Південна Україна. Ліквідація Запорозької Січі

Розвиток господарства Нової Січі.
Ліквідація Запорозької Січі.
П.Калнишевський.
Доля запорожців після ліквідації Запорозької Січі.

– ліквідація Запорозької Січі;
1787 – 1791 рр. – російсько – турецька війна

Січі

Заснування Олешківської Січі
( 1711 р.)

Заснування Нової ( Підпільненської ) Січі
( 1734 – 1775 рр.)

промислу )

Громадський отаман

Військовий скотар

Військовий чабан

Військовий табунник

Осавул

Писар

паланки

паланки

Бугогардівська
Інгульська
Кодацька

Протовчанська
Орільська
Самарська
Кальміуська
Прогноївська

в яких розвивалося рільництво, скотарство, рибальство, бджільництво, мисливство, гончарство і ін.)

В зимівниках П.Калнишевського було 14 тис. овець, 1 тис. голів великої рогатої худоби, 639 коней, 9 буйволів, 5 ослів і 100 свиней.

суперечило політиці Російської імперії.
Після завершення російсько – турецької війни 1768 – 1774 років Запорожжя втратило значення важливого пункту в боротьбі проти турків і татар;
Запорожжя – важливий осередок антифеодального руху на Україні.

Історичне значення Запорозької Січі:
Центр антифеодальної та Національно – визвольної війни українського народу;
Відіграла важливу роль у боротьбі проти турецько – татарських загарбників;
Захищала населення України від посилення феодального й релігійного гніту;
Допомогла відтворити на території України державність;