Соціально-педагогічний досвід цивілізацій Стародавнього Сходу та Античного Світу

школи у Месопотамії.
Виховання у Стародавньому Єгипті.
Виховання у Стародавній Індії.
Розвиток виховання і педагогічної думки в Стародавньому Китаї.
Система соціального виховання у Стародавній Греції. Філософи Стародавньої Греції про виховання. Виховання в добу Еллінізму.
Особливості соціального виховання у стародавньому Римі. Ідеї провідних мислителів стародавнього Риму в контексті соціального виховання.

обряди. Жерці – це люди, які з дитинства виховувалися в храмах, вивчали науку, магічні знання і служили богам.

– учителя.

вавілонського царя Хаммурапі (п.п. ІІ тис. до н.е.), “Книга притч іудейського царя Соломона” (поч. І тис. до н.е.), Закони Солона (640-559 до н.е.).

навчанні.
Оформлення перших держав.
Становлення та розвиток писемності.

Тигра і Єфрата виникли міста-держави ( Шумер, Аккад, Вавілон та Ассирія ), де розвивались: астрономія, математика, агротехніка, оригінальна писемність,система музичного запису, мистецтво.

рамках заданих соціальних норм і цінностей

Виховання здійснювалося з урахуванням соціального прошарку або касти

У виховному процесі родини не існував індивідуальний підхід. Методи і форми соціального виховання ставали все більш жорстокішими й всезагальними

наносився клинопис

Перші едубби були невеликими закладами з одним вчителем

До обов’язків учителя входило: керівництво школою, виготовлення табличок-вправ

Основним методом виховання в школі був приклад старших

основних суб'єктів соціалізації і виховання, за яку ніс відповідальність батько;
відбувалися залежно від певного соціального прошарку або касти;
держава здійснювала соціальне виховання через родину;
у виховному процесі не застосовували індивідуальний підхід;
методи і форми виховання ставали все більш жорстокішими.

Палацові та храмові едубби нерідко розміщувалися в культових приміщеннях, мали багато приміщень для зберігання табличок, наукових і навчальних занять. Подібні комплекси називали “будинки знань”.

чоловіком і дружиною відбувались на гуманній основі.
Ідеалом стародавнього єгиптянина була небагатослівна, стійка до випробувань і ударів долею людина.
Ідейною основою була релігія.
Безапеляційний і абсолютний авторитет батька, або наставника.

до н.е.
Школа, виконуючи функцію ініціації, готувала дитину до світу дорослих.
Застосовувались фізичні покарання.
Передача від батька до сина, із покоління до покоління професії.
Військова справа знаходилась поза межами сімейного виховання.
Моральне виховання відбувалось через заучування моралізаторських настанов.

Інда шкільна освіта з’явилась у
доарійський період у горах Харапської
культури (Ш-ІІ-е тис. до н. е.)

Протягом ІІ-І-го тис. до н. е. територія
Індії освоювалась арійськими племенами.
Виникає лад, що був названий кастовим.

мужність

Брахмани: інтелектуальні переваги та чистота помислів

Шудри – покірність

трьох вищих каст воно починалось після особливого ритуалу посвячення у дорослі й учні – упанаямі.

Порядок упанаямі й зміст подальшого навчання для представників вищих каст не був однаковим.

буддизм вважав удосконалення людської душі, котра повинна визволитись від людських пристрастей через процес самопізнання

Будду вважають першим соціальним педагогом тому, що він пішов із світу, збагнувши особистий конфлікт з ним; у школі він вчить людей як можна отримати спокій і гармонію з оточуючим світом; переймається проблемами взаємодії і взаємовідношень особистості та суспільства, тобто його діяльність здійснюється у проблемному полі входження людини у систему суспільних відношень.

У буддійський період елементарну освіту отримували в релігійних школах вед і світських навчальних закладах.
Буддизм розширив роль шкіл при монастирях.

виховання.

Соціально-педагогічна робота здійснювалась
через виховання моральності, любові
до праці за допомогою містичних сил.

В основі внутрішніх відносин родини
лежала повага старших молодшими.

Педагогічний ідеал передбачав виховання начитаної,
ввічливої людини, що володіє внутрішнім самовладанням.

ст. до н. е.)

госюе

сюе

сян

сюй

Вивчали мораль, письмо, рахунок, музику, стрільбу із лука, керування кіньми.

сансюе

епоха Чжоу (ХІ-Ш ст. до н. е.).

педагогічного вчення світового рівня.

Сенсом людського життя вважав зміцнення моральності та переборення незгод в гармонійному суспільстві.

Узагальнив досвід виховання і освіти Стародавнього Китаю, створив оригінальне вчення.

Стабільність суспільства, вважав Конфуцій, грунтується на вихованні згідно соціального призначення: “правитель повинен бути правителем, батько-батьком, син-сином”.

суспільству у вихованні, що також підтверджує соціально-педагогічний напрямок його учення про виховання.

Ідеально вихована людина за Конфуцієм – це особистість, що володіє благородністю, тягою до істини, багатою душевною культурою, є правдивою.

Конфуцій першим в історії відкрив людину і став вчителем людяності у людині. Можливості людини він прирівнював до можливостей Бога.

Створив першу у Китаї приватну школу.

до захоплення Римом Єгипту (ІІІ-І ст. до н.е).
Елінська культура виникла внаслідок поєднання грецьких елементів зі Східними

Відбувався розвиток науки, зокрема:
- геометрії;
- географії;
- астрономії:
- медицини

навчальних закладів, якими керували видатні мислителі того часу: Зенодот Ефеський, Аристофан Візантійський.

Зенон вважав, що за допомогою виховання можна зробити людину доброчесною. До основних якостей, які варто формувати в людині, філософ відносив незворушність, спокій і самодостатність. У своїй педагогічній діяльності Зенон дотримувався сократовської теорії про виховання, в основу розумової освіти поклав логіку Арістотеля.
У філософа молодь вивчала філософію, до якої входила фізика, етика, логіка з риторикою і діалектика. Під риторикою розумілася наука, що навчає “добре говорити за допомогою взаємопов’язаних міркувань”, а під діалектикою – мистецтво “правильно сперечатися за допомогою міркувань у вигляді питань і відповідей”. Заняття наукою розглядалися Зеноном як головний засіб розвитку людини.

Зенон (між 336 і 332 – між 264 і 262 рр. до н. е.)