Опозиційний рух в Україні 60 - 80 роки ХХ століття

стосовно суспільних проблем.

Дисидентство

дисидентського руху в Україні

Під час показу фільма С.Параджанова “ Тіні забутих предків” у київському кінотеатрі “ Україна” відбулася перша акція політичного протесту в СРСР післясталінського часу. І.Дзюба, С.Стус, В.Чорновіл, Ю.Бадзьо виступили перед глядачами з повідомленням, що в Україні почалися арешти опозиції. Виник стихійний мітинг, 140 глядачів підписалися під листом опозиції. Мітинг був розігнаний працівниками КДБ.

Новий етап опозиційного руху

Василь Стус (1938-1985) Один із найактивніших представників українського дисидентства. Герой України.

педінституту.
В.Чорновола звільнили з газети “Молода гвардія”.
В.Стуса відрахували з Інституту літератури АН УРСР, де він був аспірантом

Реакція керівництва УРСР

В’ячеслав Чорновіл
(1937-1999)
Провідник українського дисидентства. Герой України.

винятково мирні форми боротьби:
розповсюдження книг, брошур, статей, написаних дисидентами;
створення гуртків, груп, організацій;
проведення мітингів, демонстрацій;
написання листів – протестів ( колективних та індивідуальних) на адресу влади.

Форми боротьби дисидентів

Приклад повстанської листівки

В.Чорновола “Лихо з розуму”, “Правосуддя чи рецидиви терору?” У статті Брайчевського розкривалися обставини входження України до складу Росії в 1654 р. відповідно до Переяславської пакту, що у ті роки утаювалися. Статті Чорновола містили документальні дані про арешти 1966 року.

Видавнича діяльність

Михайло Брайчевський
(1924-2001)
Український історик і археолог. 

В.Мороза “Репортаж із заповідника ім.Берії”, “Хроніка опору”, “серед снігів”.
У 19790 -1971 рр. у Львові видавався ( самвидавом) журнал “ Український вісник”( редактор Чорновол). У журналі містилася інформація про судові процеси над дисидентами, факти порушення прав громадян СРСР. У 1974 році випуск журналу відновився ( велику роль у цьому відіграв С.Хмара).

Степан Хмара
(1937)
 Український політик, правозахисник, довголітній політв'язень радянських концтаборів. Герой України.

була Ініціативна група захисту прав людини в СРСР, до якої входили харків”янин Г.Алтунян, киянин Л.Плющ.

Створення організацій

Леонід Плющ
(1939)
Математик, публіцист, літературознавець, правозахисник, член Ініціативної групи захисту прав людини.

виконання рішень Гельсінської наради 36 держав Європи і Північної Америки з прав людини і дотримання принципів демократії. УГГ була легальною організацією, мала тісні контакти із правозахисними організаціями західних країн. До складу організації входив 41 чоловік. Членами Української Гельсінської спілки входили: М.Руденко (голова), О.Бердник, П.Григоренко, О.Тихий, Л. Лук’яненко, І.Кандиба, М.Миронович, О.Мишко.

Микола Руденко
(1920-2004)
 Український письменник, філософ,громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи. Герой України.

громадськості з Декларацією прав людини;
Сприяти виконанню статей Прикінцевого Акту з питань безпеки і співпраці в Європі;
Домогтися, щоб на всіх міжнародних нарадах, де мають обговорюватися підсумки виконання Гельсінських угод, Україна як суверенна держава була представлена окремою делегацією;
З метою вільного обміну інформацією та ідеями домогтися акредитування в Україні представників зарубіжної преси;
Розповсюджували інформацію про незаконні арешти, положення в'язнів у в'язницях, таборах, засланні.

Напрям діяльності УГС

Валентин Мороз
(1936)
  Український історик, один із представників українського національного руху, політв'язень, дисидент.

силу для розгону масових заходів, організованих дисидентами.
22 травня щорічно дисиденти організовували мітинг біля пам'ятника Т.Г.Шевченкові в Києві в пам'ять про перепоховання тіла Кобзаря в 1861 році.

Організація мітингів, демонстрацій

Василь Симоненко
(1935-1963)
Український поет і журналіст,шістдесятник.

яке було покладено обов'язки по боротьбі з “ідеологічними диверсіями”, а по суті, з інакомисленням.
У 1971 році ЦК КПРС прийняв дві постанови, націлені на розгром опозиції. Особлива увага в постановах була приділена ліквідації “самвидаву” і припинення ввозу “тамвидаву” до СРСР.

Заходи радянського керівництва на боротьбу з дисиденством

Іван Гель
(1937-2011)
  Український правозахисник, дисидент, політик, публіцист, релігійний діяч, один із засновників УГС, колишній радянський політв'язень.

роки заарештували І.Світличного, В.Стуса, В.Чорновола, С.Параджанова, І.Дзюбу, М.Руденка, О.Тихого та інших. Вони вважалися особливо небезпечними злочинцями.
У таборах загинули В.Стус, В.Марченко, О.Тихий, Ю.Литвин.

Іван Світличний
(1929-1992)
Літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського опозиційного руху .

каральна медицина. Найбільш небезпечних для радянської системи дисидентів ув'язнювали в психіатричних лікарнях спеціального типу. Серед цих лікарень виділялася Дніпропетровська, яку було перетворено на справжню психіатричну в'язницю особливо жорстокого режиму. Жертвами тюремно – психічного терору стали П.Григоренко, Л.Плющ, М.Плахотнюк, З.Красівський, В.Рубан, Й.Тереля, М.Ковтуненко та інші відомі дисиденти.

Заходи радянського керівництва на боротьбу з дисиденством

Олекса Тихий
(1927-1984)
  Український дисидент, патріот і правозахисник,  педагог, мовознавець, член-засновник УГС.

та каральної державної машини.

Причини поразки дисидентів

кризу радянської системи.
Дисиденти зберегли традиції національно – визвольної боротьби українського народу, поставили за мету вихід України зі складу СРСР

Значення дисидентського руху

Євген Сверстюк
(1928-2014)
  Український письменник, філософ, засновник та з 1989 незмінний редактор православної газети «Наша віра». Доктор філософії. Автор одного з найважливіших текстів українськогосамвидаву — «З приводу процесу над Погружальським».

дисиденти створили Український Гельсінський Союз, який продовжив боротьбу за демократію і суверенітет.

Відродження опозиційного руху

Левко Лук’яненко
(1927)
Український дисидент і політик. Герой України. Письменник. Автор Акту про Незалежність України.