Козацький портрет

народних українських картин, близьких до парсуни (синонім сучасного поняття портрет незалежно від стилю, техніки зображення, місця і часу написання, спотворення слова «персона», яким в XVII столітті називалися світські портрети) і мальовки (декоративні розписи, головним чином із зображенням польових трав і квітів, чудовим поєднанням натуралістичності і стилізації, яскравості фарб і узагальненості малюнка, фантастичністю композицій) XVII-XVIII ст.

Парсуна М. В. Скопина-Шуйского

або носив камерний характер.

Ктитор - особа, що виділити кошти на будівництво або ремонт православного храму чи монастиря, або на його прикраси іконами, фресками, предметами декоративно-прикладного мистецтва.

Парадні портрети представляють ктиторські та донаторські портрети козацької старшини, виконані в іконописній манері (портрети М. Миклашевського, Д.Єфремова, В. Дунін-Барковського), які мали висіти в церкві. На них портретовані одягнені в розкішний одяг, з атребутами влади, обовязково присутній герб та написи на зображенні.

У Католицькій церкві така особа називається донатором.

В.М.Васнецов. Княгиня Ольга c зображенням побудованого нею храму в руках

Портрет болгарського севастократора Калояна та Його дружини Десіславі

від донаторських портретів, вони мали більш світський характер.

Портрет С.Сулими

Портрет Є.Дарагана

таких портретів відносимо невеликі за розмірами, погрудні чи поясні портрети народних улюбленців С.Палія, С.Чалого, М.Залізняка та І.Гонти, одягнутих в недорогий селянський одяг, зі списом або мечем в руці.

Портрет С. Палія

Портрет М.Залізняка

прикрасою українського дому. Вони зображували народних героїв, легендарні образи захисників українських земель, "степових лицарів". Такі картини є своєрідним пам'ятником "невідомому козакові", вони пов'язані і з музичним фольклором - "думами", народними піснями про козацької вольниці.

"Козак-мамай" зазвичай зображається сидячим по-турецьки під дубом (символ сили), що грає на бандурі (мрія про свободу). Поруч кінь - символ мандрів. Лук і стріли лежать напоготові, шабля висить на дереві.

з гуманістичним уявленням про гідність людини та її становою приналежністю. Портрет відзначався проникненням у внутрішній психологічний світ людини, показував її характер, вдачу, якості. Уся увага зосереджувалась на обличчі. Одяг не відвертав уваги глядача. Не лише зображення І. Гуляшецького, І. Сулими та інших, а й класичний "козак - бандурист" чи козак Мамай у народному малярстві не мають рис суворих воїнів, а лише ознаки елегійних роздумів.

Портрети І. Сулими

картин – козацький портрет. Картини мають риси народного примітивного мистецтва, але не в сенсі архаїчності, нерозвиненості стилю, а навпаки - закінченого, своєрідно класичного прояву. Козацькі портети мали не тільки художнє значення, а й відігравалb свою роль у пошуку генетичних коренів, піднесенні національної самосвідомості українського народу.