Українські землі в XIV - XVI ст. Виникнення українського козацтва

Июль 25, 2022

Главная
История
Українські землі в XIV - XVI ст. Виникнення українського козацтва

Содержание

2. ЛОГІКА ВИКЛАДУ Українські землі під владою ВКЛ. Оксамитове проникнення. Політичний та соціально-економічний розвиток. Утворення Речі Посполитої.
5. Опанування українськими теренами здійснювалося на договірних засадах із ординськими правителями. Середня Наддніпрянщина після 1362 р. залишилася
6. Офіційна назва держави – Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське (1392 р.) зі столицею Вільно (Вільнюс).
7. Розширюється сфера впливу руського православ'я на терени ВКЛ. «Руська правда» стає правовою основою. Руська мова -
8. В історії української державності XIV – XVI ст. дослідники виділяють два удільні періоди. Перший удільний період
9. власну монету б'є в Києві Володимир Ольґердович, титулуючись “божиею милостью”, “государь-отчичь”, “князь великого князства Киевского”, тобто
10. Починаючи з правління Ягайла (1377–1392) у ВКЛ дедалі більше набирають силу тенденції централізму
11. 14 серпня 1385 р. між Литвою та Польщею укладено Кревську унію (з метою інкорпорації ВКЛ до
12. Умови унії Ягайло мав одружитися з польською королевою Ядвігою; поєднати титули польського короля і литовського князя
13. Унаслідок суттєвого зміцнення позицій ВКЛ після перемоги на тевтонцями та через посилення прагнень литовської еліти здобути
14. Скасовувалася Кревська унія та підтверджувалася політична самостійність ВКЛ. Вітовт ставав пожиттєвим правителем ВКЛ. По смерті Вітовта
15. Новий великий князь 13-річний Казимир Яґайлович та його опікуни у 1440 р. визнали за Свидриґайлом номінальний
21. Магдебурзьке право Суть: звільнення міста від управління і суду державних урядовців і феодалів та дарування права
22. Позитиви магдебурзького права: створювало юридичне підґрунтя для відносно незалежного розвитку міст (захист міського населення від сваволі
23. Негативи: посилення іноземної колонізації; релігійні обмеження; витіснення з органів міського самоврядування корінних жителів, місце яких зайняли
24. МІСТА У XIV–XV ст. міста України ще зберігали феодально-аграрний характер: жителі міст займалися землеробством, скотарством, промислами
25. Водночас – НОВІ ЯВИЩА: поглиблювалася спеціалізація ремісництва (якщо в давньоруських містах існувало майже 70 ремісничих спеціальностей,
26. СІЛЬСЬКА МІСЦЕВІСТЬ
28. Масштаби магнатського землеволодіння: у XV–XVI ст. в Руському воєводстві 55 родин великих феодалів володіли понад 1500
29. У XIV–XVI ст. феодальне землеволодіння набуває форми фільварків
30. Якщо ще у XIV ст. переважала примітивна експлуатація великих природних багатств українських земель, оскільки домінували галузі,
31. Зростання попиту на продукти скотарства й землеробства у Європі зумовили: якісні зміни в техніці та технології
33. Польща і ВКЛ вісім разів обговорювали і безрезультатно підписували проекти уній (1385 – 1501)
34. Причини зближення:
35. Унії опиралася вища аристократія ВКЛ, розуміючи, що вона може стати актом політичного самогубства для литовсько-руської держави
38. Люблінська унія (1 липня 1569 р.)
40. Згідно з унійним привілеєм, за Брацлавщиною, Волинню і Київщиною, приєднаних до Корони Польської як “рівні до
41. Наслідки Люблінської унії для українських земель Більшість українських земель об'єднано в межах одної держави, що посприяло
43. Зберігався адміністративний устрій (воєводства Руське, Белзьке, Підляське, Волинське, Брацлавське, Київське, Подільське)
44. Збережено судочинство за Литовськими статутами. Ведення діловодства руською мовою. Українські князі й шляхта отримали виключне право
45. Через Польщу на українські землі поширювався західноєвропейський культурний вплив, збільшувалася кількість навчальних закладів; Зближення з польською
46. Польська влада ініціює посилення колонізації порубіжних зі Степом українських земель В останній чверті XVI – пер.
47. Кам’янець-Подільський замок
48. Більшість містечок засновувалася відразу на магдебурзькому праві, тобто з певними, нехай і спрощеними, формами самоврядування.
49. Виникають величезні латифундії польських та українських магнатів - "удільних князів нової генерації“, “королев’ят”. Так, Калиновські володіли
50. З середини ХVІ ст. почало формуватися козацьке хутірське землеволодіння. Козацький хутір (зимівник)
51. Інтенсивно зростало велике феодальне землеволодіння, утвердилося та зміцніло фільварково-панщинне господарство Як наслідок - закріпачення населення (“Артикули”
52. Передумови церковної унії 1596 р.
54. Криза православ'я на українських землях. Причини:
55. У 80-х рр. з'явилися шанси подолання кризи:
56. Через небажання митрополита М. Рогози та єпископів піти на докорінну зміну церковного життя, а також через
57. У першій половині 90-х рр. XVI ст. визначилися три програми проведення унії:
58. Прихильники регіональної унії розробили 33 артикули проекту унії, який ухвалили 1 червня 1595 р. на соборі
59. Через ці події розгорілося велике протистояння в суспільстві. У Бересті 16 жовтня 1596 р. розпочався собор,
60. Митрополитом греко-католицької церкви став Іпатій Потій (1600-1613 рр.), а з 1613 р. – Вельямін-Йосиф Рутський.
62. Пізніше слово “козак” у ряді тюркських мов позначало :
63. Найдавніші писемні відомості про українських козаків
64. Джерелом формування козацтва в другій половині XV – на початку XVI ст. були:
65. ЧАС ВИНИКНЕННЯ СІЧІ
66. Дмитро Байда-Вишневецький
67. Появу укріплених городців та січей джерела фіксують у кінці 20-х років XVI ст. Тут відбувалося формування
69. Протягом понад двохсотрічного існування запорозькі козаки послідовно змінили щонайменше 8 січей: Хортицьку (?) (1652–1657), Томаківську (кінець
70. Кілька тисяч козаків жили в Січі у простих куренях з хмизу, накритих від дощу кінськими шкірами.
72. Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Січі була січова рада. ЇЇ рішення були обов'язковими до виконання.
73. Військова старшина - кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар та курінні отамани; військові служителі:
75. М. Костомаров назвав Січ «християнською козацькою республікою» Особливості: виникла не на етнічній, а на морально-психологічній основі
76. 3. СТАНОВЛЕННЯ КОЗАЦТВА ЯК СОЦІАЛЬНОЇ ВЕРСТВИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
77. Чинники, що зумовили еволюцію козацтва та юридичне оформлення козацького стану: 1. Необхідність для держави поставити козацтво
79. Скачать презентацию

Слайд 2

ЛОГІКА ВИКЛАДУ
Українські землі під владою ВКЛ. Оксамитове проникнення. Політичний та соціально-економічний

розвиток.
Утворення Речі Посполитої. Розвиток українських земель в новому політичному суб’єкті. Берестейський собор.
Виникнення козацтва. Заснування Запорізької Січі.

Слайд 3

Слайд 4

Слайд 5

Опанування українськими теренами здійснювалося на договірних засадах із ординськими

правителями.
Середня Наддніпрянщина після 1362 р. залишилася перебувати під значним впливом ординців (до середини 90-х рр. XIV ст.).
Дії литовців на теренах України не мали характеру експансії, схожої на завоювання монголів. Литовська влада дотримувалась принципу – «Ми старого не рушимо, а нового не вводимо».
На приєднаних до Литви землях руські князі зберігали свою автономність.

Слайд 6

Офіційна назва держави – Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське (1392

р.) зі столицею Вільно (Вільнюс).

Слайд 7

Розширюється сфера впливу руського православ'я на терени ВКЛ.
«Руська правда» стає

правовою основою.
Руська мова - офіційна державна мова.
Литовцями запозичується руський досвід військової організації, будування фортець, налагодження податкової системи, формування структури князівської адміністрації тощо.
Литовці переймають руську культуру, побут, для них престижно одружуватися з русинками.

Слайд 8

В історії української державності XIV – XVI ст. дослідники виділяють два

удільні періоди.
Перший удільний період (1340 – 1390-і рр.) засвідчений існуванням Київського, Волинського, Чернігово-Сіверського та Подільського князівств у складі ВКЛ.
Будучи формально підлеглими великого князя литовського, правителі українських князівств проявляли широку самостійність:

Слайд 9

власну монету б'є в Києві Володимир Ольґердович, титулуючись “божиею милостью”, “государь-отчичь”,

“князь великого князства Киевского”, тобто суверенним володарем; Володимир Ольгердович разом з кількома іншими князями у 1379 р. вступив до союзу із великим князем московським Дмитром Івановичем (Донським) супроти Литви і Орди.
мало зважає на метрополію Дмитро-Корибут, проводячи власну зовнішню політику в партнерстві з близькими сусідами по прикордонню – московським і тверським князями;
не обтяжують себе обов'язками підданства на далекому Поділлі брати Коріатовичі, особливо заклопотані сусідством татар.
князі почувають себе повновладними господарями підвладних земель.

Слайд 10

Починаючи з правління Ягайла (1377–1392) у ВКЛ дедалі більше набирають силу

тенденції централізму

Слайд 11

14 серпня 1385 р. між Литвою та Польщею укладено Кревську унію

(з метою інкорпорації ВКЛ до складу Польської держави).

Слайд 12

Умови унії
Ягайло мав одружитися з польською королевою Ядвігою; поєднати титули польського

короля і литовського князя
Польща і Литва утворювали єдину державу
Язичницьке населення Литви разом з Ягайлом мало прийняти католицьку віру
Литва повертала Польщі всі будь-коли захоплені землі

Слайд 13

Унаслідок суттєвого зміцнення позицій ВКЛ після перемоги на тевтонцями та через

посилення прагнень литовської еліти здобути незалежність від Польщі
2 жовтня 1413 р. була укладена нова польсько-литовська Городельська унія:

Слайд 14

Скасовувалася Кревська унія та підтверджувалася політична самостійність ВКЛ.
Вітовт ставав пожиттєвим правителем

ВКЛ.
По смерті Вітовта українські землі залишалися у складі ВКЛ (а не переходили під владу польського короля, як було домовлено раніше).
У Литві запроваджувалися за польським зразком сейм, адміністративно-територіальний устрій тощо.
Шляхта католицького віросповідання Литви і Польщі урівнювалася в правах (литовці-католики, на відміну від православних, отримували право розпоряджатися своїм землеволодінням як вотчинним).
Католики могли брати участь у великокняжій раді, участь православних у державному управлінні обмежувалася

Слайд 15

Новий великий князь 13-річний Казимир Яґайлович та його опікуни у 1440

р. визнали за Свидриґайлом номінальний пожиттєвий титул великого князя з уділом у Волинській землі (княжив до смерті 1452 р.).
Так розпочався Другий удільний період (1440 - 1470). Тоді ж була офіційно повернута молодшому синові Володимира Ольґердовича Київського Олелькові відібрана Вітовтом Київська земля.
Ліквідація удільного статусу Київської землі 1470 р.

Слайд 16

Слайд 17

Слайд 18

Слайд 19

Слайд 20

Слайд 21

Магдебурзьке право
Суть: звільнення міста від управління і суду державних урядовців і

феодалів та дарування права на створення органів місцевого самоуправління.
Перше в Україні – Санок (1339 р.), згодом Львів (1356), Кременець (1374), Київ (1494–1497) тощо.

Слайд 22

Позитиви магдебурзького права:
створювало юридичне підґрунтя для відносно незалежного розвитку міст
(захист

міського населення від сваволі королівських намісників та великих землевласників);
створення сприятливих умов для розвитку ремесла та торгівлі
(регламентувало діяльність купецьких об'єднань і цехів, регулювало питання торгівлі);
певна «європеїзація» міського життя
(демократизм, менша орієнтація на центральну владу, бажання будувати суспільне життя на основі правових норм тощо);
введення міста в чіткі правові норми
(встановлювало виборну систему органів міського самоуправління та суду, визначало їхні функції, опіки, спадкування, визначало покарання за злочини тощо).

Слайд 23

Негативи:
посилення іноземної колонізації;
релігійні обмеження;
витіснення з органів міського самоврядування корінних жителів,

місце яких зайняли поляки та німці;
загострення проблем в економічній сфері, де серйозними конкурентами русинів стали вірмени та євреї
більше, ніж у Західній Європі, втручання центральної влади в життя міст (зокрема призначення війта литовським князем).

Слайд 24

МІСТА
У XIV–XV ст. міста України ще зберігали феодально-аграрний характер:
жителі міст займалися

землеробством, скотарством, промислами і частково ремеслом та торгівлею;
перебували у феодальній залежності й подібно до селян виконували різні повинності, сплачували податки натурою і грішми.

Слайд 25

Водночас – НОВІ ЯВИЩА:
поглиблювалася спеціалізація ремісництва (якщо в давньоруських містах

існувало майже 70 ремісничих спеціальностей, то у XV ст. – 200, а на початку XVII ст. – до 270);
у XV ст. набули поширення ярмарки, що було першою ознакою становлення внутрішнього ринку (постійні ярмарки існували у Львові, Києві, Галичі, Луцьку та ін.);
виникли фахові ремісничі об'єднання – цехи;
виникають перші зародки мануфактурного виробництва.

Слайд 26

СІЛЬСЬКА МІСЦЕВІСТЬ

Слайд 27

Слайд 28

Масштаби магнатського землеволодіння:
у XV–XVI ст. в Руському воєводстві 55 родин

великих феодалів володіли понад 1500 сіл, міст та містечок, тобто більшою частиною всіх поселень краю.
Особливо процес зростання феодального землеволодіння посилився після Люблінської унії 1569 р.

Слайд 29

У XIV–XVI ст. феодальне землеволодіння набуває форми фільварків

Слайд 30

Якщо ще у XIV ст. переважала примітивна експлуатація великих природних багатств

українських земель, оскільки домінували галузі, що базувалися на полюванні – бобрівництво, сокільництво та інші види мисливства та ловецтва (шкурка бобра цінувалася більше, ніж мірка пшениці), то, починаючи з XV ст., ситуація змінюється.
В Західній Європі підвищуються ціни на худобу, що викликало її інтенсивний експорт.
На ярмарках у Львові, Луцьку та інших містах волів продавали тисячами, потім вони потрапляли далі на Захід (у цей час саме воли почали певною мірою заміняти гроші).

Слайд 31

Зростання попиту на продукти скотарства й землеробства у Європі зумовили:
якісні зміни

в техніці та технології господарювання (розширення асортименту сільськогосподарських культур – почали вирощувати квасолю, петрушку, пастернак, селеру, салат тощо, появу водяних, а згодом і вітряних млинів тощо);
поставили питання про земельну власність, робочі руки та форми організації праці.
Проте на Київщині і Брацлавщині у господарстві переважало промислове уходництво.

Слайд 32

Слайд 33

Польща і ВКЛ вісім разів обговорювали і безрезультатно підписували проекти уній

(1385 – 1501)

Слайд 34

Причини зближення:

Слайд 35

Унії опиралася вища аристократія ВКЛ, розуміючи, що вона може стати актом

політичного самогубства для литовсько-руської держави

Слайд 36

Слайд 37

Слайд 38

Люблінська унія (1 липня 1569 р.)

Слайд 39

Слайд 40

Згідно з унійним привілеєм, за Брацлавщиною, Волинню і Київщиною, приєднаних до

Корони Польської як “рівні до рівних, вільні до вільних”, визнавалися:

Очікувані гарантії були надані:

Культурно-адміністративна автономія

Слайд 41

Наслідки Люблінської унії для українських земель
Більшість українських земель об'єднано в межах

одної держави,
що посприяло політичному і культурному згуртуванню українського народу

Слайд 42

Слайд 43

Зберігався адміністративний устрій (воєводства Руське, Белзьке, Підляське, Волинське, Брацлавське, Київське, Подільське)

Слайд 44

Збережено судочинство за Литовськими статутами.
Ведення діловодства руською мовою.
Українські князі й шляхта

отримали виключне право обіймати посади в місцевих урядах, незалежно від свого віросповідання.

Слайд 45

Через Польщу на українські землі поширювався західноєвропейський культурний вплив, збільшувалася кількість

навчальних закладів;
Зближення з польською шляхтою та урядовцями спричиняло полонізацію та денаціоналізацію, що призвело згодом до втрати українським суспільством своєї політичної еліти;

Слайд 46

Польська влада ініціює посилення колонізації порубіжних зі Степом українських земель
В останній

чверті XVI – пер. полов. XVII ст. у Київському та Брацлавському воєводствах виникли понад 300 містечок
Збільшилося населення старих міст (між 1552 і 1622 рр.): у Житомирі й Вінниці більш як удвічі, в Острі – у 2,5, Києві – у 3,6, Каневі – в чотири, Черкасах – майже у п'ять разів.

Слайд 47

Кам’янець-Подільський замок

Слайд 48

Більшість містечок засновувалася відразу на магдебурзькому праві, тобто з певними, нехай

і спрощеними, формами самоврядування.

Слайд 49

Виникають величезні латифундії польських та українських магнатів - "удільних князів нової

генерації“, “королев’ят”.
Так, Калиновські володіли Уманщиною, Конецпольські – землями на річці Тясмині, Замойські – від Тернополя до Паволочі, Потоцькі захопили Кременчук і Бориспільську волость.
У басейні річки Сули виникла латифундія князів Вишневецьких з центром у Лубнах. У 30-х роках ХУІІ ст. у володіннях Я. Вишневецькото було 50 міст і містечок, 40 тис. селянських дворів, близько 230 тис. селян.
Крім земель на території України ці магнати мали великі маєтки в Польщі.

Слайд 50

З середини ХVІ ст. почало формуватися козацьке хутірське землеволодіння.
Козацький хутір (зимівник)

Слайд 51

Інтенсивно зростало велике феодальне землеволодіння, утвердилося та зміцніло фільварково-панщинне господарство
Як наслідок

- закріпачення населення
(“Артикули” Генріха Валуа 1573 р., Статут 1588 р.), зростання визиску підневільного населення

Поява релігійних та національних утисків

Слайд 52

Передумови церковної унії 1596 р.

Слайд 53

Слайд 54

Криза православ'я на українських землях. Причини:

Слайд 55

У 80-х рр. з'явилися шанси подолання кризи:

Слайд 56

Через небажання митрополита М. Рогози та єпископів піти на докорінну зміну

церковного життя,
а також через активність представників папської курії (церковного уряду Ватикану) частина українських і білоруських єпископів звертається у бік унії з католицькою церквою.

Слайд 57

У першій половині 90-х рр. XVI ст. визначилися три програми проведення

унії:

Слайд 58

Прихильники регіональної унії розробили 33 артикули проекту унії, який ухвалили 1

червня 1595 р. на соборі у Бересті. Їх зміст засвідчував прагнення зберегти національну сутність українсько-білоруської Церкви і, водночас, серйозні поступки католицькій.
Ватикан же відхилив найголовніші артикули і розробив свої умови унії, які були затверджені 23 грудня 1595 р.
Вони передбачали визнання догматів католицької церкви й прийняття католицького богослов'я.
За українсько-білоруською Церквою зберігалося лише право на свій обряд.

Слайд 59

Через ці події розгорілося велике протистояння в суспільстві.
У Бересті 16 жовтня

1596 р. розпочався собор, який відразу ж розколовся на два: уніатський і православний.
15 грудня 1596 р. король своїм універсалом затвердив рішення уніатського собору про унію з римською Церквою.

Слайд 60

Митрополитом греко-католицької церкви став Іпатій Потій (1600-1613 рр.), а з 1613

р. – Вельямін-Йосиф Рутський.

Слайд 61

Слайд 62

Пізніше слово “козак” у ряді тюркських мов позначало :

Слайд 63

Найдавніші писемні відомості про українських козаків

Слайд 64

Джерелом формування козацтва в другій половині XV – на початку XVI

ст. були:

Слайд 65

ЧАС ВИНИКНЕННЯ СІЧІ

Слайд 66

Дмитро
Байда-Вишневецький

Слайд 67

Появу укріплених городців та січей джерела фіксують у кінці 20-х років

XVI ст.
Тут відбувалося формування побуту, господарства, правових норм, що базувалися значною мірою на традиціях і звичаях місцевого населення черкаського і канівського повітів.
Такі козацькі громади в умовах безпосередніх контактів і з кочівниками вибудовували свою військову організацію, проходили воєнний вишкіл.
Потреба у хлібопродуктах та ремісничих виробах зумовлювала пошук адекватного товару для обміну, що змушувала козаків досить часто вдаватися до “козацького хліба” – походів за здобиччю на татарські улуси, а подекуди до нападів на купецькі каравани та дипломатичні місії.

Слайд 68

Слайд 69

Протягом понад двохсотрічного існування запорозькі козаки послідовно змінили щонайменше 8 січей:

Хортицьку (?) (1652–1657),
Томаківську (кінець 70-х років ХУІ ст. (можливо 30-50-ті рр. ХУІ ст.) –1593 р.),
Базавлуцьку (1593–1638),
Микитинську (1638–1652),
Чортомлицьку (1652–1709),
Олешківську (1711–1734),
Нову (Підпільненську) (1734–1775),
Задунайську (1775–1828).

Слайд 70

Кілька тисяч козаків жили в Січі у простих куренях з хмизу,

накритих від дощу кінськими шкірами.
Згодом, у ХУІІ-ХУІІІ ст., курені, як і службові приміщення – пушкарня, скарбниця, пекарні, будувалися з дерева.
Кожна Січ обов'язково мала церкву, а навколо неї – великий майдан.
В часи розквіту козацтва Січ була великим містом з передмістям, на якому жили тисячі ремісників, торговців, спеціальна будівля призначалася для проживання іноземних послів.
В територіально-адміністративному відношенні Січ поділялася на курені (зазвичай 38), а згодом Запоріжжя – на паланки (5, пізніше - 8).

Слайд 71

Слайд 72

Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Січі була січова рада. ЇЇ

рішення були обов'язковими до виконання.
Рада розглядала найважливіші питання, внутрішньої та зовнішньої політики, проводила поділ земель та угідь, судила злочинців та ін.
Рада обирала уряд Січі - військову старшину, а згодом - органи місцевої влади - паланкову або полкову старшину.

Слайд 73

Військова старшина - кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар

та курінні отамани;
військові служителі: хорунжий, бунчужний, довбиш, канцеляристи та ін.;
похідні та паланкові начальники - полковник, писар, осавул та ін.
Старшина зосереджувала у своїх руках адміністративну владу та судочинство, керувала військом, розпоряджалася фінансами, представляла Січ на міжнародній арені.
Крім власних органів державного управління, в Січі функціонувало також власне козацьке право, яке було не писаним законом, а «стародавнім звичаєм, словесним правом і здоровим глуздом».

Слайд 74

Слайд 75

М. Костомаров назвав Січ «християнською козацькою республікою»
Особливості:
виникла не на етнічній,

а на морально-психологічній основі (людей об'єднала не сила державної влади, а духовна спорідненість).
Запорозька Січ була деформованим варіантом державності: інтенсивний розвиток військової сфери - могутнє військо та озброєння і примітивний економічний сектор (відсутність власної фінансової системи, грошей, міст, розвинутої інфраструктури).
Маючи низку головних ознак державності, все ж була лише своєрідною, перехідною моделлю між справжньою повноцінною державою і професійною військовою общиною.

Слайд 76

3. СТАНОВЛЕННЯ КОЗАЦТВА ЯК СОЦІАЛЬНОЇ ВЕРСТВИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Слайд 77

Чинники, що зумовили еволюцію козацтва та юридичне оформлення козацького стану:
1. Необхідність

для держави поставити козацтво під свій контроль у зв'язку із зовнішньополітичними проблемами і бажанням уряду мати дешеву військову силу.
2. Політика порубіжних старост на залучення козаків до своїх військових загонів для боротьби з агресією татар.
3. Утворення Запорозької Січі як консолідуючого ядра українського козацтва.
4. "Обоярення" козацтва ("Боярська теорія" становлення козацького стану).