- Главная
- История
- Презентация на тему "Пам'ятаємо, Шануємо, Пишаємося!" - презентации по Истории скачать
Содержание
- 2. Короткі відомості про Другу Світову війну Дру́га Світова́ війна́ — наймасштабніша світова війна в історії людства.
- 3. Людмила Михайлівна Павличенко Людми́ла Миха́йлівна Павличе́нко (12 липня 1916, Біла Церква — 10 жовтня 1974, Москва)
- 4. Ніна Андріївна Онілова Ніна Андріївна Онілова (10 квітня 1921, Новомиколаївка — 8 березня 1942) — Герой
- 5. Вату́тін Мико́ла Фе́дорович Вату́тін Мико́ла Фе́дорович (3 грудня 1901, Чепухино, біля Валуйки, Воронезька губернія —15 квітня
- 6. Під час Сталінградської битви командував Південно-Західним фронтом. Його війська у взаємодії з військами Сталінградського і Донського
- 7. Сушко Лука Григорович Сушко Лука Григорович - генерал-майор, Герой України.Народився 16 жовтня 1919 в с. Вербки
- 8. Шапіро Анатолій Павлович Шапіро Анатолій Павлович (8 січня 1913, Красноград — 8 жовтня 2005, Нью-Йорк) —
- 9. Шапіро Анатолій Павлович Після одужання був направлений у 30-ту Іркутську дивізію командиром батальйону, потім у 100-ту
- 10. Кожедуб Іван Микитович Іва́н Мики́тович Кожеду́б ( 8 червня 1920, Ображіївка, Сумщина — 8 серпня 1991,
- 11. Вороши́лов Климе́нт Єфре́мович Вороши́лов Климе́нт Єфре́мович, також популярно — Клим Ворошилов (нар. 23 січня 1881 —
- 12. Жуков Георгій Костянтинович Жуков народився в селі Стрелковка Калузької губернії в родини селянина Костянтина Артемовича Жукова.
- 13. Жуков Георгій Костянтинович У 1942 році Георгій Жуков здійснював безпосереднє командування радянськими військами в чотирьох великих
- 14. Жуков Георгій Костянтинович Влітку 1944 року координував дії на Західному напрямку 1-го Білоруського фронту та 2-го
- 15. Малиновський Родіон Якович У березні 1941 отримав призначення в Одеський військовий округ — командиром 48-го стрілецького
- 16. Малиновський Родіон Якович З 28 липня по жовтень 1942 командував цією армією, що билася на півночі
- 17. Малиновський Родіон Якович У травні 1944 року генерал армії Р. Я. Малиновський прийняв від Маршала Радянського
- 18. Олена Жекова мешкає в Одесі на вулиці Добровольського, 99 . У неповних сімнадцять років добровільно пішла
- 20. Скачать презентацию
Короткі відомості
про Другу Світову війну
Дру́га Світова́ війна́ — наймасштабніша світова
Короткі відомості
про Другу Світову війну
Дру́га Світова́ війна́ — наймасштабніша світова
Датою початку війни прийнято вважати 1 вересня 1939 року, коли Німеччина розпочала окупацію Польщі, до якої 17 вересня долучився Радянський Союз. Велика Британія та Франція оголосили війну Німеччині через два дні, що дозволяє вважати початком світової війни саме цю дату. Закінчилася перемогою антигітлерівської коаліцією.
Людмила Михайлівна Павличенко
Людми́ла Миха́йлівна Павличе́нко (12 липня 1916, Біла Церква
Людмила Михайлівна Павличенко
Людми́ла Миха́йлівна Павличе́нко (12 липня 1916, Біла Церква
Лейтенант Павличенко воювала в стрілецькій Чапаєвській дивізії. Брала участь у боях у Молдові, в обороні Одеси та Севастополя. До липня 1942 року на рахунку Л. М. Павличенко було вже 309 німецьких солдатів та офіцерів (у тому числі 36 снайперів супротивника)[2]. Крім того, за період боїв Л. М. змогла навчити велику кількість снайперів.
У червні 1942 року Людмила була поранена. Незабаром її направили з делегацією до Канади та США. Під час поїздки вона була на прийомі у Президента США Франкліна Рузвельта. Американський співак в стилі кантрі Вуді Гатрі написав про неї пісню «Miss Pavlichenko»
Після війни в 1945 році закінчила Київський університет.
Померла 1974 року в Москві від цирозу печінки
Ніна Андріївна Онілова
Ніна Андріївна Онілова (10 квітня 1921, Новомиколаївка — 8
Ніна Андріївна Онілова
Ніна Андріївна Онілова (10 квітня 1921, Новомиколаївка — 8
У Червоній Армії з серпня 1941 року. З цього ж часу на фронті. В оборонних боях на підступах до Одеси Ніна Онілова зі своїм розрахунком відбивала численні атаки, завдаючи великих втрат ворогові. В одному з боїв була важко поранена, але після лікування знову повернулася у свою дивізію. За бої під Одесою була нагороджена орденом Червоного Прапора.
У середині жовтня 1941 року у складі 25-ї Чапаєвської дивізії захищала Севастополь. 27 лютого 1942 року з розрахунком при обороні Севастополя в районі хутора Мекензі знищила дві кулеметні точки ворога. 1 березня 1942 року залишившись з розрахунку одна в живих, продовжувала відбивати атаки противника. У бою була важко поранена. Померла в ніч на 8 березня 1942 року.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєне посмертно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 травня 1965 року.Нагороджена орденами Леніна, Червоного Прапора.
Вату́тін Мико́ла Фе́дорович
Вату́тін Мико́ла Фе́дорович (3 грудня 1901, Чепухино, біля Валуйки,
Вату́тін Мико́ла Фе́дорович
Вату́тін Мико́ла Фе́дорович (3 грудня 1901, Чепухино, біля Валуйки,
Під час Сталінградської битви командував Південно-Західним фронтом. Його війська у взаємодії
Під час Сталінградської битви командував Південно-Західним фронтом. Його війська у взаємодії
Вату́тін Мико́ла Фе́дорович
Сушко Лука Григорович
Сушко Лука Григорович - генерал-майор, Герой України.Народився 16 жовтня
Сушко Лука Григорович
Сушко Лука Григорович - генерал-майор, Герой України.Народився 16 жовтня
У Червоній Армії з 1939 року. Навчався в піхотному, а потім в танковому військовому училищі.
Учасник Великої Вітчизняної війни з жовтня 1941 року в складі 21-ї танкової дивізії Ленінградського фронту. У січні 1942 року призначений начальником розвідки - заступником начальника штабу з розвідки 104-ї танкової бригади. У 1944 році - начальник штабу 105-го танкового полку, а з січня 1945 року - заступник командира 84-го гвардійського танкового полку 6-ї гвардійської танкової армії. Відзначився в березні - квітні 1945 року при проведенні Віденського-Балатонській наступальної операції, в боях за визволення столиці Австрії - Відня.
Учасник радянсько-японської війни в серпні - вересні 1945 року.
Після війни, в 1945-1949 роках - командир 84-го танкового полку.
З 1949 року за станом здоров'я переведений на нестройові посади: начальник військово-навчального танкового центру, голова Куйбишевського обкому ДТСААФ, військовий комендант округу Потсдам (Німеччина), старший викладач тактики у ВНЗ Києва.
З 1975 року - у відставці. Після звільнення працював у видавництві «Радянська школа», Державному архіві України.
Помер 11 вересня 2011. Герой України.
Нагороджений орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня, орденом «За мужність» 3-го ступеня, більше 30 медалями СРСР, України, громадських організацій, а також іноземними нагородами. Почесний співробітник ГУР МО України. Почесний член Фонду ветеранів військової розвідки.
Шапіро Анатолій Павлович
Шапіро Анатолій Павлович (8 січня 1913, Красноград —
Шапіро Анатолій Павлович
Шапіро Анатолій Павлович (8 січня 1913, Красноград —
У жовтні 1941 добровольцем пішов на фронт. Лейтенант Шапіро почав війну в Мінеральних Водах — командиром взводу зв'язку 76-ї морської стрілецької бригади. Восени 1941 року батальйону доручено вибити німців з «п'ятачка» на іншому березі річки Мостриці, під селищем Мостове.
Незабаром Шапіро призначили заступником командира стрілецького батальйону, через місяць — командиром батальйону. Воював на Північному Кавказі, брав участь у оборонних боях на Кубані, визволяв міста Туапсе і Ростов-на-Дону, був у боях в районі Таганрога, на річці Міус 1942 року. У липні 1943 воював на Курській дузі, під Прохорівкою був поранений та потрапив до шпиталю.
Шапіро Анатолій Павлович
Після одужання був направлений у 30-ту Іркутську дивізію
Шапіро Анатолій Павлович
Після одужання був направлений у 30-ту Іркутську дивізію
У найбільший табір фабрики смерті Аушвіц-Біркенау батальйон майора Анатолія Шапіро увірвався 27 січня 1945 року. Тут воїни побачили ціле «місто» з сотень довгих бараків і двоповерхових блоків, гори пакунків з волоссям, безліч трупів, живих в'язнів-скелетів, що ледве рухалися, руїни 4 підірваних крематоріїв і газових камер, гори попелу. У таборах стояв трупний сморід.
Війну майор Анатолій Шапіро закінчив у Празі. До демобілізації виконував обов'язки старшого помічника начальника штабу 65-ї армії; під час війни був поранений і контужений.
Нагороджений 20 орденами і медалями. У 1947 році Шапіро демобілізувався. Працював на підприємствах Запоріжжя, на будівництві Куйбишевської ГЕС, в Сибіру і Калінінграді.
1992 року переїхав до США, жив в Нью-Йорку. Брав активну участь в роботі ветеранських організацій, зустрічався з молоддю, в'язнями Голокосту, опублікував багато статей та книг.
У січні 2005 року польський уряд нагородив Шапіро високим Орденом Офіцерської честі.
У травні 2005 року, до 60-річчя перемоги над нацистською Німеччиною, вийшла остання книжка А. П. Шапіро «Зловісний марафон».
21 вересня 2006 Президент України Віктор Ющенко підписав указ про присвоєння Анатолію Шапіро посмертно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Кожедуб Іван Микитович
Іва́н Мики́тович Кожеду́б ( 8 червня 1920, Ображіївка, Сумщина
Кожедуб Іван Микитович
Іва́н Мики́тович Кожеду́б ( 8 червня 1920, Ображіївка, Сумщина
У Червоній Армії з 1940. В 1941 закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Служив в ній інструктором.
З початком Німецько-радянської війни разом з авіашколою евакуйований на станцію Манкент Південно-Казахстанської області Казахської РСР. Після численних рапортів з проханням відправити на фронт його бажання було задоволено.
На фронті з березня 1943, коли у складі дивізії прибув на Воронезький фронт. Учасник Курської битви, битви за Дніпро, Нижньодніпровської, Корсунь-Шевченківської та Умансько-Ботошанської наступальних операцій, повітряного бою на ближніх підступах до Румунії в травні-червні 1944 року, Білоруської, Прибалтійської, Вісло-Одерської, Східно-Померанської, Берлінської наступальних операцій. Свій перший бойовий виліт зробив 26 березня, але невдало: його Ла-5 отримав пошкодження в бою, а при поверненні ще й був обстріляний радянською зенітною артилерією. З великими труднощами Кожедуб довів винищувач до аеродрому і зробив посадку. Місяць літав на старих машинах, поки не отримав новий Ла-5. Пізніше воював на Степовому фронті.
Бойовий рахунок молодший лейтенант Кожедуб відкрив 6 липня в ході битви на Курській дузі, збивши бомбардувальник Ju 87.
До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника (сюди не входять 2 американських P-51, збиті ним весною 1945 року, які першими напали на нього, напевне прийнявши за гітлерівця). Свій останній бій, в якому збив 2 FW-190, провів в небі Берліна. За всю війну жодного разу не був збитий. Його вважають найкращим асом авіації союзників. Помер 8 серпня 1991. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.
Вороши́лов Климе́нт Єфре́мович
Вороши́лов Климе́нт Єфре́мович, також популярно — Клим Ворошилов (нар.
Вороши́лов Климе́нт Єфре́мович
Вороши́лов Климе́нт Єфре́мович, також популярно — Клим Ворошилов (нар.
У січні 1943 року Ворошилов координував дії Ленінградського і Волховського фронтів при прориві блокади Ленінграда (операція «Іскра»).
Головнокомандувач партизанським рухом в Україні та Білорусі (вересень 1942 - травень 1943), голова Комісії з питань перемир'я (вересень 1943 - червень 1944)
Повернувся до ЦК КПРС за Брежнєва 1966 р. і помер трьома роками пізніше, 2 грудня 1969.
Жуков Георгій Костянтинович
Жуков народився в селі Стрелковка Калузької губернії в
Жуков Георгій Костянтинович
Жуков народився в селі Стрелковка Калузької губернії в
Жуков Георгій Костянтинович
У 1942 році Георгій Жуков здійснював безпосереднє командування радянськими
Жуков Георгій Костянтинович
У 1942 році Георгій Жуков здійснював безпосереднє командування радянськими
З 17 березня 1943 перебував на бєлгородському напрямку формування Курської дуги (Воронезький фронт). Під час оборонного і наступального етапів Курської битви координував дії Брянського, Степового і Воронезького фронтів.
Наприкінці серпня-вересні під час Чернігівсько-Полтавської операції Жуков координував дії Воронезького і Степового фронтів з метою переслідування ворога, який відходив до Дніпра. У січні-лютому Жуков координував дії 1-го Українського фронту та 2-го Українського фронту у Корсунь-Шевченківський операції.
У процесі проведення операції генерал Конєв звинуватив Жукова і Ватутіна в бездіяльності щодо оточеного німецького угруповання, яка призводила до його прориву з оточення. У результаті звернення Конєва до Сталіна внутрішній фронт оточення був повністю переданий під командування Конєва. Цей епізод ускладнив відносини Жукова і Конєва.
В березні 1944 після смертельного поранення генерала М. Ф. Ватутіна Жуков очолив 1-й Український фронт, і успішно провів Проскурівсько-Чернівецьку операцію. В ході операції радянські війська визволили значну частину Правобережної Українив і вийшла до передгір'їв Карпат.
Жуков Георгій Костянтинович
Влітку 1944 року координував дії на Західному напрямку 1-го
Жуков Георгій Костянтинович
Влітку 1944 року координував дії на Західному напрямку 1-го
Після зміщення Хрущова в 1964 році Жукова було реабілітовано, втім реальної влади він не отримав. У 1968 році разом з іншими найвидатнішими полководцями СРСР отримав Почесну зброю із золотим зображенням Державного герба СРСР — нагороду за значний особистий внесок у розбудову збройних сил СРСР, впроваджену з нагоди їх 50-ї річниці. Натомість, почалось закріплення культу особи Жукова, який тільки посилився після смерті маршала в 1974 році.
Малиновський Родіон Якович
У березні 1941 отримав призначення в Одеський військовий
Малиновський Родіон Якович
У березні 1941 отримав призначення в Одеський військовий
У перші тижні війни, частини корпусу виявилися в оточенні. Генерал-майор Малиновський зумів вирватися з пастки. Частини корпусу стали з боєм відходити на схід. У серпні 1941 він призначається командувачем 6-ою армією, після загибелі в ході боїв під Уманню її командарма генерала І. Н. Музиченка, а в грудні 1941 — командувачем Південним фронтом. Під його керівництвом війська Південного фронту спільно з Південно-Західним фронтом, наступаючи в районі сіл Барвінкове і Лозова, відкинули німецькі війська на глибину до 100 км, захопили на правому березі Сіверського Дінця плацдарм. Проте, пізніше довелося відступити, оскільки німці в результаті перегрупування створили значну перевагу в силах й відбили наступ радянських військ. В результаті важких оборонних боїв і відступів Малиновського звинуватили за невдачі цього періоду й він був понижений в посаді та призначений командувачем 66-й армією.
Малино́вський Родіо́н Я́кович (11 (23) листопада 1898, Одеса, Російська імперія — 31 березня 1967, Москва, РРФСР, СРСР) — український радянський полководець Другої світової війни, державний діяч. Міністр оборони СРСР (1957–1967), маршал Радянського Союзу (1944), двічі Герой Радянського Союзу, Народний герой Югославії, кавалер ордена «Перемога». Народився 11 листопада 1898 року в Одесі. Українець.
Малиновський Родіон Якович
З 28 липня по жовтень 1942 командував цією армією,
Малиновський Родіон Якович
З 28 липня по жовтень 1942 командував цією армією,
Військами Південно-Західного фронту під командуванням Малиновського також була проведена Запорізька операція 10-14 жовтня 1943 року. Співвідношення сил на початок цієї операції було на користь радянських військ. Це дозволило за чотири дні прорвати добре укріплені рубежі німців і вийти на ближні підступи до Запоріжжя. Командувач фронтом вирішив нічним штурмом за участю 200 танків і самохідних артилерійських установок опанувати місто. Цей задум Р. Я. Малиновського був успішно реалізований. Рано вранці радянські війська увірвалися в місто. В ознаменування перемоги 31 з'єднання і частини стали іменуватися «Запорізькими». Ця перемога багато в чому вирішила долю мелітопольського угрупування німецьких військ і сприяла ізоляції її частин на Кримському півострові, які були відрізані від своїх головних сил.
При узятті Запоріжжя Малиновський проводить нічний штурм. У ньому одночасно беруть участь три армії і два корпуси. В результаті операції обстановка на південному крилі радянсько-німецького фронту змінилася на користь радянських військ. А війська Південно-Західного фронту, розширивши захоплені плацдарми на Дніпрі, продовжували наступ на криворізькому напрямку.
3-й Український фронт, спільно з сусіднім 2-м Українським фронтом розширили плацдарм в районі дніпровського закруту і у взаємодії з військами 4-го Українського фронту успішно завершили Нікопольсько-Криворізьку операцію. Потім провели Березнегувато-Снігурівську і Одеську операції, форсували Південний Буг, зайняли Миколаїв і Одесу.
Малиновський Родіон Якович
У травні 1944 року генерал армії Р. Я. Малиновський
Малиновський Родіон Якович
У травні 1944 року генерал армії Р. Я. Малиновський
На південному фланзі радянсько-німецького фронту планувалася Яссько-Кишинівська стратегічна наступальна операція військ 2-го й 3-го Українських (командувач — генерал армії Ф. І. Толбухін) фронтів. Цим фронтам у взаємодії із Чорноморським флотом і Дунайською військовою флотилією ставилося завдання розгромити ясько-кишинівське угруповання німецько-румунських військ, зайняти Молдавської РСР, вивести Румунію з війни на стороні Німеччини.
20 серпня 1944 після потужної артилерійської підготовки війська 2-го Українського фронту в перший же день наступу прорвали оборону німців на всю глибину, просунулися вперед на 16 км. Малиновський наказав у середині цього ж дня ввести в прорив 6-ю танкову армію. Це рішення командуючого фронтом дозволило забезпечити високий темп наступу, а в решті-решт й оточення основного угруповання німецьких військ. За короткий термін група армій «Південна Україна» була розгромлена. Катастрофа оборони німців на південному крилі радянсько-німецького фронту змінило всю військово-політичну обстановку на Балканах.Мета операції була досягнута — Румунія вийшла із союзу з Німеччиною та оголосила їй війну.
У вересні 1944 року Р. Я. Малиновському було присвоєне звання Маршала Радянського Союзу. Маршальська Зірка була вручена йому 13 вересня 1944 року в Москві.
У жовтні 1944 — лютому 1945 років війська 2-го та 3-го Українських фронтів успішно провели Будапештську операцію. Війська 2-го Українського фронту вели бої на підступах до Будапешта, а війська Малиновського безпосередньо за саме місто.
17 січня радянські війська розчленували 100-тисячну оборону Пешту на три частини та знищили її.
На завершальному етапі Німецько-радянської війни фронт маршала Малиновського остаточно розгромив сили німців в Угорщині та у східній частині Австрії.
Успішно проведена Віденська операція прискорила капітуляцію німецьких військ в Північній Італії. За повний успіх в цій операції Малиновський був удостоєний вищого радянського полководницького ордена «Перемога».
Олена Жекова мешкає в Одесі на вулиці Добровольського, 99 .
Олена Жекова мешкає в Одесі на вулиці Добровольського, 99 .
Жекова Елена Петровна
Кинорежиссер – документалист