Етнонаціональні процеси в українських землях кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. Початок формування модерної української нації
- Главная
- История
- Етнонаціональні процеси в українських землях кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. Початок формування модерної української нації
Содержание
- 2. ПЛАН 1. Етнічні процеси в українських землях, склад населення, його регіональна своєрідність. 2. Міграційні процеси, їх
- 3. Список рекомендованих джерел: Гулак-Артемовський Петро. Поетичні твори; Гребінка Євген. Поетичні твори, повісті та поповідання. – К.:
- 4. Список рекомендованих джерел: Максимович М. О. О малороссийских народных песнях // Киев явился городом великим: вибр.
- 5. Список рекомендованої літератури: Білокінь Сергій. Доля української національної аристократії // Генеза. – 1996. – № 1
- 6. Список рекомендованої літератури: Гербільський Г. Ю. Передова суспільна думка в Галичині (30-ті середина 40-х рр. ХІХ
- 7. Список рекомендованої літератури: Дружинина Е. И. Южная Украина в 1800 – 1825 гг. – М., 1970.
- 8. Список рекомендованої літератури Розумний Максим. Українська ідея на тлі цивілізації. – К.: Либідь, 2001. – 288
- 9. Список рекомендованої літератури: Сарбей В. Г. “Українське відродження” та “Українське ХІХ ст.” як концептуальні історіографічні поняття
- 10. ЕТНІЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ РАСОВИМИ (АНТРОПОЛОГІЧНИМИ ТИПАМИ), КУЛЬТУРОЮ (МОВОЮ), ПСИХОЛОГІЄЮ (МЕНТАЛІТЕТОМ). ОТЖЕ, ЕТНОС – КАТЕГОРІЯ ОБ’ЄКТИВНА. НАЦІЯ
- 11. ЕТНІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНЦІВ ВИЗНАЧАЛИ ТАКІ ПРОЦЕСИ: завершився процес перманентного перерозподілу української етнічної території між сусідніми державами;
- 12. Для нас особливий інтерес становлять матеріали ревізій 18 ст., зокрема 4-ої ревізії 1782 р., де зверталася
- 13. ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА: 1795 р. – українців – 3121,6 тисяч осіб: на Чернігівщині – 918,8 тисяч осіб,
- 14. СЛОБОЖАНЩИНА: У 1897 р. в Харківській, Воронезькій, Курській губерніях проживало 6054 тисяч населення з них 3417
- 15. ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА: У кінці 18 ст. на Київщині проживало 1023 тис. українців, або 89 % від
- 16. НАПРИКІНЦІ 18 – НА ПОЧАТКУ 19 СТ. ЗНАЧНИЙ ПРОШАРОК НАСЕЛЕННЯ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ СКЛАДАЛИ ПОЛЯКИ. АЛЕ ВЖЕ ЗА
- 17. ПІВДЕННА УКРАЇНА: Наприкінці 18 ст. українці в цьому регіоні дорівнювали 848 тисяч осіб, або 52,5 %
- 18. ПІВДЕННА УКРАЇНА РОЗВИВАЛАСЯ ЯК ПОЛІЕТНІЧНИЙ РЕГІОН. У 1786 Р. НА ПІВДНІ УКРАЇНИ З’ЯВИЛИСЯ НІМЕЦЬКІ КОЛОНІСТИ-МЕНОНІТИ, А
- 19. Західноукраїнські землі На західноукраїнських землях наприкінці 18 ст. чисельність українців становила 2276 тисяч осіб, або 73,
- 20. 2.МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ, ЇХ ПРИЧИНИ, ХАРАКТЕР, ОСОБЛИВОСТІ ТА НАСЛІДКИ Наприкінці ХVІІІ – у середині ХІХ ст. суб’єктом
- 21. Перші поселенці Малинового Клину У 1792 – 1794 рр. з Південного Бугу на Кубань переселили запорожців
- 22. Подальше переселення на Кубань та утворення Азовського козацького війська Наступні організовані переселення з України на Кубань
- 23. АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО Азовське козацьке військо отримало землі на західному боці Азовського моря, між Бердянськом і
- 24. КОЛОНІСТИ В ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ На землі, що звільнялися від українців, царі направляли іноземних колоністів. За Катерини
- 25. ЦАРАТ І КРИМСЬКІ ТАТАРИ Міграції позначилися на житті кримсько-татарського народу. Указ Катерини ІІ 1787 р. санкціонував
- 26. 3. ПОЧАТКИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОДЕРНОЇ НАЦІЇ. ФЕНОМЕН ВІТЧИЗНЯНОГО КУЛЬТУРНИЦТВА АКАДЕМІЧНОЇ СТАДІЇ НАЦІОТВОРЕННЯ, ЙОГО ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТА РЕГІОНАЛЬНІ
- 27. Дмитро Донцов Дмитро Донцов Спроби осягнення проблеми українського націотворення налічують вже понад півтора сторічну історіографічну традицію.
- 28. Михайло Сергійович Грушевський Завдяки працям М. С. Грушевського, Д. І. Багалія, Д. І. Дорошенка, І. Крип’якевича
- 29. Ярослав Дашкевич Взагалі наукова проблема формування і становлення української нації до сьогодні не розв’язана і є
- 30. Модерна нація, як спільнота людей, об’єднана власною назвою, територією, символами, геокультурним та етно-соціальним походженням, історичною пам’яттю
- 31. Головна праця Михайла Грушевського – «Історія України-Руси» Якщо визнавати факт існування «домодерних націй» в української історії,
- 32. М. С. Грушевський безперечно правильно визначив указані перерви поступовості в українській етнонаціональній історії, хоча з погляду
- 33. Першою стадією українського модерного націотворення став період від другої половини ХVІІІ ст. до середини 40-х рр.
- 34. За версією проф. В. В. Кравченка, ця стадія українського національно-культурного відродження кілька етапів: 1-й етап –
- 35. Вершиною досягнень українства у галузях творення національної літератури та мови стала творчість Т. Г. Шевченка. На
- 36. ЄПИСКОП ЛЕВ ШЕПТИЦЬКИЙ Свої особливості мало українське національно-культурне відродження в західноукраїнських землях. Перший етап національно-культурного відродження
- 37. Іван Могильницький Серед діячів цього періоду слід, насамперед, назвати професора Львівського університету, ліцею й семінарії Іван
- 38. «РУСЬКА ТРІЙЦЯ» Помітним явищем національно-культурного відродження у Східній Галичині стало громадсько-культурне утворення демократичного напряму «Руська Трійця»,
- 39. Учасники «Руської Трійці» поклали початки нової, національної літератури на західноукраїнських землях, проводили широку етнографічно-фольклорну діяльність («Велика
- 40. Гуцули (середина 19 ст.) В «українському ХІХ ст.» відбулася певна територіально-етнічна консолідація українства, пов’язана з поділом
- 41. Поряд із тим варто зазначити, що узагальнююча власна назва «Україна», під якою усвідомлювалася певна територія та
- 42. ТЕРИТОРІЯ ГЕТЬМАНЩИНИ В 1764 РОЦІ. Поміркована опозиційність домінуючої більшості колишнього українського проводу не виходила за межі
- 43. «ІСТОРІЯ МАЛОЇ РОСІЇ» Д. М. БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ У процесі націогенези неперехідна роль належала історичній науці, яка не
- 44. Карта території України в 19 ст. Звичайно, процес українського національно-історичного самоусвідомлення відбувався далеко не просто. Адже
- 45. 4. ЗАРОДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ТЕЧІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ РУСІ В означений період поряд з культурництвом в українському
- 46. Василь Капніст таємно здійснив місію у Пруссію і 24 квітня 1791 р. зустрівся з королівським канцлером
- 47. На рубежі ХVІІІ – ХІХ ст. в українській державницькій думці з’явився історико-політичний та історіософський памфлет «Історія
- 48. «Історія Русів» мала виразне антимонархічне й антиімперське спрямування, утверджувала історичну пам’ять українського народу, який мав у
- 49. Деякі джерела містять непевні відомості про існування в 1821 – 1825 рр. на Лівобережній Україні Малоросійського
- 50. 5. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ НА ТЛІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ У ЄВРОПІ Помітним чинником ідейного впливу на діячів
- 51. Течії української школи в польській літературі В межах української школи в польській літературі розвинулося три течії.
- 52. Слід, насамперед, відмітити появу українофільського народовства в польському письменстві. Ця літературна течія була представлена Крашевським і
- 53. Вплив західноєвропейського Просвітництва, романтизму, найвизначніших подій суспільно-політичного життя Європи та світу. Зазначена тематика була актуалізована в
- 54. Наддніпрянщина та західноєвропейські культурницькі впливи. І інтелектуальне українство Наддніпрянщини не було повністю відсторонене від контактів із
- 55. Західноєвропейська міфологічна школа та її спадщина. Виразним явищем у процесі розвитку західноєвропейської міфологічної школи стала спадщина
- 56. Початок осмислення – Г.С.Сковорода. Серед українських інтелектуалів осмислення міфу, символу, усної народної творчості розпочалося у ХVІІІ
- 57. Західноєвропейські інтелектуали та їх вплив на українських науковців. Вплив цих західноєвропейських інтелектуалів на формування кола українських
- 58. Утвердження романтичного світогляду в Україні. Факт західних впливів в процесі утвердження романтичного світогляду в Україні та
- 60. Скачать презентацию
ПЛАН
1. Етнічні процеси в українських землях, склад населення, його регіональна своєрідність.
2.
ПЛАН
1. Етнічні процеси в українських землях, склад населення, його регіональна своєрідність.
2.
3. Початки формування української модерної нації. Феномен вітчизняного культурництва академічної стадії націотворення, його періодизація та регіональні особливості.
4. Зародження політичної течії в українському національному русі.
5. Українська національна ідея на тлі цивілізаційного процесу в Європі.
Список рекомендованих джерел:
Гулак-Артемовський Петро. Поетичні твори; Гребінка Євген. Поетичні твори, повісті
Список рекомендованих джерел:
Гулак-Артемовський Петро. Поетичні твори; Гребінка Євген. Поетичні твори, повісті
Квітка-Основ’яненко Григорій. Повісті та оповідання. Драматичні твори. – К.: Наук. Думка, 1982. – 542 с.
Костомаров Н. И. Автобиография. Бунт Стеньки Разина. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 77 - 328.
Він же. Об историческом значении русской народной поэзии. Введение // Слов’янська міфологія. – К.: Либідь, 1994. – С. 44 - 49.
Котляревський Іван. Поетичні твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наук. думка, 1982. – 320 с.
Історія України: Хрестоматія: У 2 ч. – 2-е вид., перероб. і доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. – К.: ІЗМН, 1996. – Ч. 1. – С. 97-139.– С. 225 – 230, 233, 238, 256, 287.
Список рекомендованих джерел:
Максимович М. О. О малороссийских народных песнях // Киев
Список рекомендованих джерел:
Максимович М. О. О малороссийских народных песнях // Киев
Пам’ятки суспільної думки України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.): Хрестоматія / Під ред. А. Г. Болебруха. – Д.: Вид-во ДДУ, 1995. – С. 218-422.
Національні процеси в Україні: хрестоматія: У 2 т. / Під ред. В. Ф. Панібудьласки. – К.: Вища шк., 1997. – Т. 1. – С. 233-244, 284-286 .
Русалка Дністрова: документи, матеріали / упоряд. Ф. Стеблій, О. Купчинський, Я. Грицак та ін. – К.: Дніпро, 1989. – 135 с.
Українські поети-романтики: Поетичні твори. – К.:Наук. думка, 1987. – 592 с.
Т. Г. Шевченко: Документи та матеріали до біографії (1814 –1861). – К.: Вища шк., 1975. – 600 с.
Список рекомендованої літератури:
Білокінь Сергій. Доля української національної аристократії // Генеза. –
Список рекомендованої літератури:
Білокінь Сергій. Доля української національної аристократії // Генеза. –
Бойко Я. В. Заселение Южной Украины, 1860 – 1890 гг. (Историко-экономическое исследование). – Черкассы, 1993. – 256 с.
Брук С.И., Кабузан В.М. Миграция населения России в 18 – начале 20 ст.// Ист. СССР. – 1984. - № 4.
Брук С.И., Кабузан В.М. Численность и расселение украинского этноса в 18 – начале 20 ст. // Сов. Этнография. – 1985. – № 5. – С. 15 – 31
Гелей Степан. Консервативна течія в суспільно-політичній думці України ХІХ ст. – Л.: Ін-т українозн. НАН України, 1996. – 124 с.
Список рекомендованої літератури:
Гербільський Г. Ю. Передова суспільна думка в Галичині (30-ті
Список рекомендованої літератури:
Гербільський Г. Ю. Передова суспільна думка в Галичині (30-ті
Грабович Г. Гоголь і міф України // Сучасність. – 1994. – № 9. – С. 77-95.
Грушевський М. С. Ілюстрована історія України. – К.: М.П. “Радуга”, 1992. – С. 477-498.
Он же. Очерк истории украинского народа. - К.: Либідь, 1990. – С. 306-317, 320-320.
Гундорова Т. Суспільно-літературний рух “Молодої України” і проблема модерної української нації // Сучасність. – 1992. - № 3. – С. 108-113.
Дорошенко Д. І. Огляд української історіографії: Державна школа: Історія. Політологія. Право. – К.: Вид-во “Українознавство”, 1996. – С. 43-123.
Список рекомендованої літератури:
Дружинина Е. И. Южная Украина в 1800 – 1825
Список рекомендованої літератури:
Дружинина Е. И. Южная Украина в 1800 – 1825
Она же. Южная Украина в период кризиса феодализма 1825 – 1860 гг. – М., 1981. – 215 с.
Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995. – С. 232-284.
Кабузан В. М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в ХVІІІ – первой половине ХІХ в. (1719 – 1859 гг.). – М., 1976. – 307 с.
Кабузан В.М., Махнова Г.П. Численность и удельный вес украинского населения на территории СССР в 1795 – 1987 гг. // Ист. СССР. – 1965. – № 1. – С. 32 – 33;
Каппелер А. Національний рух українців у Росії та Галичині: спроба порівняння // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Міжвідомчий зб. наук. пр. – К.: Наук. думка, 1992. – Вип. 1. – С. 104-119.
Лисяк-Рудницький Іван. Інтелектуальні початки нової України // Історичні есе: У 2 т. – К.: Основи, 1994. – Т. 1. – С. 173-191.
Список рекомендованої літератури
Розумний Максим. Українська ідея на тлі цивілізації. – К.:
Список рекомендованої літератури
Розумний Максим. Українська ідея на тлі цивілізації. – К.:
Він же. Українська ідея на тлі цивілізації (генеза явища) // Генеза. – 1997. - № 1-5. – С. 14-43.
Оглоблін Олександр. Люди старої України та інші праці. – Острог; Нью-Йорк. УІТ; Ун-т “Острозька академія”, 2000. – 254 с.
“Руська трійця” в історії суспільно-політичного руху і культури України / Відп. ред. Ф. І. Стеблій. – К.: Наук. думка, 1987. – 338 с.
Романцов В. О. Українці на одвічних землях (18 – початок 21 ст.). – К., 2004.
Сарбей В. Г. Етапи формування української національної самосвідомості ( кінець ХVІІІ – початку ХХ ст.) // Український історичний журнал. – 1993. - № 7 – 8. – С. 3-14.
Він же. Історико-географічні регіони України в процесі національного відродження кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. // Дніпропетр історико-археографічний зб.– Д.: Промінь, 1997. Вип. 1. – С. 357-361.
Він же. Національне відродження України. – К.: Видавн. дім Альтернативи, 1999. – 336 с.
Список рекомендованої літератури:
Сарбей В. Г. “Українське відродження” та “Українське ХІХ ст.”
Список рекомендованої літератури:
Сарбей В. Г. “Українське відродження” та “Українське ХІХ ст.”
Світленко С. І. Генезис українського народолюбства // Народництво в Україні 60 – 80-х років ХІХ століття: Теоретичні проблеми джерелознавства та історії. – Д.: Навч. книга, 1999. – С. 85-110; або ж // Київська старовина. – 1999. – № 2. – С. 29-47.
Сергієнко Г. Я. Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристів. 1926 – 1850. – К.: Наук. думка, 1971. – 300 с.
Стеблій Ф. Початки українського національного руху в Галичині // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Л.: 1995. – Вип. 2. – С. 59-60.
Чижевський Д. І. Історія українського літератури (від початків до доби реалізму). – Тернопіль.: Фенікс, 1994. – С. 306-458.
Шашкевичіана: У 2 вип.: Вип. 1: Маркіян Шашкевич і українське національне відродження; Вип. 2: “Руська трійця”, її оточення, послідовники і дослідники. – Л.; Броди; Вінніпеґ: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича; Вид-во “Просвіта”, 1996. – 464 с.
Шип Н. А. Интеллигенция на Украине /XIX в. / : Историко-социологический очерк. – К.: Наук. думка, 1991. – 172 с.
ЕТНІЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ РАСОВИМИ (АНТРОПОЛОГІЧНИМИ ТИПАМИ), КУЛЬТУРОЮ (МОВОЮ), ПСИХОЛОГІЄЮ (МЕНТАЛІТЕТОМ).
ЕТНІЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ РАСОВИМИ (АНТРОПОЛОГІЧНИМИ ТИПАМИ), КУЛЬТУРОЮ (МОВОЮ), ПСИХОЛОГІЄЮ (МЕНТАЛІТЕТОМ).
1. Етнічні процеси в українських землях, склад населення, його регіональна своєрідність.
ЕТНІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНЦІВ ВИЗНАЧАЛИ ТАКІ ПРОЦЕСИ:
завершився процес перманентного перерозподілу української етнічної
ЕТНІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНЦІВ ВИЗНАЧАЛИ ТАКІ ПРОЦЕСИ:
завершився процес перманентного перерозподілу української етнічної
за умов територіального розколу українських земель в основному завершився процес формування національної території українців;
змінюється основний вектор асиміляційного наступу супроти українського народу, більша частина якого замість полонізації й окатоличення починає піддаватися омосковленню, згодом русифікації;
закріпився територіальний розкол України;
поглибилася внутрішня поляризація між окремими елементами української етносоціальної структури – селянством, козацтвом, шляхтою;
на розвиток українського етносу продовжували впливати переселенські та пертурбаційні рухи.
Для нас особливий інтерес становлять матеріали ревізій 18 ст., зокрема
Для нас особливий інтерес становлять матеріали ревізій 18 ст., зокрема
Етнічний склад населення України за Всеросійським переписом 1897 р.
ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА:
1795 р. – українців – 3121,6 тисяч осіб:
на Чернігівщині –
ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА:
1795 р. – українців – 3121,6 тисяч осіб:
на Чернігівщині –
1897 р. –
на Чернігівщині – 1526 тис. осіб; на
Полтавщині – 2583 тисяч осіб; на Харківщині – 2009,5 тисяч осіб.
Питома вага українців упала: в Чернігівській губ. – до 66,4%, в Харківській – до 80,6%, в Полтавській – до 93%.
У 1910 – 1917 рр. частка українців збільшилася: до 67% в Чернігівській, до 94% в Полтавській, до 85,7% - в Харківській губерніях.
Селяни Полтавщини кінця 18 століття.
СЛОБОЖАНЩИНА:
У 1897 р. в Харківській, Воронезькій, Курській губерніях проживало 6054 тисяч
СЛОБОЖАНЩИНА:
У 1897 р. в Харківській, Воронезькій, Курській губерніях проживало 6054 тисяч
На Харківщині – 2492 тисяч з них українців 2009 тисяч – 80,7 %;
У Воронещині – 1967 тисяч з них 854 тисяч українців, або 43,3 %;
В Курщині – 1604 тисяч з них 523 тисяч українців, або 32, 6 %.
Етнічний склад Харківської губернії за переписом 1897 року.
ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА:
У кінці 18 ст. на Київщині проживало 1023 тис. українців,
ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА:
У кінці 18 ст. на Київщині проживало 1023 тис. українців,
У 1897 р. чисельність українців у правобережних губерніях збільшилася в 2 – 3 рази, але питома вага зменшилася на 5 – 10 %. Так, у Київській губернії українців було 2819 тисяч, або 79 %, у Волинській губернії – 2095 тисяч, або 70 %, в Подільській – 2442 тисяч, або 80, 9 %.
У 1910 – 1917 рр. темпи зростання українського населення в регіоні уповільнюються, а його питома вага на більшій частині території (за винятком Київщини) практично стабілізується. Так, у Київській губернії українці дорівнювали 3608 тисячі, або 76,5 %, у Волинській – 2698 тисячі, або 69,7 %, в Подільській – 3056 тисячі, або 80 %.
Етнічний склад Київської губернії за переписом 1897 року.
НАПРИКІНЦІ 18 – НА ПОЧАТКУ 19 СТ. ЗНАЧНИЙ ПРОШАРОК НАСЕЛЕННЯ
НАПРИКІНЦІ 18 – НА ПОЧАТКУ 19 СТ. ЗНАЧНИЙ ПРОШАРОК НАСЕЛЕННЯ
Етнічний склад Волинської губернії за переписом 1897 року.
ПІВДЕННА УКРАЇНА:
Наприкінці 18 ст. українці в цьому регіоні дорівнювали 848 тисяч
ПІВДЕННА УКРАЇНА:
Наприкінці 18 ст. українці в цьому регіоні дорівнювали 848 тисяч
Етнічний склад Катеринославської губернії за переписом 1897 року.
ПІВДЕННА УКРАЇНА РОЗВИВАЛАСЯ ЯК ПОЛІЕТНІЧНИЙ РЕГІОН. У 1786 Р. НА ПІВДНІ
ПІВДЕННА УКРАЇНА РОЗВИВАЛАСЯ ЯК ПОЛІЕТНІЧНИЙ РЕГІОН. У 1786 Р. НА ПІВДНІ
Етнічний склад Таврійської губернії за переписом 1897 року.
Західноукраїнські землі
На західноукраїнських землях наприкінці 18 ст. чисельність українців становила 2276
Західноукраїнські землі
На західноукраїнських землях наприкінці 18 ст. чисельність українців становила 2276
Через 100 років загальна кількість українців у цих регіонах зросла до 3815 тисяч осіб, зокрема на Східній Галичині – 3019 тисяч, або 62, 7 %, на Західній Галичині – 86,2 тисяч, або 3,4 %, на Буковині – 297,3 тисяч, або 40, 8 %, на Закарпатті – 411,3 тисяч, або 15,3 %. Отже, питома вага українців на Східній Галичині та на Буковині, на Закарпатті, і, подекуди, на Західній Галичині зменшилася.
У цілому ж кількість українського населення в західних регіонах, як і в Наддніпрянщині, зросла, хоча питома вага зменшилася.
За зростання українців 2,5 до 5, 9 млн. відсоток українців на Східній Галичині впав з 72 до 63 %, такі ж процеси і в Північній Буковині та на Закарпатті.
У 19 ст. сформувалося робітництво (1, 5 млн.), дрібна і середня буржуазія, що розмовляла українською мовою (100 тисяч), лави інтелігенції поповнилися вихідцями з дворянсько-поміщицького стану. У ХІХ ст. відсоток українців зменшився з 90 до 80 %.
Етнічний склад населення Галичини кінця 19 – початку 20 століття.
2.МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ, ЇХ ПРИЧИНИ, ХАРАКТЕР, ОСОБЛИВОСТІ ТА НАСЛІДКИ
Наприкінці ХVІІІ – у
2.МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ, ЇХ ПРИЧИНИ, ХАРАКТЕР, ОСОБЛИВОСТІ ТА НАСЛІДКИ
Наприкінці ХVІІІ – у
На початку 90-х рр. ХVІІІ р. російські війська під командуванням О. Суворова винищили ногайських татар із Прикубанського степу, землі обезлюдили. Виникли передумови утворення й залюднення Малинового Клину – української етнічної території Північного Кавказу, зокрема Кубані, Чорноморщини та Ставропілля.
Суворов Олександр Васильович
Перші поселенці Малинового Клину
У 1792 – 1794 рр. з Південного
Перші поселенці Малинового Клину
У 1792 – 1794 рр. з Південного
Подальше переселення на Кубань та утворення Азовського козацького війська
Наступні організовані переселення
Подальше переселення на Кубань та утворення Азовського козацького війська
Наступні організовані переселення
У 1828 – 1829 рр. утворилося Азовське козацьке військо. Першим наказним отаманом війська був Йосип Гладкий
Пам’ятник Йосипу Гладкому
АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
Азовське козацьке військо отримало землі на західному боці
АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
Азовське козацьке військо отримало землі на західному боці
Територія Азовського козацького війська на 1832–1866 р р.
КОЛОНІСТИ В ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ
На землі, що звільнялися від українців, царі
КОЛОНІСТИ В ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ
На землі, що звільнялися від українців, царі
У 1803 – 1811 рр. відбувся апогей німецької землеробської колонізації. Нові колонізаційні хвилі спостерігалися в 1819 , 1828, 1832 , 1842 та 1851 рр.
У 1857 р. німці склали 4 % населення Херсонщини, 2 % Катеринославщини.
У 1801 – 1802 рр. на правому березі р. Молочна поселилися духобори й молокани, які були вислані в Закавказзя 1841 – 1843 рр. Після 1828–1829 рр. 1830 р. на півдні оселилися болгари, після 1830 – 1831 рр. вислані литовці та поляки.
Імператор Олександр І
ЦАРАТ І КРИМСЬКІ ТАТАРИ
Міграції позначилися на житті кримсько-татарського народу. Указ Катерини
ЦАРАТ І КРИМСЬКІ ТАТАРИ
Міграції позначилися на житті кримсько-татарського народу. Указ Катерини
У 1809 р. було проведено закріпачення татар, а з 1829 р. розпочалися релігійні утиски, зокрема аборона «хаджа». Посилилося культурне й економічне гноблення.
Царат проводив організоване заселення Криму. У 1801 р. сюди прибули болгари і греки, у 1804 – 1805 рр. – вихідці із Швейцарії, Вюртенберга й Бадена.
У 1854 р. вийшов наказ МВС Росії про переселення кримських татар у внутрішні губернії. На початку 1860-х рр. Почалася нова масова еміграція кримських татар, яких виїхало 141,6 тис. осіб, залишилося 103 тис.
Міграції мали військово-політичні, соціально-економічні та духовно-культурні причини, були організованими і стихійними.
Кримські татари і мулла. Густав-Феодор Паулі (1817 - 1867)
3. ПОЧАТКИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОДЕРНОЇ НАЦІЇ. ФЕНОМЕН ВІТЧИЗНЯНОГО КУЛЬТУРНИЦТВА АКАДЕМІЧНОЇ СТАДІЇ
3. ПОЧАТКИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОДЕРНОЇ НАЦІЇ. ФЕНОМЕН ВІТЧИЗНЯНОГО КУЛЬТУРНИЦТВА АКАДЕМІЧНОЇ СТАДІЇ
Як відомо, слово «нація» походить від латинського natio – рід, плем’я. Впродовж століть це поняття зазнало тривалої еволюції. В періоди античності й середньовіччя, до хрестових походів воно вживалося для означення віддалених, «варварських» народів, з відтінком зневаги, а згодом здобуло поширення для означення студентських спільнот, в університетах, а також серед представників світської та церковної еліт, об’єднаних певною територією.
У середні віки поняття набуло подальшої етнізації та соціалізації, хоча часом вживалося для означення певних спільних групових інтересів. У ХVІ ст. в Англії це слово стало використовуватися у значенні населення країни – народу. У ХVІІІ ст. ця традиція поширилася у Франції та в інших країнах. У ХІХ ст. англійці та французи вкладали в термін «нація» насамперед політичне значення, використовуючи його для означення суверенності народу, незалежності держави. Німці, а під їхнім впливом й інші центральноєвропейські та слов’янські народи, вкладали в цей термін насамперед етнічно-культурний зміст.
Дмитро Донцов
Дмитро Донцов
Спроби осягнення проблеми українського націотворення налічують вже понад півтора
Дмитро Донцов
Дмитро Донцов
Спроби осягнення проблеми українського націотворення налічують вже понад півтора
Михайло Сергійович Грушевський
Завдяки працям М. С. Грушевського, Д. І.
Михайло Сергійович Грушевський
Завдяки працям М. С. Грушевського, Д. І.
У другій половині ХХ ст. концепція «українського відродження» завоювала чимало прихильників як в українській західній діаспорі (І. Лисяк-Рудницький, П. Магочий, О. Субтельний, Р. Шпорлюк, О. Пріцак і Дж. Решетар та ін.), так і в новітній українській історіографії (А. М. Катренко, І. І. Колесник, В. В. Кравченко, В. Г. Сарбей та ін.), які чимало зробили для наукової розробки його періодизації, соціальної бази, основного змісту та регіональних особливостей тощо.
Ярослав Дашкевич
Взагалі наукова проблема формування і становлення української нації до сьогодні
Ярослав Дашкевич
Взагалі наукова проблема формування і становлення української нації до сьогодні
Модерна нація, як спільнота людей, об’єднана власною назвою, територією, символами, геокультурним
Модерна нація, як спільнота людей, об’єднана власною назвою, територією, символами, геокультурним
Головна праця Михайла Грушевського – «Історія України-Руси»
Якщо визнавати факт існування «домодерних
Головна праця Михайла Грушевського – «Історія України-Руси»
Якщо визнавати факт існування «домодерних
М. С. Грушевський безперечно правильно визначив указані перерви поступовості в українській
М. С. Грушевський безперечно правильно визначив указані перерви поступовості в українській
Першою стадією українського модерного націотворення став період від другої половини
Першою стадією українського модерного націотворення став період від другої половини
За версією проф. В. В. Кравченка, ця стадія українського національно-культурного відродження
За версією проф. В. В. Кравченка, ця стадія українського національно-культурного відродження
1-й етап – 60 – 80-ті рр. ХVІІІ ст. – характеризувався поширенням ідей Просвітництва в українській культурі, зародженням і розвитком вітчизняного українознавства, публікацією перших українознавчих праць в Петербурзі В. Г. Рубана, О. А. Безбородька, Г. Калиновського, провідною роллю Москви і Петербурга у поступі української культури.
2-й етап – 90-ті рр. ХVІІІ ст. – початок ХІХ ст. – базувався на розвитку пре- романтичної ідеології, появі праць з українського мовознавства, етнографії та фольклористики О. Павловського, Я. Марковича, М. Антоновського та ін., перших виданнях україномовних творів І. Котляревського, пожвавленні культурного життя в дворянських маєткових осередках, відкритті першого університету в Наддніпрянщині у Харкові тощо. 3-й етап – друге десятиліття – середина 20-х рр. ХІХ ст. – вирізнявся подальшим розвитком преромантичної ідеології, першими публікаціями спеціальних досліджень з українського мовознавства О. Павловського, фольклористики – М. Цертелєва, історіографії – Д. Т. Бантиш-Каменського, першими постановками українських за мовою та сюжетом п’єс О. Шаховського, І. Котляревського, В. Гоголя на театральних сценах Петербурга, Полтави, домашніх театрів, виникненням журналістики, організованих форм наукової діяльності в Харкові, розширенням географії місцевих культурних центрів у Полтаві, Одесі, Ніжині.
4-й етап – друга половина 20-х рр. – середина 40-х рр. ХІХ ст. – виділявся поступом романтичного світогляду, актуалізацією М. О. Максимовичем питання щодо необхідності вивчення української народності (1827), ідейною еволюцією козаколюбства й зародженням українського народолюбства, розвитком української літературної та поетичної прози у творчості Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, П. П. Гулака-Артемовського, Є. П. Гребінки, в діяльності літературно-наукового гуртка харківських романтиків на чолі з І. І. Срезневським та його університетських товаришів: братів О. С. та Ф. С. Євецьких, І. В. Розковшенко, О. Г. Шпигоцького, до яких згодом приєдналися Л. І. Боровиковський, М. І. Костомаров, А. Л. Метлинський, О. О. Корсун, О. С. Афанасьєв-Чужбинський, О. П. Рославський-Петровський, В. В. Пассек, І. Є. Бецький, І. М. Петров та ін., розвитком наукових досліджень у царині етнографії та фольклористики, історії, мовознавства тощо, утворенням університетського центру в Києві.
Вершиною досягнень українства у галузях творення національної літератури та мови
Вершиною досягнень українства у галузях творення національної літератури та мови
ЄПИСКОП ЛЕВ ШЕПТИЦЬКИЙ
Свої особливості мало українське національно-культурне відродження в західноукраїнських землях.
ЄПИСКОП ЛЕВ ШЕПТИЦЬКИЙ
Свої особливості мало українське національно-культурне відродження в західноукраїнських землях.
Іван Могильницький
Серед діячів цього періоду слід, насамперед, назвати професора Львівського
Іван Могильницький
Серед діячів цього періоду слід, насамперед, назвати професора Львівського
Іван Могильницький
«РУСЬКА ТРІЙЦЯ»
Помітним явищем національно-культурного відродження у Східній Галичині стало громадсько-культурне утворення
«РУСЬКА ТРІЙЦЯ»
Помітним явищем національно-культурного відродження у Східній Галичині стало громадсько-культурне утворення
Учасники «Руської Трійці» поклали початки нової, національної літератури на західноукраїнських землях,
Учасники «Руської Трійці» поклали початки нової, національної літератури на західноукраїнських землях,
Гуцули (середина 19 ст.)
В «українському ХІХ ст.» відбулася певна територіально-етнічна консолідація
Гуцули (середина 19 ст.)
В «українському ХІХ ст.» відбулася певна територіально-етнічна консолідація
Поряд із тим варто зазначити, що узагальнююча власна назва «Україна», під
Поряд із тим варто зазначити, що узагальнююча власна назва «Україна», під
Остання думка пояснюється тим, що наприкінці ХVІІІ – у перші десятиліття ХІХ ст. тодішня українська еліта, належачи за соціальним походженням до колишньої шляхти або козацької старшини, не могла вирватися за межі суто регіональних самоназв-дефініцій. Типовим свідченням цього є назви і зміст полемічних праць з питань нобілітету, зокрема «Замечания о правах малороссийского дворянства» Р. Марковича, «Мнение о малороссийских чинах и о их преимуществе…» та «Примечания о малороссийском дворянстве» Т. Калинського, «Записка о малороссийском дворянстве» В. Полетики, «Записка о малороссийских чинах» А. Чепи, «Записка» Ф. Туманського та ін., які обговорювалися на зібраннях та в комісіях чернігівського й полтавського дворянства у першому десятилітті ХІХ ст. і фундаментально обґрунтовували права знаті українського («малоросійського») походження.
ТЕРИТОРІЯ ГЕТЬМАНЩИНИ В 1764 РОЦІ.
Поміркована опозиційність домінуючої більшості колишнього українського проводу
ТЕРИТОРІЯ ГЕТЬМАНЩИНИ В 1764 РОЦІ.
Поміркована опозиційність домінуючої більшості колишнього українського проводу
«ІСТОРІЯ МАЛОЇ РОСІЇ» Д. М. БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ
У процесі націогенези неперехідна роль належала
«ІСТОРІЯ МАЛОЇ РОСІЇ» Д. М. БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ
У процесі націогенези неперехідна роль належала
У цьому контексті варто згадати «Історію русів» Г. А. та В. Г. Полетик, «Історію Малої Росії» Д. М. Бантиш-Каменського, «Історію Малоросії» М. А. Маркевича, праці з історії княжої доби, козаччини, гетьманщини й гайдамаччини М. О. Максимовича, публікації козацьких літописів О. М. Бодянського. Значення цього доробку полягає насамперед у тому, що в ньому виявилися спроби не тільки знайти місце українства в російській історії, а й виділити власний український безперервний історичний процес, віддзеркалити українську державницько-автономістську ідею. Відтак саме в цій українській романтичній історіографії та історіософії слід шукати найближчі витоки українського модерного наративу.
Карта
території України в 19
ст.
Звичайно, процес українського національно-історичного самоусвідомлення відбувався
Карта
території України в 19
ст.
Звичайно, процес українського національно-історичного самоусвідомлення відбувався
4. ЗАРОДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ТЕЧІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ РУСІ
В означений період поряд
4. ЗАРОДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ТЕЧІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ РУСІ
В означений період поряд
Василь Капніст таємно здійснив місію у Пруссію і 24 квітня 1791
Василь Капніст таємно здійснив місію у Пруссію і 24 квітня 1791
На рубежі ХVІІІ – ХІХ ст. в українській державницькій думці з’явився
На рубежі ХVІІІ – ХІХ ст. в українській державницькій думці з’явився
У 20-х рр. ХХ ст. у працях М. Слабченка, М. Возняка, виникла версія про авторство О. Безбородька. О. Оглоблин зібрав й опрацював всі відомості про можливих авторів, додавши ще двох вірогідних – Архіпа Худорбу і Миколу Ханенка й визначив місце проживання автора – Новгород-Сіверщину. У передмові до нью-йоркського видання 1956 р. дослідник зазначив, що «в основі історіософії «Історії русів» лежить ідея правди і справедливості, вищої-Божої і звичайної-людської».
«Історія Русів» мала виразне антимонархічне й антиімперське спрямування, утверджувала історичну пам’ять
«Історія Русів» мала виразне антимонархічне й антиімперське спрямування, утверджувала історичну пам’ять
Деякі джерела містять непевні відомості про існування в 1821 – 1825
Деякі джерела містять непевні відомості про існування в 1821 – 1825
5. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ НА ТЛІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ У ЄВРОПІ
5. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ НА ТЛІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ У ЄВРОПІ
Усі зазначені причини привели до появи й утвердження української школи в польському письменстві, яка породила такі яскраві літературні постаті, як А. Мальчевський, Б. Залєський, С. Гощинський, М. Грабовський, Т. Падура, М. Чайковський та багато ін.
Течії української школи в польській літературі
В межах української школи в польській
Течії української школи в польській літературі
В межах української школи в польській
Антоній Мальчевський
Слід, насамперед, відмітити появу українофільського народовства в польському письменстві. Ця літературна
Слід, насамперед, відмітити появу українофільського народовства в польському письменстві. Ця літературна
Юзеф-Ігнацій Крашевський
Вплив західноєвропейського Просвітництва, романтизму, найвизначніших подій суспільно-політичного життя Європи та світу.
Зазначена
Вплив західноєвропейського Просвітництва, романтизму, найвизначніших подій суспільно-політичного життя Європи та світу.
Зазначена
«Російська політика національна приложила руку до того, – писав М.С. Грушевський, – щоб розірвати родинні й усякі інші зв’язки української інтелігенції з закордонними західними краями й попхнути її до Великоросії, ослабити або й дощенту знищити всяке культурне життя на Україні, друкарство, літературну продукцію.
Михайло Сергійович Грушевський
Наддніпрянщина та західноєвропейські культурницькі впливи.
І інтелектуальне українство Наддніпрянщини не було повністю
Наддніпрянщина та західноєвропейські культурницькі впливи.
І інтелектуальне українство Наддніпрянщини не було повністю
Західноєвропейська міфологічна школа та її спадщина.
Виразним явищем у процесі розвитку західноєвропейської
Західноєвропейська міфологічна школа та її спадщина.
Виразним явищем у процесі розвитку західноєвропейської
Справжнього інтелектуального піднесення західноєвропейська міфологічна школа досягла в творчості німецьких вчених братів Якоба та Вільгельма Гріммів та їхніх послідовників – «молодших міфологів» із Німеччини, Великобританії, Італії, у тому числі А. Куна, В. Шварта,
В. Маннгардта, В. Гана, М. Мюллера, Ж. Кокса, А. де Губернатіса та ін. Найбільш видатні заслуги належали Якобу Грімму, який започаткував порівняльно-міфологічну школу, став ідеологом синтетичного принципу в історичному дослідженні, який, за словами М.К. Дмитренка, поєднував декілька важливих підходів, зокрема сакрального «анімістичного»,
Йоганн Ґотфрід Гердер
Початок осмислення – Г.С.Сковорода.
Серед українських інтелектуалів осмислення міфу, символу, усної народної
Початок осмислення – Г.С.Сковорода.
Серед українських інтелектуалів осмислення міфу, символу, усної народної
Сковорода Григорій Савич
Західноєвропейські інтелектуали та їх вплив на українських науковців.
Вплив цих західноєвропейських інтелектуалів
Західноєвропейські інтелектуали та їх вплив на українських науковців.
Вплив цих західноєвропейських інтелектуалів
Костомаров Микола Іванович
Утвердження романтичного світогляду в Україні.
Факт західних впливів в процесі утвердження романтичного
Утвердження романтичного світогляду в Україні.
Факт західних впливів в процесі утвердження романтичного
О.М. Бодянського, праць учених етнографів та фольклористів і, насамперед, «Кобзаря» Т.Г. Шевченка. Повернемося до формування світогляду М.І. Костомарова, який сприймав західноєвропейські ідеї, зокрема, внаслідок дуже близького спілкування з видатним вченим-славістом І.І. Срезневським. Той працював у Харкові, а в 1839 – 1842 рр. перебував за кордоном, відвідавши Німеччину, Чехію, Сербію. У 1830–1840-х рр. важливим інтелектуальним центром української демократичної інтелігенції стає Київ – новий університетський центр Наддніпрянщини. Характерно, що світогляд першого ректора Київського університету Св. Володимира М.О. Максимовича перебував під сильним впливом теорій німецьких мислителів Ґ. Геґеля, Ф.В.Й. Шеллінга і Ф. Баадера. Вплинули ці ідеї і на викладача філософії історії Київської Духовної Академії та Київського університету Св. Володимира Петра Авсєнєва, який захоплювався вивченням душі народу.
Максимович Михайло Олександрович