Медицина в країнах Стародавнього Світу

Июль 21, 2022

Главная
История
Медицина в країнах Стародавнього Світу

Содержание

2. План лекції: I. Характеристика епохи. II. Загальні риси розвитку лікування в країнах Стародавнього світу: 1. Лікування
3. Рабовласницькі держави стародавнього світу Стародавній Схід Месопотамія Єгипет Індія Китай Середземномор'ї Греція Рим
4. Загальні риси розвитку лікування в країнах Стародавнього світу 1. Формування двох напрямків лікувальної діяльності: емпіричного і
5. Царства Шумерське Вавилонське Ассірійське Лікування в Месопотамії (IV-III ТИСЯЧОЛІТТЯ ДО Н. Е.)
6. Шумерська цивілізація найдавніша на Землі. Перша їхня цивілізація виникла не менше 5 тисяч років тому.
8. Особливості розвитку лікування • Накопичення емпіричних знань в області лікування, наявність культового (теургического) лікування; • Використання
9. Шумерів можна вважати винахідниками лікарської печатки.
10. Лікування у Вавилоні
11. Джерела інформації, пов'язані з лікуванням • Клинописні тексти на глиняних табличках (збори клинописних текстів Ашшурбанапала); •
12. Вавилонська глиняна табличка з медичним текстом і зображеннями
13. Базальтовый столб с законами царя Хаммурапи, Вавилон 18 век до н.э. Париж, Лувр.
14. Лікування в стародавньому Єгипті
15. Джерела інформації, пов'язані з лікуванням 1. Записи та зображення на стінах пірамід, гробниць, саркофагах і заупокійних
16. французький вчений Жан-Франсуа Шампольон (1790-1832).
18. Особливості розвитку лікування • Досить глибокі пізнання в області будови тіла, отримані при бальзамуванні трупів. •
19. МЕДИЦИНСКИЕ ПАПИРУСЫ Впервые о существовании медицинских трактатов в Древнем Египте говорится в записи на стене гробницы
20. медичні папіруси Найбільш повні відомості про медицину Древнього Єгипту дають два папіруси, - великий медичний папірус
21. Папірус Еберса
22. Бог Джехути (греч.Тот) бог мудрости, знаний, Луны и магии
24. Імготеп
25. 1 Богиня Сехмет Гранит Конец 15 в до н. э 2 Бог Анубис Бронза 7 в
26. Сехмет («могутня») - богиня війни і палючого сонця, грізне око бога Сонця Ра, цілителька, яка мала
27. Богиня Баст
28. ЛІКАРСЬКИ ШКОЛИ 1. Гелиополе. 2. Олександрія. 3. В місті Саисе школа акушерів. 4. Храм - недалеко
29. Анубіс робить похоронний обряд над тілом Осіріса
30. Відомі лікарі Имхотеп, Мечен, Хеси-Ра, Атотис
31. Инструменты древнеегипетского хирурга
32. Папирус Хунифера или что там у них в руках?
33. Врачевание и медицина в Древней Греции
34. Периодизация и хронология истории 1. Крито-микенский (III-II тыс. до н.э.) 2. Предполисный (XI-IX до н.э.) 3.
35. Бог-целитель Асклепий, VII век до н.э.
39. / Гіппократ.
40. Гіппократ. Народився на острові Кос, роком народження вважається третій рік вісімдесятої Олімпіади. Цей рік відповідає 458
41. Последние годы жизни провел в Лариссе (Фессалия), где умер около 370 г. до н.э. в один
42. Косская медицинская школа – главная медицинская школа Древней Греции. Первые сведения о ней относятся к 584
44. «Вправление вывиха». Рисунок из «Сборника Гиппократа».
46. Кротонская медицинская школа достигла своего расцвета в VI в. до н. э. Ее основные достижения формулируются
47. Книдская медицинская школа Заложила основы гуморального учения, согласно которому здоровье есть благоприятное смешение четырех жидкостей организма,
48. Сицилийская школа Развитие основ гуморального учения. Основы классического учения об элементах. Выдающиеся представитель Эмпедокл из Акраганта
49. Историческое развитие государства и формирование медицинских знаний в Древнем Риме прошло три стадии: — царство (VIII–VI
50. Источники информации о медицине Древнего Рима: Являются законодательства, сочинения философа Тита Лукреция Кара («О природе вещей»),
51. Особенности развития медицины • Дальнейшее развитие римского права и регламентация деятельности врачей (появление архиатров); • Дальнейшее
54. Гении римской медицины Древнеримский врач Асклепиад (128 — 56 годы до н. э.) был убежден, что
55. Гален (129–201 годы) Ему принадлежит классический труд «О частях человеческого тела», где впервые представлено единое анатомическое
58. Потомки смогли составить мнение о состоянии медицины Рима во многом благодаря пунктуальности Авла Корнелия Цельса. Не
59. Авл Корнелий Цельс
60. Медицина народная, традиционная, научная Народное врачевание (народная медицина) – включает совокупность средств и приемов народного врачевания,
61. Индийская традиционная медицина
62. Веды – священная наука о здоровой жизни.
63. Дживака обучался у Атреи, известного учёного из Такшилы, основоположника индийской системы медицины - аюрведы.
65. Хотя СУШРУТА практиковал во время пятого века до нашей эры, многие из его методов лечения в
66. артемизинин
67. Старинный рецепт китайской медицины против малярии Китаянка Юю Ту получила Нобелевскую Премию в области медицины Открытое
68. «Возьмите одну горсть полыни обыкновенной, замочите ее в двойном объеме воды, выжмите затем растение и принимайте
70. Скачать презентацию

Слайд 2

План лекції:
I. Характеристика епохи. II. Загальні риси розвитку лікування в країнах Стародавнього

світу: 1. Лікування в країнах Стародавньої Месопотамії (Шумери, Вавилон, Ассирія); 2. Лікування в Давньому Єгипті; 3. Лікування в Стародавній Індії; 4. Лікування в Давньому Китаї; 5. Лікування та медицина в Стародавній Греції; 6. Медицина в Стародавньому Римі.

Слайд 3

Рабовласницькі держави стародавнього світу Стародавній Схід Месопотамія Єгипет Індія Китай Середземномор'ї
Греція Рим

Слайд 4

Загальні риси розвитку лікування в країнах Стародавнього світу
1. Формування двох

напрямків лікувальної діяльності: емпіричного і культового (теургического) лікування.
2. Винахід писемності.
З. Підготовка цілителя (сімейна традиція, школи при храмах).
4. Розвиток гігієнічних навичок і традицій, перші санітарно-технічні споруди.
5. Формування основ лікарської етики.

Слайд 5

Царства Шумерське Вавилонське Ассірійське
Лікування в Месопотамії (IV-III ТИСЯЧОЛІТТЯ ДО Н. Е.)

Слайд 6

Шумерська цивілізація найдавніша на Землі. Перша їхня цивілізація виникла не менше

5 тисяч років тому.

Слайд 7

Слайд 8

Особливості розвитку лікування
• Накопичення емпіричних знань в області лікування, наявність культового

(теургического) лікування;
• Використання в практиці лікування лікарських засобів рослинного, мінерального та тваринного походження;
• Суворі гігієнічні правила.

Слайд 9

Шумерів можна вважати винахідниками лікарської печатки.

Слайд 10

Лікування у Вавилоні

Слайд 11

Джерела інформації, пов'язані з лікуванням
• Клинописні тексти на глиняних
табличках

(збори клинописних текстів Ашшурбанапала); • Закони Хаммурапі; • Листи Муккаліма; • Відбиток печатки із зображенням
богині лікування Гули.

Слайд 12

Вавилонська глиняна табличка з медичним текстом і зображеннями

Слайд 13

Базальтовый столб с законами царя Хаммурапи, Вавилон
18 век до н.э.

Париж, Лувр.

Слайд 14

Лікування в стародавньому Єгипті

Слайд 15

Джерела інформації, пов'язані з лікуванням
1. Записи та зображення на стінах пірамід,

гробниць, саркофагах і заупокійних стінах; 2. Описи істориків (Манефон, Геродот) і письменників давнини (Діодор, Полібій, Страбон, Плутарх); 3. Тексти папірусних сувоїв (більше десяти сувоїв, повністю або частково присвячених лікуванню); 4. Археологічні дослідження (включаючи вивчення єгипетських мумій).

Слайд 16

французький вчений
Жан-Франсуа Шампольон (1790-1832).

Слайд 17

Слайд 18

Особливості розвитку лікування
• Досить глибокі пізнання в області будови тіла, отримані

при бальзамуванні трупів. • Уявлення про причини хвороб, як про пов'язаних з природними явищами, так і надприродними. • Вживання в якості лікарських засобів ліки з рослин, мінеральних речовин, частин тіла тварин; широке вживання косметичних засобів. • Лікарська спеціалізація і розвиток окремих галузей лікування: - Лікування жіночих і дитячих хвороб; - Оперативне лікування; - Лікування заразних хвороб; - Лікування хвороб зубів і ясен. • Гігієнічні традиції.

Слайд 19

МЕДИЦИНСКИЕ ПАПИРУСЫ
Впервые о существовании медицинских трактатов в Древнем Египте говорится в

записи на стене гробницы Уаш-Птаха - главного архитектора царя V династии Неферирка-Ра (ХХV в. до н. э.). В этой же надписи приводится клиническая картина скоропостижной смерти архитектора, которая, по современным представлениям, напоминает инфаркт миокарда или инсульт мозга. Наиболее полные сведения о медицине Древнего Египта дают два папируса, датируемые примерно 1550 г. до н. э., - большой медицинский папирус Г. Эберса и папирус по хирургии Э. Смита. Оба папируса, по-видимому, написаны одним лицом и являются копиями более древнего трактата. Египтологи считают, что этот древний несохранившийся папирус был составлен легендарным врачом Имхотепом в начале III тысячелетия до н. э. Впоследствии Имхотеп был обожествлен..

Слайд 20

медичні папіруси Найбільш повні відомості про медицину Древнього Єгипту дають два папіруси,

- великий медичний папірус Г. Еберса
і папірус по хірургії Е. Сміта.
(датовані приблизно 1550 р. до н.е.)
Обидва папіруси, очевидно, написані однією особою і є копіями більш древнього трактату. Єгиптологи вважають, що цей древній не збережений папірус був складений легендарним лікарем Імхотепом на початку III тисячоліття до н. е. Згодом Імхотеп був обожнений .

Слайд 21

Папірус Еберса

Слайд 22

Бог Джехути (греч.Тот) бог мудрости, знаний, Луны и магии

Слайд 23

Слайд 24

Імготеп

Слайд 25

1 Богиня Сехмет Гранит Конец 15 в до н. э 2

Бог Анубис Бронза 7 в до н. э 3 Бог Тот Бронза 7 в до н. э 4 Богиня Баст

Слайд 26

Сехмет («могутня») - богиня війни і палючого сонця, грізне око бога

Сонця Ра, цілителька, яка мала магічну силу напускати хвороби і виліковувати їх.

Слайд 27

Богиня Баст

Слайд 28

ЛІКАРСЬКИ ШКОЛИ
1. Гелиополе. 2. Олександрія.
3. В місті Саисе школа акушерів.
4. Храм

- недалеко від Асуана.
покровитель хірургів Хоруру.
5. Дуауі - покровитель офтальмалогіі.

Слайд 29

Анубіс робить похоронний обряд над тілом Осіріса

Слайд 30

Відомі лікарі
Имхотеп,
Мечен,
Хеси-Ра,
Атотис

Слайд 31

Инструменты древнеегипетского хирурга

Слайд 32

Папирус Хунифера или что там у них в руках?

Слайд 33

Врачевание и медицина в Древней Греции

Слайд 34

Периодизация и хронология истории
1. Крито-микенский (III-II тыс. до н.э.)
2. Предполисный (XI-IX

до н.э.)
3. Полисный (VIII-VI до н.э.)
4. Классический (V-IV вв. до н.э.)
5. Эллинистический
(вторая половина IVв. до н.э. – I в. н.э.)

Слайд 35

Бог-целитель Асклепий, VII век до н.э.

Слайд 36

Слайд 37

Слайд 38

Слайд 39

/
Гіппократ.

Слайд 40

Гіппократ.
Народився на острові Кос, роком народження вважається третій рік вісімдесятої Олімпіади.

Цей рік відповідає 458 році до Різдва Христового.
Батько - Гераклид, має своє походження від Ескулапа (17 після Ескулапа). Мати - Праксітея, дочка Фенорета, по прямій низхідній родинній лінії є 21-й після Геркулеса. У нього було двоє синів Фессал і Дракон, дочка, чоловік якої Полібій також був лікарем і очолював косску лікарську школу після Гіппократа.
З роду Асклепіадів відомо сім Гиппократов.
Більш відомий в історії Гіппократ 2 (Великий).

Слайд 41

Последние годы жизни провел в Лариссе (Фессалия), где умер около 370

г. до н.э. в один год с Демокритом, по одним источникам на 83-м, а по другим – на 104 году жизни. Собственными творениями Гиппократа 2 Великого (которые дошли до нашего времени) считаются около 57, такие как: «Клятва Гиппократа»; «О науке»; «О древней медицине»; «О враче»; «О местностях в человеке»; «Об анатомии»; «Об эпидемиях»; «О падучей болезни»; «Афоризмы» и ряд других.

Слайд 42

Косская медицинская школа – главная медицинская школа Древней Греции. Первые сведения

о ней относятся к 584 г. до н. э., когда жрецы Дельфийского Оракула попросили Неброса с о. Кос и его сына Хрисоса прекратить моровую язву, свирепствовавшую в войске, осаждавшем г. Киррос. Оба врача без промедления откликнулись на эту просьбу и, как говорит предание, исполнили ее наилучшим образом: эпидемия была прекращена. Расцвет косcкой школы неразрывно связан с именем Гиппократа II Великого, который вошел в историю как Гиппократ.
Косская медицинская школа:
1. рассматривала организм в тесной связи с окружающей природой, 2. разрабатывала принцип наблюдения и лечения у постели больного, 3. развивала основы врачебной этики.

Слайд 43

Слайд 44

«Вправление вывиха». Рисунок из «Сборника Гиппократа».

Слайд 45

Слайд 46

Кротонская медицинская школа достигла своего расцвета в VI в. до н.

э. Ее основные достижения формулируются в следующих тезисах:
1. Организм есть единство противоположностей,
2. Здоровый организм есть результат равновесия
противоположных сил,
3. Противоположное излечивается противоположным.
Выдающимся представителем кротонской школы был философ и врач Алкмеон из Кротона. Он открыл перекрест зрительных нервов и слуховой канал, писал о головном мозге как органе познании и причине некоторых болезней.

Слайд 47

Книдская медицинская школа
Заложила основы гуморального учения, согласно которому здоровье есть

благоприятное смешение четырех жидкостей организма, а неблагоприятное их смешение – есть причине большинства болезней.
2. Продолжая традиции вавилонских и египетских врачей, развивала учение о признаках болезней и диагностике. Выдающимся представителем этой школы был Эврифон из Книда – современник Гиппократа, автор многих сочинений.

Слайд 48

Сицилийская школа
Развитие основ гуморального учения.
Основы классического учения об элементах.
Выдающиеся представитель Эмпедокл

из Акраганта

Слайд 49

Историческое развитие государства и формирование медицинских знаний в Древнем Риме прошло

три стадии:
— царство (VIII–VI века до н. э.);
— республика (510 — 31 годы до н. э.);
— империя (до 476 года).

Древний Рим

Слайд 50

Источники информации о медицине Древнего Рима:
Являются законодательства, сочинения философа Тита

Лукреция Кара («О природе вещей»), медика Авла Корнелия Цельса («О назначении частей человеческого тела»).
Большая часть письменных памятников времен царства утрачена, однако раскопки древних городов позволили сделать вывод о высокой культуре народов, населявших Апеннийский полуостров в древности.
3. Знаменитые акведуки, термы и клоаки, сохранившиеся
во владениях Римской империи на территории Европы,
Азии и Африки, представляли собой вершину
инженерного искусства.

Слайд 51

Особенности развития медицины
• Дальнейшее развитие римского права и регламентация
деятельности врачей (появление

архиатров);
• Дальнейшее развитие материалистического направления
и энциклопедического знания;
• Становление военной медицины (организация
мед.службы, валетудинарии)
Выдающиеся представители:
• Асклепиад из Вифании
• Авл Корнелий Цельс
• Диоскорид Педаний из Киликии
• Соран из Эфеса
• Гален из Пергама

Слайд 52

Слайд 53

Слайд 54

Гении римской медицины
Древнеримский врач Асклепиад (128 — 56 годы до н. э.)

был убежден, что человек, имеющий глубокие познания в медицине не имеет права болеть. Согласно взглядам мудрого эскулапа, болезнь появляется после «застоя частиц в порах и каналах тела и расстройства движения соков и пневмы». Больным рекомендовались такие естественные средства, как разумная диета, чистота тела, водолечение, массаж, теплые ванны, гимнастика. Лекарственные препараты назначались крайне редко.
Асклепиад оставил литературное наследие в виде трактата «О лекарственных средствах», где дал описание снадобий, известных со времен Клавдия и Нерона.

Слайд 55

Гален (129–201 годы)
Ему принадлежит классический труд «О частях человеческого тела»,

где впервые представлено единое анатомическое описание человеческого организма.
Древнеримский медик показал, что анатомия и физиология являются первоосновой прогностики, лечения и профилактики болезней. Он смело ввел в практику врачевания вивисекцию на животных; обобщил суждения предшественников в виде целостного учения, оказавшего огромное влияние на развитие естествознания вплоть до позднего Средневековья.
Научный труд Галена признан церковью и был основополагающим учением в течение 15 столетий.

Слайд 56

Слайд 57

Слайд 58

Потомки смогли составить мнение о состоянии медицины Рима во многом благодаря

пунктуальности Авла Корнелия Цельса. Не имея образования и государственного звания, он всю жизнь лечил рабов, полагая, что такое занятие лучше утраты опытного специалиста. Ему принадлежит заслуга в составлении энциклопедического свода знаний, собранных в трактате «О медицине». Римский врачеватель работал совместно с группой переводчиков, уделив особое внимание хирургии, но еще глубже затронул хирургию александрийскую. Труд Цельса обогатил мировую медицину научной терминологией. Великолепный классический язык его сочинений, по словам философа Плиния, является « золотой латынью».

Слайд 59

Авл Корнелий Цельс

Слайд 60

Медицина
народная, традиционная, научная
Народное врачевание (народная медицина) – включает совокупность средств

и приемов народного врачевания, выработанных в результате эмпирического опыта на протяжении всей истории человечества – от возникновения человека (более 2 мил лет назад) до наших дней.
Традиционная медицина –в его основе всегда лежит стройное философское, а точнее религиозно-философское учение, в которое органически вплетается эмпирический опыт народного врачевания данного этноса. Она развивается в русле традиции, которая стабильна, она мало меняется с течением веков и даже тысячелетий. Классическим примерами традиционной медицины являются китайская, индийская, тибетская традиционные системы.
Научная медицина - опирается, прежде всего, на научный эксперимент, в ходе которого проверяются эмпирические знания, научные и философские идеи, создаются стройные научно обоснованные концепции, гипотезы, теории.

Слайд 61

Индийская традиционная медицина

Слайд 62

Веды – священная наука о здоровой жизни.

Слайд 63

Дживака обучался у Атреи, известного учёного из Такшилы, основоположника индийской системы

медицины - аюрведы.

Слайд 64

Слайд 65

Хотя СУШРУТА практиковал во время пятого века до нашей эры, многие

из его методов лечения в медицине и хирургии предшествовали подобным открытиям в западном мире.
Большой вклад в лечение офтальмологических заболеваний.
Дает классификацию заболеваний глаз, описание признаков, симптомов, прогнозов медицинских и хирургических вмешательств.
В частности, Сушрута описывает первым метод экстра капсулярной хирургии катаракты с использованием острых инструментом с ручкой в стиле корыта.

Слайд 66

артемизинин

Слайд 67

Старинный рецепт китайской медицины против малярии
Китаянка Юю Ту получила Нобелевскую Премию

в области медицины
Открытое ею вещество артемизинин — экстракт из китайской полыни — было описано в качестве антималярийного препарата в III веке нашей эры.

Слайд 68

«Возьмите одну горсть полыни обыкновенной, замочите ее в двойном объеме воды, выжмите

затем растение и принимайте полученную жидкость вовнутрь». Именно этот рецепт, сформулированный Гэ Хуном в одном из его медицинских трактатов.

Медицина в країнах Стародавнього Світу

Содержание

План лекції:I. Характеристика епохи. II. Загальні риси розвитку лікування в країнах Стародавнього

Рабовласницькі держави стародавнього світу Стародавній Схід Месопотамія Єгипет Індія Китай Середземномор'ї Греція Рим

Загальні риси розвитку лікування в країнах Стародавнього світу 1. Формування двох

Царства Шумерське Вавилонське АссірійськеЛікування в Месопотамії (IV-III ТИСЯЧОЛІТТЯ ДО Н. Е.)