Планета Марс - презентация по Астрономии скачать бесплатно

Август 31, 2022

Главная
Астрономия
Планета Марс - презентация по Астрономии скачать бесплатно

Содержание

2. Марс – четверта планета Сонячної системи, яка з періодом 687 земних діб рухається навколо Сонця на
3. Вісь його обертання нахилена до площини орбіти під кутом 25°, завдяки чому на Марсі відбувається зміна
4. Великі протистояння повторюються через кожні 15 років і трапляються у серпні – на початку вересня. У
5. Вони зберігають свою форму в часі, що дозволило скласти точні карти поверхні. Поблизу полюсів восени утворюються
6. Підчас великого протистояння 1877 року італійський астроном Дж. Скіапареллі повідомив про відкриття ним на поверхні Марса
7. Виявилося, що Марс, як і Місяць, укритий кратерами. Але, наприклад. така ділянка, як Еллада – величезна
8. Біля екватора планети розташована головна геологічна особливість Марса – вулкано-тектонічний регіон Фарсіда, який, окрім того, є
9. На особливу увагу заслуговує рифтова долина Маринер понад 4000 км. завдовжки і до 200 км. завширшки.
10. Марсіанський грунт – це дрібнодисперсний матеріал (реголіт), в якому міститься 15-20 % кремнію, 12-16 % заліза,
11. Температурні умови на Марсі визначаються його відстанню від Сонця, густиною та складом атмосфери, а також оптичними
12. Найсильніші пилові бурі можуть тривати по декілька місяців і повністю закривати поверхню. Через невелику силу тяжіння
13. Багато цінної інформації отримали астрономи від марсохода „ Соджорнер ”, який працював на поверхні Марса у
14. В існуванні двох супутників Марса не сумнівався свого часу Кеплер, як це видно з його листа
16. Скачать презентацию

Слайд 2

Марс – четверта планета Сонячної системи, яка з періодом 687 земних

діб рухається навколо Сонця на середній відстані 228 млн. км. За розмірами Марс майже вдвічі, а за масою – в дев’ять разів менший від Землі

Слайд 3

Вісь його обертання нахилена до площини орбіти під кутом 25°, завдяки чому

на Марсі відбувається зміна пір року, а тривалість доби лише на 20 хв. менша за земну. Напрямок на точку перигелію Марса близький до напрямку на точку афелію Землі. Тому коли обидві планети у своєму русі навколо Сонця опиняються поблизу цих точок водночас, тобто Марс перебуває у протистоянні до Землі, віддаль між ними стає найменшою – 56 млн. км. Таке взаємне положення Землі та Марса називається великим протистоянням.

Слайд 4

Великі протистояння повторюються через кожні 15 років і трапляються у серпні

– на початку вересня. У цей час Марс повернутий до Землі південним полюсом, і тому його південна півкуля вивчена краще, ніж північна. Марс має розріджену атмосферу. Це дозволяє вивчати його поверхню безпосередньо з Землі. Дві третини поверхні Марса займають світлі ділянки, які отримали назву материків, близько третини – темні ділянки, названі морями.

Слайд 5

Вони зберігають свою форму в часі, що дозволило скласти точні карти поверхні.

Поблизу полюсів восени утворюються білі плями – полярні шапки, які зникають повністю або значно зменшуються в розмірах на початку літа.

Слайд 6

Підчас великого протистояння 1877 року італійський астроном Дж. Скіапареллі повідомив про відкриття

ним на поверхні Марса чітких ліній, які ніби перетинають марсіанські пустелі, і дав їм назву канали. Було навіть висловлено припущення, що це споруди, створені розумними істотами для транспортування води від полюсів планети у зневоднені при екваторіальні райони.

Слайд 7

Виявилося, що Марс, як і Місяць, укритий кратерами. Але, наприклад. така ділянка,

як Еллада – величезна чаша діаметром 1700 км., що лежить нижче навколишнього ландшафту на 5,5 км., – практично позбавлена кратерів. Є на Марсі також безладно розташовані пагорби і провалля, різного роду утворення, схожі на русла висохлих річок, системи вузьких тріщин, гірські райони і окремі гори вулканічного походження.

Слайд 8

Біля екватора планети розташована головна геологічна особливість Марса – вулкано-тектонічний регіон Фарсіда,

який, окрім того, є найважливішим погодотворчим фактором на планеті. Це вулканічне плато, яке здіймається над навколишньою територією на висоту до 4-5 км., а третина його площі – навіть на 8-9 км, є п’єдесталом для велетенських і давно згаслих вулканів 19-27 км. заввишки. Три з них розташовані в одну лінію, яка перетинає екватор. А четвертий, феноменальний у своїй грандіозності, знаходиться осторонь від них. Цей найбільший у Сонячній системі вулкан носить назву Олімп.

Слайд 9

На особливу увагу заслуговує рифтова долина Маринер понад 4000 км. завдовжки

і до 200 км. завширшки. Основою цієї рифтової долини є величезний (2500 Ч 75-150 Ч 6 км.) каньйон Титоніус Часма, що означає “ величезна безодня ” . На крутих схилах каньйону – зсуви та осипи, глибокі яруги. Його дно несе на собі сліди бурхливої діяльності потоків води. Оскільки зараз рідкої води на Марсі немає, то існує припущення, що в минулому клімат планети був значно теплішим, так що на ній існували моря і протікали річки.

Слайд 10

Марсіанський грунт – це дрібнодисперсний матеріал (реголіт), в якому міститься 15-20 %

кремнію, 12-16 % заліза, близько 10 % фосфору, 7 % марганцю та кобальту, а також кальцій, хром, нікель, ванадій, титан, молібден, цирконій та ін. Жодна з відомих земних гірських порід не збігається за складом з марсіанськими.

Слайд 11

Температурні умови на Марсі визначаються його відстанню від Сонця, густиною та складом

атмосфери, а також оптичними властивостями грунту. Найвища температура, зареєстрована на поверхні Марса, становить 300 К, але вона різна для світлих і темних ділянок, що лежать поряд. Тому говорять про середню температуру 230 К. На екваторі вона встановлюється приблизно через годину після полудня. Уночі температура навіть в екваторіальних районах знижується до 170 К, а в полярних – до 140 К. Такий великий перепад температур пояснюється малою теплопровідністю грунту.

Слайд 12

Найсильніші пилові бурі можуть тривати по декілька місяців і повністю закривати поверхню.

Через невелику силу тяжіння навіть після закінчення пилової бурі в повітрі зависає значна кількість пилинок, забарвлюючи небо у рожевий колір. Полярні шапки, які змінюють свої розміри в залежності від марсіанської пори року, складаються з твердої вуглекислоти. Улітку вона випаровується, залишаючи невелику ділянку водяного льоду завтовшки в кількасот метрів. Вважається, що вся вода на Марсі знаходиться у зв’язаному стані на полярних шапках і в шарі вічної мерзлоти.

Слайд 13

Багато цінної інформації отримали астрономи від марсохода „ Соджорнер ”, який працював

на поверхні Марса у другій половині 1997 р. Зокрема, він передав на Землю близько 40 стереоскопічних знімків поверхні планети. Життя на Марсі він не виявив.

Слайд 14

В існуванні двох супутників Марса не сумнівався свого часу Кеплер, як

це видно з його листа до Галілея: „Я... шалено хочу мати телескоп, щоб, якщо зможу, випередити вас у відкритті двох супутників, які обертаються навколо Марса ”. Під час протистояння Марса у серпні 1877 р. американець А. Холл, випробовуючи новий 66-сантиметровий рефрактор, узявся відкрити ці супутники. 2 серпня Холл уперше побачив супутник, згодом названий Деймосом (грец. „ жах ”), а 17 серпня він відкрив Фобос