Механічний рух населення світу та України

зміною місця проживання назавжди або на певний час.
Причини міграції:
Національні відмінності в заробітній платі;
Наявне безробіття;
Національні відмінності в умовах праці;
Політичні переслідування;
Причини особистого характеру.

межі країни на постійне місце проживання називають еміграцією.
В’їзд громадян на постійне місце проживання до країни називають імміграцією.
Повернення колишніх або дійсних громадян держави на батьківщину називають рееміграцією.
Повернення насильно вивезених людей на батьківщину–репатріацією.

= Імміграція - Еміграці
Воно може бути додатним, якщо переважають прибулі люди, і від’ємним, якщо тих, хто покинув країну, більше, ніж прибулих.

Сальдо міграцій

міграції

де,
П – кількість людей що прибули в країну
В – кількість людей, які виїхали з країни
S – загальна кількість населення

%∘ - проміле

сили в Європі, Північній Америці, нафто - добувних країн Перської затоки

до США, Канади, західно- європейських із країн Латинської Америки, Азії «переманюють розум»
(Ізраїль, Південна Африка, нафтодобувні країни Перської затоки),

З країн Азії (Палестина, Ірак, Сирія, Афганістан), Африки, колишнього СРСР (Грузія, Азербайджан, Молдова, Україна).

із зон Чорнобильської АЕС –в Україні, «Фукусіма-1» в Японії, з басейну Аральського моря у Казахстані та Узбекистані, м. Новий Орлеан у США тощо.

Щороку від 2,5  до 4  млн осіб перетинають міждержавні кордони (у тому числі й  України) нелегально

Західної і Центральної Європи. Вихідці з Право- і Лівобережної України оселилися в регіонах Російської імперії – Поволжі, Сибіру, на Далекому Сході

Друга хвиля - політичні біженці й нові заробітчани до країн Західної Європи та Америки, депортація в регіони Росії під час примусової колективізації та боротьби з українізацією

Третя хвиля - втікачі з Радянського Союзу, а також частина вивезених німецькими окупантами на примусові роботи людей (так званих переміщених осіб), які не бажали повертатися на батьківщину. Вони емігрували до Австралії, США, Канади, Бразилії, Аргентини та інших країн.
Переселення молоді на новобудови та новоосвоєні цілинні землі (до Росії, Казахстану).

Четверта хвиля - після розпаду СРСР до розвинутих країн Європи, Північної Америки, Ізріїлю, сусідніх країн. в Азії (арабські країни) та Африці (Намібія, Південна Африка).

економічні міграції. Фізичні міграції передбачають пошук некваліфікованої низькооплачуваної роботи за кордоном в основному в сільському господарстві, на будівництві, у сфері обслуговування. Таким чином відбувається еміграція робочої сили зі слаборозвинених країн до високорозвинених. Великими осередками трудової імміграції стали Західна Європа, США, а також країни Перської затоки та Південна Африка. Так, у Західній Європі працюють робітники з країн Середземномор’я (Туреччини, Італії, Іспанії, Греції, Марокко, Єгипту). Першість за кількістю тимчасових робітників у Європі посідає Німеччина. До США тепер більше їдуть із Латинської Америки (особливо з Мексики), до нафтодобувних держав Перської затоки та Південної Африки – із сусідніх країн, що розвиваються. Емігранти часто працюють на низькооплачуваних роботах.

міграцій – інтелектуальні, або «відплив умів (мізків)». Сутність його полягає у переманюванні спеціалістів високої кваліфікації з одних країн до інших. Започаткували це явище США, коли вивезли з Німеччини кілька тисяч учених-фізиків. Тепер залучають до роботи іноземних спеціалістів також країни Західної Європи , Австралія та Канада.

потоки між німцями й поляками були спричинені наслідками Другої світової війни. Після розпаду британської, французької та португальської колоніальних імперій повернулися на батьківщину колоністи. У 1990-х pоках найбільші потоки емігрантів спостерігалися на Балканах під час громадянської війни, що стала наслідком розпаду Югославії на низку держав. Ці території залишили понад 2,5 млн біженців.

або постійний характер. Після розпаду Британської Індії на її території утворилися дві держави, що сповідують різні релігії: Індія, де переважають індуїсти, і Пакистан, де державною релігією є мусульманство (іслам). Через релігійне несприйняття один одного почалися міграційні потоки мусульман з Індії до Пакистану, а індуїстів – у зворотному напрямку, які тривають донині.

коли у 1948 р. було створено державу Ізраїль, туди тільки за перших чотири роки її існування прибуло 700 тис. іммігрантів з країн Європи, Азії, Африки.
Останнім часом до причин міграцій додалася ще одна – екологічна. Люди залишають райони екологічних катастроф, де існує загроза для їхнього здоров’я та життя, і переселяються в екологічно безпечніші умови. Так сталося після катастрофи на ЧАЕС. 

щороку втрачає понад 20 тис. осіб. Причому від’їжджають переважно кваліфіковані робітники та науковці, а прибувають біженці й переселенці. Найбільше людей з України емігрували до США, Німеччини, Канади, Ізраїлю. Іммігрують переважно вихідці з Кавказу, країн Центральної та Східної Азії, Молдови. Серед них є багато нелегальних мігрантів. Найбільший приріст мігрантів характерний для Києва, Одеської та Харківської областей. Внутрішні міграції – це переміщення людей у межах України.

Міграція в Україні

часом спостерігається також зворотний процес – відтік частини міського населення (особливо людей літнього віку) в сільську місцевість на постійне місце проживання.
  Крім того, в Україні простежуються сезонні міграції – переїзди, пов’язані з тимчасовою роботою, чи до місць відпочинку.
  Відбуваються й «маятникові» міграції. Сотні тисяч громадян України щодня їдуть на роботу з приміської зони в міста, ввечері повертаючись додому.

Міграція в Україні

браком роботи. Потоки фізичної еміграції з України спрямовані здебільшого до європейських країн. Масштаби трудової міграції з України оцінюються у 1,4–2,7 млн осіб, із них більше половини – нелегали. Основні країни трудової імміграції – Італія (13 %), Чехія (12 %), Польща (8 %), Угорщина, Іспанія, Португалія (по 3 %). Громадяни України становлять найбільшу групу легальних мігрантів у країнах Європейського Союзу.

Міграція в Україні

огляду на політичні причини загострилася проблема незаконного в’їзду в Україну біженців з країн Азії. Унаслідок військової конфронтації на Донбасі з 2014 р. виникла проблема внутрішніх біженців із зони бойових дій. З окупованих територій Донецької та Луганської областей в інші частини України переселилося більше ніж 1 млн осіб.
З екологічних причин багато людей залишили свої домівки у зоні відчуження, що виникла після аварії на ЧАЕС, і переселилися в райони, де немає загрози для їхнього здоров’я та життя.

Міграція в Україні

контролюванням міграційних процесів.
 Міграційна політика істотно впливає на стан трудового потенціалу і є складовою частиною загальної демографічної політики.
Цілями міграційної політики в Україні є зменшення масштабів зовнішньої міграції, стимулювання повернення емігрантів на батьківщину та контроль за перетином державного кордону.

різними оцінками, кількість осіб українського походження, які проживають поза межами України, становить від 10 до 20 млн осіб.

Західна українська діаспора
Налічує понад 5 млн осіб
Проживають у країнах Центральної та Західної Європи, а також в Америці, Австралії та інших частинах світу

Східна українська діаспора
Налічує понад 7 млн осіб
Проживають у країнах колишнього СРСР (найбільше – в Росії, Казахстані, Молдові, Білорусі)
Діаспора у переклад і з грецької означає розсіяння.

часів II Світової війни.

Українська діаспора

Східна

Західна

Росія

Казахстан

Молдова

Білорусь

Узбекистан

США

Канада

Бразилія

Франція

Німеччина

Європи, Північної і Південної Америки. На даний момент в США проживає 1,5 млн. осіб, в Канаді - близько 1,2 млн. чоловік, у Польщі - 300 тис. чоловік, в Бразилії 500 тис. чол. Всього в західній діаспорі проживає 4 млн. чоловік. На переселення вплинули фактор переслідування людей сталінізмом, а також безправне становище селян на початку XX століття.

Західна діаспора

Росії складає 4 млн. чоловік. У Молдові проживають 600тис. українців, які складають 14% населення республіки. Східна діаспора включає в себе українців Росії, Середньої Азії та інших країн СНД. В Казахстані проживає 890 тис. чоловік, в Молдові - 600 тис. чоловік, в Білорусії - 300 тис. чоловік. Східна діаспора утворювалася шляхом переселення українців до внутрішніх губерній Російської імперії, пізніше — до республік колишнього СРСР.

Східна діаспора