Загрози національній безпеці України

корупцію найбільшою
загрозою для національної безпеки України.
Саме корупційний фактор лідирує у списку
внутрішніх загроз, а також посідає одне з перших місць серед зовнішніх.
«За шкалою від 0 до 10 балів серед різних внутрішніх і зовнішніх загроз найбільший середній бал отримала корупція
– 8,54. Причому, серед зовнішніх вона
отримала 7,67 бала», – зазначив директор
соціологічної служби Центру Разумкова 
Корупція у Збройних силах – загроза, яка підриває боєздатність

територіальні претензії з боку інших держав;
спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;
воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України;

самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України;
можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об'єднань національних меншин та релігійних громад
загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України;
структурна та функціональна незбалансованість політичної системи суспільства, нездатність окремих її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці;

окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян;
поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності;
злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму;
загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів на території України;
можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів;
спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави;
прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України;

ураження і засобів її доставки;
недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;
нелегальна міграція;
можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти
чи у протистояння з іншими державами;
нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;
небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою та озброєнням нового покоління Збройних Сил України, інших військових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності;
повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Воєнної організації та оборонно-промислового комплексу України;
накопичення великої кількості застарілої та не потрібної для Збройних Сил України військової техніки, озброєння, вибухових речовин;
незавершеність договірно-правового оформлення і недостатнє облаштування державного кордону України;
незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно
важливих напрямах інноваційного розвитку;
ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;
нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам;
зростання кредитних ризиків;
критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення; загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України;
недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці;
критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;
нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;
велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;
небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;
неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;
критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;
неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;
переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними;

їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;
неефективність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення;
криза системи охорони здоров'я і соціального захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров'я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб;
загострення демографічної кризи;
зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства;
прояви моральної та духовної деградації суспільства;
зростання дитячої та підліткової бездоглядності, безпритульності, бродяжництва.

політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;
низька конкурентоспроможність продукції;
нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії;
зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;
відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України;

ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів;
нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних;
неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи;
погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води;
загострення техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро;
неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів;
неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;
небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного, тероризму;
посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій;
застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів;