6кл.12.09

основне знаряддя праці. Розміром 20-25 см, вагаю 1,5 кг

вірувань.

Стародавні зображення на скелях, стінах печер.

знаряддя праці (гарпуни, голки, дротики, списометальний пристрій та ін.)
Загінне полювання
Первісне поселення – стоянка (Житомирщина, Чернігівщина, Канівщина і ще майже 800 стоянок)
Родова община (обєднання кровних родичів по матері)
Розвиток духовного життя.

періоду. Основою епохи є Мисливська криза.

МЕЗОЛІТ(10-6 ТИС. РОКІВ ТОМУ)

Зявилися камяні ножі

Майстрування човна

Приручення собаки та свині

Лук та стріли

Гачки риболовні, гарпуни…

Збільшення свійських тварин (бик, коза, вівця);
Збільшення кількості населення;
Відкрито десяток неолітичних культур.

мала дуже значне поширення на території Європи у 5700-4900 роках до н. е. На території України представлена на Західній Волині, Галичині і Поділлі.

Зразки артефактів культури лінійно-стрічкової кераміки. Близько 5500 р. до н. е.

районі Дніпрових порогів. Датується V — VII—VI тисячоліттями до н. е. Сучасні методи радіовуглецевого датування показують такий час існування цієї культури: 6100 — 5600 р до н. е.

На острові Сурському вивчений житловий комплекс часів нової кам'яної доби сурсько-дніпровської культури, що складається з трьох жител і одного двору з вогнищем у центрі.

Шулаївська стоянка — неолітичне поселення рибалок і мисливців сурсько-дніпровської культури на Шулаївському острові (Солонянський район Дніпропетровської області).
Стоянка відкрита у 1946 році. Складається з двох археологічних шарів. Тут досліджені напівземлянкові житла, знайдені крем'яні знаряддя, уламки посуду, кістки свійських і диких тварин.

о. Сурський р. Дніпро

Стрільчий острів, Стрільча скеля — мальовничий острів біля села Волоське на р. Дніпро нижче м. Дніпро. 1888 року на верховині Стрільчої скелі знайшли й обстежили майстерню виробів неолітичного періоду кам'яної доби.

цей Стрільчий острів між людьми здавна йде така балачка, що на ньому закопані великі гроші, а закопали їх, кажуть, запорожці. Запорожці вирили там глибоку яму, наклали туди золото, срібло, рушниці та й засипали все те піском. Потім того розложили на тому піску якогось хлопця та й давай його сікти; сікли, сікли, а тоді його й питають: «А знаєш ти, за віщо ми тебе січем?» — «Ні, не знаю», каже хлопець, а сам плаче. Давай вони його вдруге сікти. Сікли, сікли, перестали й знов питають: «А що, знаєш?» — «Ой, татусеньки рідненькі, не знаю». Давай втретє. Кричало те хлоп'я, кричало, аж поки охрипло. «Годі», — кажуть. І давай питати: «Скажи, скурвий сину, за що ми тебе січем?» — «За те, щоб пам'ятав, де поклали скарб». «Ну, — кажуть, — догадався; обдивися ж та йди собі з Богом». Вирвався хлопець, одбіг геть далеко од острова та й давай питати шляху на Україну. Питав, питав, допитався; дійшов аж до свого батька. Це було, кажуть, зараз, як Січ зруйнували. Через скільки там десятків років з Київської губернії гнав один дід по Дніпру пліт. Догнав до слободи Волоської та й пішов шукати грошей на Стрільчий. Отже, те місце вже було загорнуте камінням, довго він його шукав, та так і не знайшов. Давай тоді той дід розказувати. А то був той самий дід, якого сікли запорожці, коли він був Ще хлопцем. Дід розказав і прикмети, де закопували скарб: «На тім боці, — каже, — супроти острівка стояв дуб, на дубі була товста гілка, яка показувала на острівок, де саме сховано скарб. Деякі старі люди ще й пам'ятають того дуба, а мені, признаться, не в замітку. Тепер на тому місці груша».

неолітична культура в Україні. Існувала протягом приблизно 2 тисяч років — у VII—V тис. до н. е. Сучасні датування радіовуглецевим методом вказують на такі дати існування цієї культури: 6500 — 4200 рр. до н. е.

Дніпро-донецька культура відображена помаранчевим кольором на культурній мапі 4-го тис. до н. е.

На території України та Білорусі відомо понад 200 поселень і 20 могильників цієї культури.

3 тисячоліття до н. е.), поширена на північному сході Європи й на північному заході Азії. На заході охоплює фінське узбережжя Ботнічної затоки, північ Скандинавії, на півдні у долині Вісли, на сході переходить за Уральські гори до Барабинського степу та Алтаю. В Україні була поширена в північній лісовій частині Лівобережжя.

часом від 5000 ло 3500 до н.е.

Крем'яна індустрія Таш-Аїрської культури є подальшим розвитком мурзак-кобинської культури мезоліту. Техніка розколювання кременю — високорозвинена, пластинчаста, відтискна з одно- або двоплощинних нуклеусів.

Нуклеус і відколота від нього пластина (зліва), яка вже має досить гострі бічні кромки та може використовуватись як інструмент.

у який відбувається перехід від кам'яного віку до залізного.

Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур кам'яно-мідної доби (енеоліту). Трипільські племена посідали простори Східної Європи від Карпат до Дніпра, від Полісся до Чорного моря. Розвивалася ця культура в V—IV тис. до н. е. (протягом 2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні було виявлено (станом на 2014 рік) понад дві тисячі пам'яток Трипільської культури.