів акредитації згідно з рейтингом
«Софія Київська». НаУКМА, як і жоден інший університет
України, не входить до числа провідних університетів світу
згідно з найвідомішими академічними рейтингами,
такими як Академічний рейтинг університетів світу, THES - QS World University Rankings
та Вебометричний рейтинг університетів світу.
Згідно з рейтингами провідних університетів світу, НаУКМА посідав 15 304-е місце у світі
(Webometrics, 2012 р.) або 8 447-е місце в світі (4 International Colleges & Universities, 2012 р.).
Викладачка кафедри політології Наталя Амельченко була відзначена журналом «Фокус» як одна з десяти найкращих університетських викладачів України.
ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ
Острозька академія — перший вищий навчальний заклад у східній європі, найстарша
ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ
Острозька академія — перший вищий навчальний заклад у східній європі, найстарша
Заснування острозької академії відносять до 1576 р. Вибір острога пояснюється такими причинами:
Зростанням економічного значення міста (особливо після остаточного утвердження тут В.-К. Острозького у 1574—1576 рр.,
Центральним положенням його серед володінь князів острозьких (їх «домоначальний град»);
Розташуванням тут одного з центрів єпархії (луцького і острозького єпископства) з кафедральним собором (замкова богоявленська церква),
Існуванням культурних традицій (церкви і монастирі
з їх бібліотеками, розвиток іконопису та музичного
(хорового в першу чергу) мистецтва та ін..
Острозька школа (академія) — перший вищий
навчальний заклад у східній європі, найстарша
українська науково-освітня установа ( вільнюський
университет —1570).
У 1576 році князь василь костянтин острозький засновує слов'яно-греко-латинську академію в
У 1576 році князь василь костянтин острозький засновує слов'яно-греко-латинську академію в
Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця — княжна Гальшка Острозька. 7 лютого 1577 р. — Перша згадка про академію в передмові до книги Петра Скарги «Про єдність костьолу божого». В основу діяльності острозької академії було покладено традиційне для середньовічної європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Студенти острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Першим ректором академії був письменник Г.Смотрицьки, викладачами — видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Дем'ян Наливайко, Христофор Філалет, І. Лятос, Кирило Лукаріс та ін. Острозька академія мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі. Вихованцями школи були: відомий учений і письменник Мелетій Смотрицький, гетьман Петро Сагайдачний та ін.,
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Історія університету починається ще з XIX ст., коли 17 листопада 1804 р. за наказом імператора Олександра І створено Харківський імператорський університет, до складу якого входило відділення моральних та політичних наук. У 1835 р. його офіційно перейменовано на юридичний факультет університету. У різні роки тут працювали знані фахівці правознавства, такі як професори М.М. Алексєєнко, Л.Є. Владимиров, М.А. Гредескул, В.П. Даневський, І.І. Дитятін, Л.Н. Загурський, Д.І. Каченовський, О.В. Куніцин, М.О. Куплеваський, О.І. Палюмбецький, А.М. Стоянов, М.О. Таубе, І.Ф. Тимковський, М.П. Чубинський та ін.
Університет займає передові позиції в юридичній освіті. Про це свідчать результати
Університет займає передові позиції в юридичній освіті. Про це свідчать результати
Університет має розширені міжнародні зв’язки. Налагоджено співпрацю й укладено договори з навчальними закладами Великої Британії, В’єтнаму, Іспанії, Німеччини, Польщі, Росії, Сполучених Штатів Америки, Узбекистану, Франції та інших країн. Він є учасником спільних європейських проектів у рамках програми Темпус-Тасіс та багатьох інших міжнародних проектів.
Національна опера України імені Тараса Шевченка
Націона́льна о́пера украї́ни і́мені тара́са шевче́нка
Національна опера України імені Тараса Шевченка
Націона́льна о́пера украї́ни і́мені тара́са шевче́нка
Незважаючи на свою відносно коротку історію, театр здобув визнання далеко за межами україни. Самобутні інтерпретації класичної музичної спадщини і сучасних творів, виняткової злагодженості оркестр і хор, талановиті репетиційних залів, гримувальних кімнат, було обладнано спеціальний хоровий клас. Також було збільшено солісти, яскраві й самобутні виконавські традиції дозволили театру досягти мистецьких вершин і посісти важливе місце в сьогоденній музичній культурі європи.
У 1983–1988 роках було здійснено капітальну реконструкцію театрального приміщення (архітектор борис
У 1983–1988 роках було здійснено капітальну реконструкцію театрального приміщення (архітектор борис
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ ІМЕНІ СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ
Львівський національний
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ ІМЕНІ СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ
Львівський національний
Будівництво театру розпочалось у червні 1897 року за проектом архітектора Зигмунта Горголевського — автора багатьох монументальних споруд Польщі і Німеччини.
Відкрився театр для глядача 4 жовтня 1900 р. Прем'єрою лірико-драматичної опери «Янек» Владислава Желенського — про життя карпатських верховинців. Головну партію співав український тенор Олександр Мишуга. В урочистому відкритті взяли участь письменник Генрик Сенкевич, композитор Ігнацій Ян Падеревський та делегації з різних європейських театрів.
КИЇВСЬКИЙ МЕМОРІАЛЬНИЙ БУДИНОК-МУЗЕЙ МИХАЙЛА БУЛГАКОВА
Найвідоміший літературно-меморіальний музей української столиці. Він присвячений
КИЇВСЬКИЙ МЕМОРІАЛЬНИЙ БУДИНОК-МУЗЕЙ МИХАЙЛА БУЛГАКОВА
Найвідоміший літературно-меморіальний музей української столиці. Він присвячений
Меморіальне і літературне середовище сплітаються тут в дивні вузли, розширюючись до «п'ятого виміру» - і тоді шафа стає дверима «недоброї» московської квартири, яка водночас - двері в квартиру київську, в справжній кабінет господаря будинку.
Пам'ятник Тарасові Шевченку (Полтава)
Пам'ятник тарасу шевченку в полтаві — пам'ятник великому
Пам'ятник Тарасові Шевченку (Полтава)
Пам'ятник тарасу шевченку в полтаві — пам'ятник великому
Загальні дані та історія. Полтавський пам'ятник тарасу шевченку розташований петровському парку (або як його ще називають парк "сонячний"), навпроти полтавського краєзнавчого музею, видатним українським скульптором іваном кавалерідзе у стилі конструктивізм. Відкрито пам'ятник 12 березня 1926 року. З цієї нагоди на місці відкриття відбувся мітинг жителів полтави, навколишніх сіл та гостей з інших міст. Коли спало покривало, полинула знайома всім мелодія композитора гордія гладкого і кількатисячний хор заспівав «заповіт» Т. Г. Шевченка.
Опис
Пам'ятник споруджено за проектом скульптора І.П.Кавалерідзе із залізобетону. На формах пам'ятника
Опис
Пам'ятник споруджено за проектом скульптора І.П.Кавалерідзе із залізобетону. На формах пам'ятника
Висота фігури Т. Г. Шевченка — 1,8 м,
висота постаменту — 3,2 м.
БАТЬКІВЩИНА - МАТИ
«Батьківщи́на-ма́ти» — монументальна скульптура в Києві, розташована на високому правому березі Дніпра на
БАТЬКІВЩИНА - МАТИ
«Батьківщи́на-ма́ти» — монументальна скульптура в Києві, розташована на високому правому березі Дніпра на
Автор монументу — народний художник СРСР скульптор в. З. Бородай.
Спочатку пам'ятник замислювався як символ не батьківщини, а перемоги, проте назва «батьківщина-мати» увійшла до ужитку майже відразу ж після зведення.
Перший проект «батьківщини-матері» розробив ще в 1970-х роках скульптор Євгеній Вучетич, але спорудження почалося набагато пізніше. Коли в 1974 році Євгеній Вучетич помер, проект взяв на себе український скульптор Василь Бородай. Український архітектор змінив проект скульптури і почав її будівництво.
Спочатку передбачалося, що на постаменті підноситиметься 90-метрова бронзова з позолотою фігура жінки. Біля підніжжя статуї з 30-метрової висоти повинен був текти до дніпра водоспад, з обох боків якого воїни форсували річку.
Статуя ліплена із образу Борзнянки, скульпторки Ггалини Никифорівни Кальченко.
Загальна висота монументу з постаментом — 102 метри.
Висота скульптури «Батьківщина-мати» (від п'єдесталу до кінчика меча) —
Висота скульптури «Батьківщина-мати» (від п'єдесталу до кінчика меча) —
В одній руці статуя тримає 16-метровий меч вагою в 9 тонн, а в іншій — щит розміром 13 на 8 метрів з гербом срср (вагою в 13 тонн).
Вся споруда — суцільнозварна і важить 450 тонн.
Сам каркас починається на глибині 17,8 метра (від входу в музей). На цю глибину йде бетонний колодязь діаметром 34 метри.
На щиті «батьківщина-мати» є оглядовий майданчик.
В середині скульптури знаходяться два ліфти: один з ліфтів піднімається з дев'ятьма зупинками до самої «голови» «матері-батьківщини», в якій є люки і технічні майданчики. Можна піднятися в «руку» з щитом і в іншу — з мечем. Там теж є монтажні майданчики.
На найвищій точці меча є спеціальний пристрій для гасіння коливань вітрового навантаження.
ПАМ’ЯТНИК
«МОКРИНІ І ЛУЇДЖИ»
Пам'ятник справжньому коханню відкрили в Києві. Монумент знаходиться
ПАМ’ЯТНИК
«МОКРИНІ І ЛУЇДЖИ»
Пам'ятник справжньому коханню відкрили в Києві. Монумент знаходиться
Ця скульптура увіковічила двох іще живих людей – італійця та українку, яких звела і розлучила війна.
Мокрина Юрзук та Луїджи Педутто познайомилися в німецькому таборі 1943-го, де були на примусових роботах. Вони зустрічалися там 2 роки, а коли війна закінчилася, радянська влада не дозволила українці поїхати до Італії з коханим.
Зустрілися вони лише за 60 років – саме момент їхньої зустрічі і закарбували в пам'ятнику. Луїджи прохав Мокрину одружитись і жити разом – в Україні чи в Італії.
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН ПЕТРОВИЧ
Котляре́вський Іва́н Петро́вич (29 серпня (9 вересня) 1769, Полтава — 29 жовтня (10 листопада) 1838, там само) — український письменник, поет, драматург, основоположник
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН ПЕТРОВИЧ
Котляре́вський Іва́н Петро́вич (29 серпня (9 вересня) 1769, Полтава — 29 жовтня (10 листопада) 1838, там само) — український письменник, поет, драматург, основоположник
У 1804 році написав «Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну» (вперше опублікована Яковом Головацьким у журналі «Пчела» в 1849 році). Попри дещо «сервілістичний» (за визначенням Бориса Грінченка) сюжет (оспівування царського урядовця), твір позначений яскравим народним гумором, а також має окремі елементи соціальної сатири (критика «панів-людоїдів», що «зо злої волі не дають орати нив», тощо).
У 1819 році написав для Полтавського театру п'єсу «Наталка Полтавка» (надрукована 1838 року) і водевіль «Москаль-чарівник» (надрукований 1841 року), які стали основою започаткування нової української драматургії. Микола Лисенко, використавши доробок своїх попередників (Анатолія Барсицького, Алоїза Єдлічки) створив оперу «Наталка-Полтавка».
Народився в Полтаві, нині Україна (тоді Полтавський полк Війська Запорозького, Гетьманщина
Народився в Полтаві, нині Україна (тоді Полтавський полк Війська Запорозького, Гетьманщина
У 1817–1821 роках — директор Полтавського вільного театру. У 1818 році разом з Василем Лукашевичем, Володимиром Тарновським та іншими входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року. За свідченнями декабриста Матвія Муравйова-Апостола, які він дав під час слідства у справі декабристів, член Малоросійського таємного товариства[1]. Слідчий комітет залишив це без уваги. Котляревський сприяв у 1822 році викупові з кріпацтва українського і російського актора Михайла Щепкіна. У 1827–1835 роках — попечитель «богоугодних» закладів. Помер і похований у Полтаві (на час смерті Полтавська губернія, Російська імперія).
ГРИГО́РІЙ ТРОХИ́МОВИЧ КИТА́СТИЙ
Григо́рій Трохи́мович Кита́стий (*17 січня 1907, Кобеляки, Полтавська область
ГРИГО́РІЙ ТРОХИ́МОВИЧ КИТА́СТИЙ
Григо́рій Трохи́мович Кита́стий (*17 січня 1907, Кобеляки, Полтавська область
Народився у селянській родині, що вела свій родовід з «козацького стану». Ще з молодих років він цікавився мистецтвом і був учасником різних гуртків: музичного, драматичного та співочого.
На 20-му році життя Г. Китастий вступив до Полтавського музичного технікуму на вокально-хоровий відділ. Нелегко було вчитися і заробляти собі на хліб. У своїй «Автобіографії» він з вдячністю згадує директора технікуму, керівника Полтавської хорової капелі Федора Попадича, котрий, очевидно, помітивши неабиякий хист свого учня, приділяв йому особливу увагу, піклувався й про поліпшення умов його життя. У 1930 році по закінченні музичного технікуму вступив до Київського музично-драматичного інституту ім. Миколи Лисенка. Навчаючись на диригентсько-капельмейстерському факультеті, оволодівав технікою гри на скрипці і корнеті, та на бандурі. Після закінчення курсу навчання на хормейстерському факультеті, у 1933 році, за порадою теоретика Г. Любомирського, переходить на композиторський факультет. Під час навчання часто виступав як бандурист у складі агіткультбригад. Тоді ж він познайомився з бандуристами Київської капелі, з якою спочатку час від часу виступав у концертах, а пізніше, у прикінці 1935 році, став дійсним її членом.
У 1935 році залишки раніше в 1934 р. розформованих Полтавська і
У 1935 році залишки раніше в 1934 р. розформованих Полтавська і
З початком Другої світової війни Капела була розформована. Молодших за віком призвали до діючих бойових з'єднань, а старших — на копання протитанкових ровів навколо Києва. З тих, що пішли на фронт, багато загинуло, дехто потрапив у полон, серед них був і Григорій Китастий. З полону йому пощастило втекти і повернутися у Київ. В окупованому німцями місті де долучився до інших 16 артистів вже сформованим ядром Капелу, давши їй ім'я Тараса Шевченка. Після довгого чекання на початку 1942 року німецька влада дозволила двотижневі гастролі Капелі по селах Київщини. Концерти мали шалений успіх, і це окриляло артистів. Весною Капела виїхала у концертну подорож по Волині і Галичині, з якої колектив було відізвано до Києва і невдовзі, у вересні 1942 року, під виглядом гастролей вивезено до Райху. Два місяці артисти провели у таборі гостарбайтерів (робітників зі сходу) Шупен 43 в Гамбурзі. Працювали у клепальному цеху, виготовляючи якісь деталі для підводних човнів. У святкові дні давали концерти для робітників табору. Завдяки втручанню редактора газети для остарбайтерів «Українець» Андрієві Лицеву, Капелу вдалося вирвати з табору. Наприкінці листопаду надійшло повідомлення з Берліну про переведення колективу на концертну роботу. Залишаючись в статусі гостарбайтерів протягом усієї війни, капелани постійно роз'їжджали по німецьких містах, де було найбільше українських робітників, доводилося виступати і перед інтернаціональними аудиторіями. Скрізь їх виступи проходили з тріумфом.
У 1943—1944 роках Капела 9 місяців перебувала на гастролях в Галичині. Зокрема 8 – 9 березня 1943 року Капела бандуристів знаходилась в Дрогобичі і дала в місті два концерти[1]. У Турці капелани зустріли поета Івана Багряного. Г. Китастий подружив із ним, і ця дружба й творча співпраця тривали до останніх днів життя Івана Багряного (1963). У Турці поет написав кілька патріотичних бойових віршів, які окрилив Г. Китастий. Вони одразу увійшли до репертуару Капели, з яким вона виступала в селах, містах Західної України та в лісах перед вояками Української Повстанської Армії (УПА). Після закінчення війни музиканти Капели опинилися в таборі переміщених осіб. Г. Китастий невтомно працював над концертними програмами Капели, виступи якої користувалися непересічним успіхом у таборах для переміщених осіб у Західній Європі. В 1946 році, перебуваючи в захопленні від постаті Юрія Тютюнника, Китастий разом з Іваном Багряним написав «Пісню про Тютюнника» .
Г. Китастий жив у Детройті, пізніше короткий час у Каліфорнії, в 1964 році переїхав до Чикаго, де очолив перший ансамбль бандуристів Об'єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ).
Наприкінці 1967 року він втретій раз оженився і переїхав до Клівленду і звідти автомобілем їздив у Детройт на проби (репетиції) Капели Бандуристів.
Інтереси митця не обмежувалися мистецтвом. Він був активним у суспільному та політичному житгі української громади в діаспорі, з задоволенням грав у шахи.
На честь 70-річчя Григорія Китастого осередок Української Революційної Демократичної Партії (УРДП), членом якої він був, привітав його виданням «Збірника на пошану Григорія Китастого». Книга вийшла у 1980 році коштом Фундації ім. Івана Багряного й містить розвідки, статті, рецензії, спогади, а також вірші, присвячені ювілярові, та деякі його твори.
Могила Г. Китастого в Банд Брук, США.
У 1984 році Григорій Китастий несподівано захворів і 6 квітня помер від раку в Сан-Діеґо, Каліфорнії. Похований на українському православному кладовищі, побіч церкви-пам'ятника в Баунд-Бруці, в штаті Нью-Джерсі (США).
Звання «Герой України»
Указом Президента України Віктора Ющенко № 1077/2008 від 25 листопада 2008 року за визначний особистий внесок у справу національного і духовного відродження України, поширення української культури і кобзарського мистецтва у світі колишньому диригенту і керівнику Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США Григорію Трохимовичу Китастому посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
Льві́вський націона́льний університе́т і́мені Іва́на Франка́
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
Льві́вський націона́льний університе́т і́мені Іва́на Франка́
Згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658 р.) між Україною та Річчю Посполитою польський уряд обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи-академії: одну в Києві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце. Академіям було обіцяно такі самі права університету, якими користувався Краківський університет. Впливові кола Речі Посполитої не виключали й того, що під тиском певних політичних обставин в Україні могли утворитися власні національні університети. Тоді ж єзуїтський орден у справі захисту католицизму в Україні покладав особливі надії на свій осередок у Львові. Єзуїти з'явились у Львові ще наприкінці XVI ст., а в 1608 р. відкрили тут свою середню школу-колегію. До середини XVII ст. ця колегія занепала, але все ж була врятована єзуїтами від загибелі, оскільки користувалась опікою і підтримкою польських магнатів. Єзуїти розуміли можливість створення на основі братської школи у Львові університету, тому постійно домагались перетворення своєї колегії в академію. Після неодноразових клопотань король Ян ІІ Казимир 20 січня 1661 р. підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. Однак відразу ж після підписання диплому створення академії зустріло рішучу опозицію Краківського університету та окремих впливових осіб держави, що його підтримували. Незважаючи на перешкоди, у Львівській академії навчання велося за зразком інших європейських академій. А згодом польський король Август III Фрідріх у 1758 р. затвердив диплом від 20 січня 1661 р., виданий Яном ІІ Казимиром. Академію закрили у 1773 році. Від часу заснування і до 1773 р. Львівський університет повністю перебував під контролем єзуїтського ордену і підпорядковувався генералові єзуїтів у Римі. На чолі університету стояв ректор. Приміщення університету було поблизу Краківської вулиці в центрі Львова. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення, мав свою бібліотеку, найбільшу у Львові друкарню.
МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДОМАШНЬОЇ ІКОНИ
Музей української домашньої ікони XVII–XX вв. є частиною
МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДОМАШНЬОЇ ІКОНИ
Музей української домашньої ікони XVII–XX вв. є частиною
В основі музейного фонду — особиста колекція домашніх ікон, зібраних відомим українським лікарем і громадським діячем, доктором Ольгою Богомолець. Зараз фонд налічує до 5000 одиниць зберігання з різних куточків України — Київської області, Слобожанщини, Поділля, Волині, Полісся, Сіверщини, Таврії, Буковини, Галичини, Закарпаття, Запоріжжя. Ікони, представлені в експозиції Музею, несуть на собі специфічні риси регіональних традицій українського іконопису. Серед них не тільки православні, а й католицькі і унійні ікони. Власне заради Музею української домашньої ікони і створювався весь історико-культурний комплекс в Радомишлі, коли перед Ольгою Богомолець стало питання про пошук приміщення для її колекції. За задумом господині колекції, зібрані нею ікони повинні бути таким чином повернені людям і тим самим сприяти поверненню їх історичної пам'яті. Першу ікону для своєї колекції (лик Ісуса Христа) Ольга Богомолець купила всього за 1 гривню навесні 1997 року на одному з «блошиних ринків» Сінного базару в Києві. Надалі колекція поповнювалася з різних джерел. Багато з ікон, так само як і перша, були куплені на барахолках, «товчках» і «блошиних ринках». За словами Ольги Богомолець, це були «ікони-сироти». Деякі з ікон були подаровані. Образи, зібрані в колекції Музею української домашніх ікон, написані як професійними майстрами, так і талановитими аматорами з простолюду. Всі вони в різній мірі володіли технікою малювання. Проте їх творіння цінні, перш за все, тим, що дають нам недогматичне, живе народне бачення невидимого, духовного світу. Іноді народні художники використовували для своїх картин сюжети не тільки біблійні або євангельські, а й української народної християнської міфології.