Силос - соковитий корм для сільськогосподарських тварин

не будь-яка консервована суміш кормів, а поєднання компонентів, кожний з яких містить необхідні тваринам поживні і біологічно повноцінні речовини. Тому одна з основних вимог одержання високоякісного комбінованого силосу — добір компонентів за здатністю до силосування, вологістю і вмістом клітковини.

розвитком змішаної мікрофлори за наявності кисню у масі й закінчується встановленням анаеробних умов. У другу фазу відбуваються інтенсивний розвиток молочнокис­лих бактерій і підкислення корму, пригнічення та припинення роз­витку небажаних мікроорганізмів. У третю — відмирають молочно­кислі бактерії під дією власних метаболітів.

Тому потрібно перевіряти рН силосу

Залежно від виду рослин цей показник коливається у межах 65 — 75 %. За такої вологості оптимально роз­виваються гомоферментативні молочнокислі бактерії за низьких втрат поживних речовин у газоподібному стані (угар) — 10 — 12 %. За вологості 75 — 78 % втрати збільшуються до 14 — 15 %, а в разі підвищення її до 80 % втрати від угару досягають 20 % і, крім того, втрачається 5 — 6 % і більше сухої речовини внаслідок витікання соку під час трамбування. Залежно від вологості силосованої маси рекомендується неоднаково подрібнювати рослини. Втрати поживних речовин під час силосування залежать від типу споруди і трамбування. Встановлено, що найменші вони у разі заго­тівлі та зберіганні корму в силосних баштах. У герметичних баштах втрати сухої речовини становлять до 10 %, у траншеях із високими стінами — до 15, низькими — до 25, а в наземних буртах — до 50 %.

для силосування. Кукурудзу як основну силосну культуру скошують у фазі молочно-воскової та воскової стиглості. У цій фазі рослини мають нижчу вологість і в масі накопичують зер­нову фракцію. Конюшину та інші бобові збирають у фазі бутонізації, соняшник — на початку цвітіння, сорго — у фазі молочно-воскової й воскової стиглості зерна, горох і вико-вівсяні сумішки — у фазі вос­кової стиглості бобів у перших двох нижніх ярусах.

з одночасним подрібненням, достав­ки до силососховища, вивантаження маси, внесення консервантів (у разі потреби), ретельного ущільнення, укриття від проникнення повітря та атмосферних опадів.

має високі поживні цінності, значно знижує витрати на годування тварин. Разом з тим, цей вид корму вимагає особливого підходу та знання. І не лише під час заготівлі та закладання, але й протягом його використання та виймання із силосної траншеї або полімерних рукавів.

коренебульбоплоди, качани кукурудзи молочно- воскової й воскової стиглості, гарбузи, кормові кавуни, отава багато­річних трав, сінне або трав’яне борошно.

6 кг, сухостійним — 2 — 3, худобі на відгодівлі — 6 — 8 кг на 100 кг живої маси, вівцям — 2 — 3 кг, свиноматкам — 3 — 4, поросятам під час вирощування та відгодівлі — 2 — 3, коням — 8 — 10 кг, птиці — 20 — 30 г на голову за день.

монолітності його решти, ізоляції її від повітря. Звісна річ, вплив зовнішніх факторів на вийняту порцію силосу має бути мінімальним, відповідно її швидко треба згодувати худобі.
Дуже часто про це забувають і підходять до навантаження силосу, як до навантаження сіна або інших сухих матеріалів. Застосовують, наприклад, грейферні навантажувачі, розпушуючи масу і залишаючи її в такому вигляді до наступного дня. Це негативно позначається на якості силосу, особливо в теплу погоду: у ньому зменшується вміст молочної кислоти, збільшується кількість оцтової та масляної кислот, вміст каротину різко скорочується, а аміаку зростає. При виїмці силосу з траншей обидві операції - відрізання і вантаження - успішно виконують навантажувачі фрезерного типу. Якість зрізів, які роблять фрезерні навантажувачі, задовольняє вимогам технології виїмки силосу. Однак при їх використанні частина летючих сполук втрачається при продуванні.

які як додатковий робочий орган виготовляються до навантажувачів-екскаваторів та інших машин. Відрізаний тим чи іншим пристосуванням силос потім грейферними вилами вантажать у кормороздавач.