- Главная
- Астрономия
- «Земля і Місяць» - презентация по Астрономии скачать бесплатно_
Содержание
- 2. Планети земної групи і планети-гіганти. Всі планети Сонячної системи діляться на дві групи: планети земної групи
- 3. Планети земної групи містять мало легких газів і багато тугоплавких елементів, таких як кремній і залізо.
- 4. До планет-гігантів відносять інші чотири планети Сонячної системи - Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Властивості планет-гігантів:
- 5. Земля-найчарівніша планета Сонячної системи Земля́ — третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій
- 6. Атмосфера Землі, її склад та шари. Атмосфера — це газова оболонка, що оточує .Землю. Наявність атмосфери
- 7. До неї входять десять газів. Домінують два з них: азот N2 – 78, 084% і кисень
- 8. Будова атмосфери З висотою різко зменшуються щільність і тиск атмосфери, а температура змінюється нерівномірно й складно.
- 10. Магнітне поле Землі (рос. магнитное поле Земли (геомагнитное поле), англ. geomagnetic field, Earth’s magnetism, terrestrial magnetic
- 11. Магнітні полюси Спрощено магнітне поле Землі можна уявити собі як поле магнітного диполя, нахиленого приблизно під
- 13. Екологічна система Землі перебуває у стані своєрідної стійкої рівноваги, тому невеликі збурення в атмосфері або зміни
- 14. Будова Землі. Геологічні дослідження показали, що температура всередині Землі кожні 34 м зростає на 1°С і
- 16. Радіус = 1738 км Велика піввісь орбіти = 384 400 км Орбітальний період = 27,321 661
- 18. Лібрації Між обертанням Місяця навколо власної осі і його обертанням навколо Землі існує відмінність: навколо Землі
- 19. Умови на поверхні Місяця Атмосфера Місяця вкрай розріджена. Коли поверхня не освітлена Сонцем, вміст газів над
- 20. Місяць не самосвітне тіло, як і всі планети. Спостерігати його можна лише тому, що він відбиває
- 21. Гравітаційна взаємодія. Гравітаційні сили між Землею і Місяцем викликають деякі цікаві ефекти. Найвідоміший з них —
- 23. Скачать презентацию
Планети земної групи і планети-гіганти.
Всі планети Сонячної системи діляться на дві
Планети земної групи і планети-гіганти.
Всі планети Сонячної системи діляться на дві
До планет земної групи належать Меркурій, Венера, Земля і Марс.
Властивості планет земної групи: планети земної групи перебувають близько до Сонця, тому отримують більше тепла, ніж планети-гіганти.
Планети земної групи містять мало легких газів і багато тугоплавких елементів,
Планети земної групи містять мало легких газів і багато тугоплавких елементів,
В порівнянні з планетами-гігантами, у планет земної групи невелика маса, тобто гравітаційні поля набагато менше, ніж у планет-гігантів, як різниться і склад і наявність атмосфери.
У планет земної групи немає кілець, і супутники мають тільки Земля та Марс.
На планетах земної групи найбільш ймовірне виникнення різних форм життя, тому до них прикута пильна увага всієї наукової спільноти.
До планет-гігантів відносять інші чотири планети Сонячної системи - Юпітер, Сатурн,
До планет-гігантів відносять інші чотири планети Сонячної системи - Юпітер, Сатурн,
Властивості планет-гігантів: вони всі отримують мало сонячної енергії, мають невелику середню щільність, так як складаються з легких хімічних елементів, таких, як водень і гелій.
У планет-гігантів більше швидкість обертання навколо своєї вісі, ніж у планет земної групи. Через велику швидкість обертання навколо своєї вісі планети-гіганти набувають форму, не дуже схожу на кулю, наприклад, Юпітер стиснутий на полюсах, що явно можна побачити в телескоп. Планети-гіганти мають дуже сильні гравітаційні поля, своїм тяжінням вони можуть змінити траєкторію польоту комети, тому у них безліч супутників та кільця, що складаються з каменів і пилу.
Земля-найчарівніша планета Сонячної системи
Земля́ — третя від Сонця планета Сонячної системи,
Земля-найчарівніша планета Сонячної системи
Земля́ — третя від Сонця планета Сонячної системи,
Атмосфера Землі, її склад та шари.
Атмосфера — це газова оболонка, що
Атмосфера Землі, її склад та шари.
Атмосфера — це газова оболонка, що
Атмосфера, як елемент глобальної екосистеми, виконує кілька основних функцій:
•захищає живі організми від згубного впливу космічних випромінювань та ударів метеоритів;
•регулює сезонні й добові коливання температури (якби на Землі не існувало атмосфери, то добові коливання температури досягали б ± 200 °С);
•є носієм тепла й вологи;
•є депо газів, які беруть участь у фотосинтезі й забезпечують дихання;
•зумовлює низку складних екзогенних процесів (вивітрювання гірських порід, діяльність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо).
Ту частину повітря, яка приблизно однакова в усіх куточках Землі й мало змінюється за день, тиждень чи навіть рік, назвали «постійною складовою атмосфери».
До неї входять десять газів. Домінують два з них: азот N2
До неї входять десять газів. Домінують два з них: азот N2
2. Аргон (Ar)- 0,934%
3. Вуглекислий газ (CO2)- 0,036%
4. Неон (Ne)- 0,0018%
5. Гелій (He)- 0,0000524%
6. Метан (CH4)- 0,0002%
7. Криптон (Kr)- 0,00014%
8. Водень (H)- 0,00005%
9. Ксенон (Xe)- 0,000009%
Будова атмосфери
З висотою різко зменшуються щільність і тиск атмосфери, а температура
Будова атмосфери
З висотою різко зменшуються щільність і тиск атмосфери, а температура
Тропосфера - найближчий до нас нижній шар атмосфери. Висота верхньої межі тропосфери залежить від температури: зимою вона ближче до земної поверхні, літом - дальше. Протягом доби коливання можуть сягати кількох кілометрів. Нагрівається за рахунок тепла нагрітої Сонцем земної поверхні. В тропосфері міститься до 80% вологи всієї атмосфери. Характерне постійне вертикальне перемішування повітря, - тут утворюються хмари, звідси випадають опади.
Тропопауза - її температура і висота змінюються зі зміною широти - від екватора до полюсів тропопауза знижується.
Стратосфера характеризується низьким тиском, розрідженням повітря, повною відсутністю водяної пари і значним вмістом озону - до 10-5 г/г повітря. Озоновий шар поглинає близько 97% ультрафіолетового компонента сонячної радіації, небезпечного для живих організмів.
Магнітне поле Землі (рос. магнитное поле Земли (геомагнитное поле), англ. geomagnetic
Магнітне поле Землі (рос. магнитное поле Земли (геомагнитное поле), англ. geomagnetic
Розрізняють:
головне (зумовлене механіко-електромагнітними процесами у зовнішньому шарі ядра Землі);
аномальне (пов’язане головним чином з намагніченістю гірських порід земної кори);
зовнішнє магнітне поле Землі (зумовлене електричними струмами, що існують у навколоземному космічному просторі, та індукованими у мантії Землі).
У навколоземному космічному просторі магнітне поле Землі утворює магнітосферу.
Вивчення геомагнітного поля має велике значення, зокрема для орієнтування на місцевості, розвитку радіозв’язку, магнітних методів розвідки корисних копалин тощо.
Магнітне поле Землі змінюється в межах від 30 мкТ в районі екватора до 60 мкТ в районі полюсів.
Магнітні полюси
Спрощено магнітне поле Землі можна уявити собі як поле магнітного
Магнітні полюси
Спрощено магнітне поле Землі можна уявити собі як поле магнітного
Північний та південний плюси Землі, як і геомагнітні полюси, не є фіксованими і з часом зміщуюються. Північний магнітний полюс нещодавно покинув територію Канади й рухається в напрямку Росії.
Екологічна система Землі перебуває у стані своєрідної стійкої рівноваги, тому невеликі
Екологічна система Землі перебуває у стані своєрідної стійкої рівноваги, тому невеликі
Будова Землі. Геологічні дослідження показали, що температура всередині Землі кожні 34
Будова Землі. Геологічні дослідження показали, що температура всередині Землі кожні 34
Парниковий ефект створює плівка в парнику, якою накривають грядку. Удень сонячне світло проходить крізь плівку і нагріває землю. Якщо ґрунт темного кольору, то у зворотному напрямку випромінюється енергія в інфрачервоній частині спектра, яка затримується плівкою. В атмосфері Землі парниковий ефект створюють вуглекислий газ і водяна пара.
Радіус = 1738 км
Велика піввісь орбіти = 384 400 км
Орбітальний період
Радіус = 1738 км
Велика піввісь орбіти = 384 400 км
Орбітальний період
Ексцентриситет орбіти = 0,0549
Нахил орбіти до екватора = 5,16
Температура поверхні = від −160° до +120 °C
Доба = 708 годин
Середня відстань від Землі = 384 400 км (у перигеї — 356 400 км, в апогеї — 406 800 км)[1]
Місяць привертав увагу людей з доісторичних часів. Це другий за яскравістю об'єкт на небосхилі після Сонця. Оскільки Місяць обертається навколо Землі з періодом близько місяця, кут між Землею, Місяцем і Сонцем змінюється; ми спостерігаємо це явище як цикл місячних фаз. Період часу між послідовними новими місяцями становить 29,5 днів (709 годин).
Місяць
Лібрації
Між обертанням Місяця навколо власної осі і його обертанням навколо Землі
Лібрації
Між обертанням Місяця навколо власної осі і його обертанням навколо Землі
У зв'язку з нахилом осі обертання Місяця до площини земної орбіти з Землі можна побачити північний і південний край зворотного боку Місяця (оптична лібрація за широтою). Разом ці лібрації дозволяють спостерігати близько 59% місячної поверхні. Явище оптичної лібрації відкрито Галілео Галілеєм 1635 року.
Також існує фізична лібрація, зумовлена коливанням супутника навколо положення рівноваги в зв'язку зі зміщеним центром ваги, а також у зв'язку з дією припливних сил з боку Землі. Ця фізична лібрація має величину 0,02° за довготою з періодом 1 рік і 0,04° за широтою з періодом 6 рокі
Умови на поверхні Місяця
Атмосфера Місяця вкрай розріджена. Коли поверхня не освітлена
Умови на поверхні Місяця
Атмосфера Місяця вкрай розріджена. Коли поверхня не освітлена
Земний диск висить у небі Місяця майже нерухомо. Причини невеликих щомісячних коливань Землі по висоті над місячним горизонтом і за азимутом (приблизно по 7 °) такі ж, як у лібрацій. Кутовий розмір Землі при спостереженні з Місяця в 3,7 разів більше, ніж місячний при спостереженні з Землі, а закривається Землею площа небесної сфери в 13,5 разів більше, ніж закривається Місяцем. Ступінь освітленості Землі, видима з Місяця, обернена місячними фазами, видимим на Землі: у повню з Місяця видно неосвітлену частину Землі, а під час молодика у місячному небі спостерігається освітлена півкуля Землі, яка створює приблизно в 50 разів сильніше освітлення, ніж Місяць у повню на Землі: максимальна видима зоряна величина Землі на Місяці становить приблизно-16m.
Місяць не самосвітне тіло, як і всі планети. Спостерігати його можна
Місяць не самосвітне тіло, як і всі планети. Спостерігати його можна
Молодик — фаза, коли Місяць перебуває між Землею і Сонцем. У цей час він невидимий для земного спостерігача.
Повня — протилежна точка орбіти Місяця, у якій його освітлена Сонцем півкуля видима земному спостерігачеві повністю.
Проміжні фази — положення Місяця між молодиком і повнею, коли земний спостерігач бачить більшу або меншу частину освітленої півкулі, їх називають чвертями.
Фази Місяця
Гравітаційна взаємодія.
Гравітаційні сили між Землею і Місяцем викликають деякі цікаві
Гравітаційна взаємодія.
Гравітаційні сили між Землею і Місяцем викликають деякі цікаві