У війни не жіноче обличчя

Август 12, 2022

Главная
История
У війни не жіноче обличчя

Содержание

3. Сосніна́ Ні́на Іва́нівна (30 листопада 1923(19231130), с. Кухарі, Київська область — 31 серпня 1943, Малин, Житомирська
4. Оле́на Іва́нівна Телі́га (21 липня 1907(19070721), Ільїнське, Московська область — 21 лютого 1942 Київ) — українська
5. Феодо́ра Андрі́ївна Пу́шина (13 листопада 1923 село Тукмачі, в Удмуртії (19231113) — 6 листопада 1943) —
6. Марія Семенівна Поліванова (24 жовтня 1922, село Наришкіно, Тульської області (19221024) — 14 серпня 1942) —
7. Людмила Михайлівна Павличенко (Бєлова) (12 липня 1916(19160712), Біла Церква, Київська область — 10 жовтня 1974, Москва)
13. Скачать презентацию

Слайд 2

Слайд 3

Сосніна́ Ні́на Іва́нівна (30 листопада 1923(19231130), с. Кухарі, Київська область — 31 серпня 1943, Малин, Житомирська

область) — керівник комсомольського антифашистського підпілля в Малині у роки Великої Вітчизняної війни. Герой Радянського Союзу (посмертно). Нацисти оточили будинок, де Ніна Сосніна допомогала батькові оперувати пораненого партизана. Кілька годин тривав бій. Сосніна загинула у підпаленому нацистами будинку.

Слайд 4

Оле́на Іва́нівна Телі́га (21 липня 1907(19070721), Ільїнське, Московська область — 21 лютого 1942

Київ) — українська поетеса, публіцист, літературний критик, учасниця підпілля, діячка ОУН. Ідучи на розстріл, залишила на стіні в’язниці зображення тризуба. Вважається, що була розстріляна у Бабиному яру.

Слайд 5

Феодо́ра Андрі́ївна Пу́шина (13 листопада 1923 село Тукмачі, в Удмуртії (19231113) — 6 листопада 1943) —

військовий фельдшер, лейтенант медичної служби, Герой Радянського Союзу (посмертно). Загинула під час бомбардування Святошинського району, винісши із палаючого госпіталю понад 30 поранених бійців.

Слайд 6

Марія Семенівна Поліванова (24 жовтня 1922, село Наришкіно, Тульської області (19221024) — 14 серпня

1942) — Герой Радянського Союзу, снайпер. 14 серпня 1942 року на одну з відповідальних ділянок бою біля села Сутоки Новгородської області була висунута група снайперів, у складі якої була і Марія Поліванова. Бій вели до останнього патрону. Разом з напарницею Наталією Ковшовою були поранені і для того, щоб не потрапити в полон, підірвали останніми гранатами себе разом з десятком гітлерівців, що їх оточували.

Слайд 7

Людмила Михайлівна Павличенко (Бєлова) (12 липня 1916(19160712), Біла Церква, Київська область — 10 жовтня

1974, Москва) — українська радянська снайпер, Герой Радянського Союзу. Особисто знищила понад 300 військовослужбовців противника, є найуспішнішою жінкою-снайпером в історії.

У 1942 році була учасницею Міжнародної студентської асамблеї у Вашингтоні, Конгресу промислових організацій у Нью-Йорку. Багатьом запам'яталися її слова, сказані у Чикаго: «Джентльмени, мені двадцять п'ять років. На фронті я вже встигла знищити 309 фашистських загарбників. Чи не здається вам, що ви занадто довго ховаєтеся за моєю спиною?».

Слайд 8