Еволюція приладив для вимірювання часу

н. е. Механізм такого годинника був простий зміна довжини
тіні гномона. Першими
почали використовувати
вавилоняни. В сонячному годиннику, ділили добу на
24 години, тривалість кожної
години залежала вид географічної широти і
пори року.

водяний годинник встановив у Римі Сціпіон Назика (157 р. до н. е.). Водяний годинник
Помпея Помпея славився прикрасами з золота та дорогоцінних каменів. У VI Помпея славився прикрасами з золота та дорогоцінних каменів. У VI ст. славились механізми Боеція Помпея славився прикрасами з золота та дорогоцінних каменів. У VI ст. славились механізми Боеція, які він створив для Теодориха.
У греків і римлян були поширені водяні годинники простої конструкції — наприклад, ними вимірювалася тривалість виступів ораторів у суді

складається з двох (зазвичай скляних) посудин, сполучених вузькою горлоподібною трубкою. Трубка пропускає певний об'єм піску за певний проміжок часу. Час, за який пісок пересипається з однієї половини годинника в іншу, може становити від кількох секунд до майже доби. Є дані, що конструкція піскового годинника була відома ще 1500 років до н. е.[1] Пристрій для вимірювання часу, що складається з двох (зазвичай скляних) посудин, сполучених вузькою горлоподібною трубкою. Трубка пропускає певний об'єм піску за певний проміжок часу. Час, за який пісок пересипається з однієї половини годинника в іншу, може становити від кількох секунд до майже доби. Є дані, що конструкція піскового годинника була відома ще 1500 років до н. е.[1] З часів Середньовіччя Пристрій для вимірювання часу, що складається з двох (зазвичай скляних) посудин, сполучених вузькою горлоподібною трубкою. Трубка пропускає певний об'єм піску за певний проміжок часу. Час, за який пісок пересипається з однієї половини годинника в іншу, може становити від кількох секунд до майже доби. Є дані, що конструкція піскового годинника була відома ще 1500 років до н. е.[1] З часів Середньовіччя піскові годинники набувають дедалі більшого поширення в мореплавстві Пристрій для вимірювання часу, що складається з двох (зазвичай скляних) посудин, сполучених вузькою горлоподібною трубкою. Трубка пропускає певний об'єм піску за певний проміжок часу. Час, за який пісок пересипається з однієї половини годинника в іншу, може становити від кількох секунд до майже доби. Є дані, що конструкція піскового годинника була відома ще 1500 років до н. е.[1] З часів Середньовіччя піскові годинники набувають дедалі більшого поширення в мореплавстві, богослужіннях та інших видах людської діяльности.

у Китаї в 725 р. І Сіном та Лян Лінцзанем.
Перший маятниковий годинник винайдений у НімеччиніПерший маятниковий годинник винайдений у Німеччині біля 1000Перший маятниковий годинник винайдений у Німеччині біля 1000 року абатом Гербертом — майбутнім папою Сильвестром IIПерший маятниковий годинник винайдений у Німеччині біля 1000 року абатом Гербертом — майбутнім папою Сильвестром II. У 1228Перший маятниковий годинник винайдений у Німеччині біля 1000 року абатом Гербертом — майбутнім папою Сильвестром II. У 1228 році англійськими майстрами уВестмінстеріПерший маятниковий годинник винайдений у Німеччині біля 1000 року абатом Гербертом — майбутнім папою Сильвестром II. У 1228 році англійськими майстрами уВестмінстері був побудований перший баштовий годинник. Пізніше з'явилися кишенькові (запатентовані у 1675 році Х. ГюйгенсомПерший маятниковий годинник винайдений у Німеччині біля 1000 року абатом Гербертом — майбутнім папою Сильвестром II. У 1228 році англійськими майстрами уВестмінстері був побудований перший баштовий годинник. Пізніше з'явилися кишенькові (запатентовані у 1675 році Х. Гюйгенсом), а згодом — значно пізніше — і годинник наручний. Спочатку наручні годинники були усього лиш ювелірними прикрасами для жінок, відрізнялися низькою точністю ходу. В ті часи чоловікам було не прийнято носити на руці годинник.