Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)

Июль 30, 2022

Главная
Литература
Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)

Содержание

2. Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі, коли туди відходив, звідкіля немає вороття. За
5. Володимир Бучацький
7. Пам’ятник Б.-І. Антоничу у Новиці поставлений у 1989 році.
8. Роман Лубківський
9. Старовинна лемківська хата у Новиці. Сільське кладовище.
10. Герб міста Сянок (Польща), де навчався Антонич.
12. Павло Тичина
13. Львівський університет, 1898 р.
14. Студенти - україністи у Львові, перший зліва Антонич, 1931
15. Збірка “Три перстені”, 1934 р.
16. Єдина прижиттєва збірка “Книга Лева” вийшла 1936-го року.
17. “Зелена Євангелія “, “Ротації”, 1937 р.
18. Могила Антонича на Янівському кладовищі.
19. Юліан Тувім
20. Підсвідомість Понад похмуре, чорномуре бердо підносив замок кам’яний свій жест. В нім сивий менша цар, мов
21. Поль Верлен
22. Поволі, поволі, По синім полі Дими кружляють На вільній волі. Короткими днями Цвітуть вогнями На краю
23. Карл Густав Юнг
24. Лев з гербом Львова біля ратуші.
25. Езра Паунд, американський поет.
26. Анатолій Маріенгоф
27. Вадим Шершеневич
28. Ігор Калинець, автор книги “Знане незнане про Антонича”
29. Музей-садиба Антонича у с. Бортятин Львівської області
30. Юрій Андрухович, автор книги “Дванадцять обручів”, в якій подає власне авторський варіант біографії Антонича.
31. Будинок у Львові, в якому жив Антонич, вул. Городоцька, 50.
32. Меморіальна дошка на будинку.
33. Данило Ільницький, упорядник першого повного зібрання творів Антонича.
34. Микола Ільницький, завідувач відділом української літератури Інституту українознавства.
37. Скачать презентацию

Слайд 2

Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі,
коли

туди відходив, звідкіля немає вороття.
За бронзу й мідь тривкіше слово - і як завжди сонце сходить
і не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття.
Не тихне сторож вишні – соловейко в місяця пожарах,
дівчата не вмовкають, і зозулиним весіннім чарам
все піддане. Земля і на землі закон зростання й крові.
Змінливість вічна і трива незмінність прав і справ.
Країна, що над нею місяць грає, як і грав,
волошково, пшенично, черешнево, вільхово, вербово.
Не тихне клик чаїний над лиманами, що в них заснули
вітри завмерлих бур, немов стяги потоплених човнів,
де сплять сповиті у китайку дні минулі
і море морщить хвилі, наче людські чола наглий гнів.
Це Ти сто літ показував мету і шлях стовпом вогнистим,
ми виросли у спадщині Твоїй, як в сяйві сонця листя,
у куряві воєн, у мряці буднів час Тебе не зрушив.
Твоє наймення мов молитву кладемо на стяг,
бо знаємо, що мов тавро понесемо в життя
печать Твоїх палючих слів, що пропекла до дна нам душі.
“Шевченко”, 1936

Слайд 3

Слайд 4

Слайд 5

Володимир
Бучацький

Слайд 6

Слайд 7

Пам’ятник
Б.-І. Антоничу
у Новиці поставлений у
1989 році.

Слайд 8

Роман Лубківський

Слайд 9

Старовинна лемківська хата у Новиці.
Сільське кладовище.

Слайд 10

Герб міста Сянок (Польща),
де навчався Антонич.

Слайд 11

Слайд 12

Павло Тичина

Слайд 13

Львівський університет, 1898 р.

Слайд 14

Студенти - україністи у Львові, перший зліва Антонич, 1931

Слайд 15

Збірка “Три перстені”, 1934 р.

Слайд 16

Єдина прижиттєва збірка “Книга Лева” вийшла 1936-го року.

Слайд 17

“Зелена Євангелія “, “Ротації”, 1937 р.

Слайд 18

Могила Антонича на Янівському кладовищі.

Слайд 19

Юліан Тувім

Слайд 20

Підсвідомість
Понад похмуре, чорномуре бердо
підносив замок кам’яний свій жест.
В нім сивий менша

цар, мов срібний жезл;
в льохах тримав рабів своїх він твердо.
Навколо замка виросли крокоси,
повій з-під листя вій глядів на жердь.
Щораз то більш впадало в погріб жертв,
неначе б хто косив тяжкі покоси.
Враз лютий бунт затряс тюрми кублом.
Геть! З льоту творять інший світ в надії.
Побачив цар ті тереми новії
та став тоді своїх рабів рабом.
Цей цар – це я, палац – душа моя,
бунт – сон, раби –мої померлі мрії.

Слайд 21

Поль Верлен

Слайд 22

Поволі, поволі,
По синім полі
Дими кружляють
На вільній волі.
Короткими днями
Цвітуть вогнями
На краю плаю,
Немов

квітками.
Багато багаття,
Червоне шмаття,
А часом жовте,
Немов латаття.
Обличчя веселі,
Імли куделі,
А подув з броду,
П’яніє в хмелі.
Вже літа є досить,
Угору в осінь
Хустини білі
Хмарин підносить –
…………….
Знаки німі,
Що піддається зимі.

Копання картопель

Слайд 23