Сталінська індустріалізація України

промислового розвитку СРСР суттєво відставав від передових країн.
У грудні 1925 р. на XIV з'їзді ВКП(б) було взято курс на проведення індустріалізації.
Індустріалізація — система заходів, спрямованих на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни.
Причини проведення індустріалізації:
необхідність технічного переозброєння економіки;
створення військово-промислового комплексу;
створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни за умов ворожого оточення й можливої економічної ізоляції;
необхідність технічної підготовки до кооперування села (випуск тракторів, машин тощо);
необхідність зміни соціально-класової структури населення в бік збільшення чисельності робітничого класу.
Проведення індустріалізації в Україні мало ряд особливостей:
вона почалася не з легкої, а з важкої промисловості;
мала різко завищені темпи; розвиток отримали сировинні галузі;
на території Правобережної України процеси індустріалізації не набули поширення.

рахунок легкої та харчової;
збільшення випуску спиртних напоїв;
продаж за кордон нафти, газу, деревини та хутра за низькими цінами;
продаж за кордон творів мистецтва;
використання безкоштовної праці у вихідні дні (суботники, недільники);
широке використання праці в'язнів;
режим економії.
Варто особливо підкреслити ще одне джерело ресурсів, яке важко пояснити нашим сучасникам,— народний ентузіазм — незвичайну за масштабами духовну енергію народу, що наочно виявилася в соціалістичному змаганні, масовій ударній праці та стаханівському русі.
Після цього в усіх галузях промисловості почали з'являтися «стаханівці». Завдяки розвиткові стаханівського руху стало можливим постійне підвищення трудових норм у промисловості.
Індустріалізація здійснювалася відповідно до п'ятирічних планів розвитку народного господарства. У роки першої п'ятирічки (1928—1932 рр.) на території України було збудовано заводи ХТЗ, «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь»; у наступні п'ятирічки — Харківський турбінний завод, Новокраматорський завод важкого машинобудування та інші.
Підсумки індустріалізації:
країна (і Україна також) з аграрної перетворилась на індустріально - аграрну;
зміцнилась обороноздатність;
відбулися структурні зміни в промисловості: перевага була віддана не легкій, а важкій промисловості;
було ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція, карткова система, нестача товарів широкого вжитку);
монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів розвитку економіки;
створено нову модель керівництва економікою — адміністративно-командну.